Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

«Північний потік-2» принесе Європі корупцію та... війну

Михайло ГОНЧАР: «Німецькі політики дедалі більше займають проросійську та антиамериканську позицію, що руйнує трансатлантичну солідарність»
28 серпня, 2018 - 18:43
ФОТО DW

Росія почала неоголошену війну проти України 2014 року, і економічна війна — її складова. Ще однією складовою цієї економічної війни були позови «Газпрому» проти «Нафтогазу» в Стокгольмському арбітражі. Про це на круглому столі у Верховній Раді «Зупинити «Північний потік-2»: місія України» заявив комерційний директор «Нафтогазу» Юрій ВІТРЕНКО.

«Північний потік-2» — просто продовження цієї економічної війни. Росія прагне зробити так, щоб Україна просто не отримувала транзитних доходів — це мінус 3% для українського ВВП. Це приблизно стільки ж, скільки Україна витрачає на армію. Це фактично позбавити Україну можливості фінансувати оборону, причому оборону не тільки України, а частково і Європи, оскільки ми перебуваємо на передовій цієї війни», — заявив комерційний директор «Нафтогазу».

Також, за словами Юрія Вітренка, втрати України від припинення транзиту в розмірі 3% ВВП навіть більші, аніж Росія втрачає від дії західних санкцій.

«А Україна втратить через втрату транзиту більше ніж 3% ВВП. Тому нікому не буде зрозуміло, коли будь-яка європейська країна підтримуватиме Росію в економічній війні проти України. Я не розумію, як, наприклад, відповідальні політики в Європі дивитимуться в очі своїм виборцям та іншим міжнародним партнерам, коли ті розумітимуть, що своїми руками вони просто допомогли задушити Україну і прагнення України стати частиною європейського вільного світу», — вважає Вітренко.

Він зазначає, що зараз друзі України в Єврокомісії наполягають на врегулюванні питання «Північного потоку-2» з умовами Третього енергопакету. Однак, за словами експертів, шансів на те, що Єврокомісія заблокує будівництво другої гілки «Північного потоку», майже немає.

За словами заступника голови парламентського комітету в закордонних справах Володимира АР’ЄВА, в України зараз є два варіанти: «Або США дійсно запроваджують санкції проти тих, хто бере участь у цьому проекті. Я дуже сподіваюся, що найближчим часом у Конгрес будуть внесені законодавчі акти, які передбачають відповідні санкції. Або другий варіант — все залишається так, як є. Нам теж потрібно брати до уваги цей «план Б», що так чи інакше «Північний потік-2» буде добудовано. У цьому разі я вважаю, що Україна повинна вимагати багатостороннього серйозного переговорного процесу щодо гарантій щодо транзиту через територію України. І не такі, як гарантії Будапештському меморандуму», — підсумував нардеп.

Як відомо, газопровід «Північний потік-2» має пройти Балтійським морем, сполучивши постачальників у Росії зі споживачами в Європі, його довжина становитиме понад 1,2 тис. км. Передбачається, що пропускна здатність газопроводу становитиме 55 млрд кубометрів газу на рік. Вартість проекту оцінюється майже в 10 млрд євро.

При цьому компанія Nord Stream 2 розробила маршрут газопроводу в обхід Данії. Адже Данія залишилася єдиною країною, яка ще не видала дозволу на будівництво «Північного потоку-2». Тоді як такі дозволи вже видали Німеччина, Швеція та Фінляндія.

Україна виступає проти цього будівництва і називає його політично мотивованим. Як альтернативу — пропонує ЄС створити консорціум із залученням європейських компаній для управління наявним ефективним маршрутом транспортування через Україну. Проте в Німеччині цю ідею відкидають і вважають проект «Північний потік-2» суто економічним.

Тим часом в США вже подано на розгляд п’ять законопроектів, які запроваджують санкції проти Росії через «Північний потік-2». Компанії, які задіяні в будівництві газопроводу, ризикують потрапити під санкції США. «США виступають проти «Північного потоку-2» через його погрози українському суверенітету, європейській енергетичній безпеці, безпеці Балтійського моря і те, як він може поширювати російський вплив та корупційні практики в самому серці ЄС. Ми діємо спільно з ЄС щодо відповіді на глобальні виклики, тому нам потрібно протистояти загрозам національній безпеці, які можуть підірвати нашу здатність відповідати на ці глобальні виклики», — коментує радник з питань європейської енергетичної безпеки Держдепу США Бенджамін ШМІТТ. За його словами, цілком очевидно, що «Північний потік-2» — політичний проект.

«Коли ви подивитеся на пропускну здатність цього трубопроводу для подання газу до Німеччини і далі на Захід, це всього лише 9,9 млрд кубів з максимумом 55 млрд кубів. Весь інший одержуваний газ — 45,1 млрд кубів піде через Чехію до Австрії, яка, між іншим, є кінцевою точкою сьогоднішнього українського транспортного маршруту. Тому технічний дизайн проекту призначений для скорочення або припинення транзиту газу через Україну в поєднанні з таким же проектом «Турецького потоку», — наголошує Шмітт.

«Північний потік-2» — це частина гібридної агресії Росії», — заявив у Раді на круглому столі «Зупинити «Північний потік-2»: місія України» президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло ГОНЧАР. В інтерв’ю «Дню» експерт пояснив, що Росія насправді експортує по «газових трубах» — політичну корупцію, розбрат і... війну. Деталі — прямою мовою:


ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

— Україна та США стоятимуть на своєму. «Північний потік-2» не просто невигідний і непотрібний ЄС, а ще й шкідливий та небезпечний.

Одна з ключових речей, яка прозвучала на круглому столі у Верховній Раді України, — це те, що зазначений проект доцільно розглядати в безпековій системі координат, а не тільки в контексті енергетичної безпеки.

Багато написано й наговорено, що це лише погіршує енергетичну безпеку Європи. Але в безпековому контексті в широкому вимірі, зокрема воєнної безпеки. Коли американці висловили підозру, що Росія може використати нитку газопроводу у воєнних цілях, то ми з колегами у своєму дослідженні «Газові потоки подвійного призначення. Як Росія хоче здобути перевагу над НАТО» довели, що це не просто може бути, а буде. Бо Росія так робить уже на Чорному морі — використовує цивільну інфраструктуру у військових цілях.

Стосовно ж представника посольства Німеччини, який був присутній на круглому столі, то він навів стандартні аргументи, які німецька сторона повторює неодноразово. Суть цілком відома — це виключно бізнесовий проект, і немає такого закону в Німеччині, на основі якого можна було б заборонити його реабілітацію. За що був підданий нищівній критиці з боку Юрія Вітренка (заступник глави НАК «Нафтогаз») і народного депутата Володимира Ар’єва. Але зрозуміло, що німецька сторона залишилася при своїй думці.

— У чому логіка? Ви говорите, що з колегами-експертами довели, що Росія точно використовує цивільну інфраструктуру у військових цілях. Чому Німеччина так підставляється?

— Чому німці потрапляють у російську пастку? Вони дивляться на нього як на бізнес-проект. Будь-які аргументи можна наводити, але вони їх не сприймають. Звичайно, це — лукава позиція.

«РОСІЯ ВИКОРИСТОВУЄ ЯК ЗБРОЮ ТЕ, ЩО НЕ МАЄ ВОЄННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ»

— Тобто вони все ж таки прикидаються наївними?

— Для більшості, в тому числі європейських політиків, ця логіка — то є природний «німецький підхід». Якщо у вас на столі лежить ніж для різання хліба, то у німців цей ніж більше ні для чого іншого не призначений. І те, що цим ножем можна вбити людину, вони відкидають, бо це ж не кинджал.

У росіян гібридна стратегія якраз передбачає використовувати у воєнних цілях те, що не має воєнного призначення.

— У цьому, в принципі, й полягає суть гібридної війни?

— Росія багато років посилено працює над новаційними методами ведення війни невоєнними засобами. «Газові війни» 2006, 2009 років — з тієї ж опери, коли газ використовується як зброя.

Німці наївно можуть думати, що Росія могла собі дозволити таку поведінку з колишніми республіками Радянського Союзу — Україною, Грузією, Білоруссю, — а от з ними, цивілізованими і багатими, вона так не може вчинити, «бо ми платимо гроші, а росіяни гроші люблять, і вони їм потрібні».

Ми ж кажемо німцям — це лише питання часу, коли Росія вас випотрошить. Адже вони підсилюють вашу залежність від них. І вони скористаються цим тоді, коли займуть домінуюче становище на вашому ринку природного газу. І тоді блокуватимуть вам будь-які альтернативні джерела постачання газу. При цьому паралельно з тим, як буде збільшуватися експорт газу до Німеччини, збільшуватиметься експорт корупції в тамтешню велику політику. І от коли в Кремлі побачать, що ефект від «шредеризації» всієї Німеччини вже достатній для того, щоб продиктувати офіційному Берліну той політичний курс, який потрібен Москві, — вони це зроблять.

Ми вже бачимо, що Росія серйозно просунулася в реалізації цього сценарію. Німецькі політики дедалі більше займають проросійську та антиамериканську позицію, що руйнує трансатлантичну солідарність.

«Північний потік-2» — це не лише ризик воєнної загрози в Європі, а й фактор суттєвого підняття корупціогенності.

РОСІЯ РОЗКОЛЮЄ ЄВРОПУ РУКАМИ САМИХ ЖЕ ЄВРОПЕЙЦІВ

— На круглому столі, про який ми говоримо, в принципі вдалося зафіксувати, хто є хто на цьому етапі протистояння. На вашу думку, чи досить сильним є альянс Україна — США, щоби протистояти російсько-німецькій газовій дружбі, яка — як ви з колегами прогнозуєте — загрожує Європі розколом, ба навіть воєнною агресією?

— Перше, я хотів би відзначити, що фронт опору більш широкий, ніж ми собі уявляємо. Британія після «справи Скрипалів» перейшла в число опонентів «Північного потоку-2». Польща не менш активно протистоїть цьому проекту, ніж Україна. Загалом можемо говорити про 16 країн-членів ЄС, які проти газопроводу «Північний потік-2». Більшість із них, звичайно, займає пасивну позицію: заявили, що незгодні, але активної протидії не чинять.

Чи досить у нас сил для того, щоб перемогти? Відповісти складно. Адже ми бачимо, що навіть потенціалу європейських інституцій виявилось не досить для того, щоб цей проект зупинити. При тому, що Європейський парламент — єдина європейська інституція, яка завжди займала негативну позицію щодо проекту «Північний потік-2», а Європейська комісія також заявляла, що не підтримує, вони нічого не змогли вдіяти і під німецьким тиском спасували.

— Це — тривожний сигнал для Євросоюзу...

— Практично не реалізувавши «Північний потік-2», Росія вже добилась важливого для неї завдання — поглиблення розколу і в Євроатлантичному форматі, і в ЄСівському. Причому цей розкол зроблений руками самих європейців.

Спрацював «германський чинник». Німеччина та Австрія відіграли ключову роль у «дійстві». Адже читач може помітити, що ці дві європейські країни зараз навіть активніші у просуванні «Північного потоку-2», аніж сама Росія.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: