Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…
Симон Петлюра, український державний і політичний діяч, голова Директорії УНР

Про особливість військового партнерства з Канадою

Полковник Роберт ФОСТЕР: «Збройні сили України демонструють стійкість солдатів і бажання захищати країну. І це — неймовірно»
20 лютого, 2020 - 17:33
ФОТО АВТОРА

Канада була однією з перших країн, яка визнала незалежність України 2 грудня 1991 року. Офіційна Оттава постійно підтримує Україну на шляху євроатлантичної інтеграції і надає не лише політичну, а й військову підтримку нашій країні, зокрема у посиленні спроможності Збройних сил України (ЗСУ). Яким є стан і перспективи військової і військово-технічної співпраці між Канадою та Україною, а також як канадська допомога сприяє реформуванню ЗСУ. Про це «Дню» розповів в ексклюзивному інтерв’ю аташе з питань оборони при посольстві Канади в Україні Роберт ФОСТЕР.

«ІЗ 2015 РОКУ МИ ЗБІЛЬШИЛИ КІЛЬКІСТЬ КАНАДСЬКИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У ТРЕНУВАЛЬНИХ МІСІЯХ ДО 200 ОСІБ»

— Військове співробітництво Канади з Україною почалося ще після проголошення незалежності. Тоді ми почали надсилати тренувальні місії в Україну і відправляли людей до Канади, аби вони проходили військове навчання. Ми також почали брати участь у тренуваннях тут, на Яворівському полігоні, який зараз став Міжнародним центром миротворчості та безпеки.

А з 2015 року ми збільшили кількість канадських військовослужбовців у тренувальних місіях до 200 осіб, які працюють у 11 різних місцях по всій країні. Якщо раніше фокус було спрямовано головним чином на захід України, то тепер ми почали рухатися дещо більше до центру: Києва, с. Старого, смт Десни, Житомира, а також до Миколаєва, Широкого лану.

Ідея полягає в тому, що ми направляємо невеликі тренувальні команди від трьох до восьми осіб, які приїздять і надають тренування в академії сержантського складу. Вони будуть здійснювати навчання зі стрільби снайперською гвинтівкою, надання першої медичної допомоги, а також з навиків інженерних робіт.

Яку мету ставить ваша країна, здійснюючи військове співробітництво, і скільки витрачає на це коштів?

— На даний момент витрати Канади на військове співробітництво з Україною становить майже 65 млн канадських доларів. Хочу відзначити, що навесні 2019 року ми відновили наші зобов’язання з тренування, які триватимуть до 31 березня 2022 року. Зважаючи на міцні відносини між Канадою та Україною, ми очікуємо, що після цього тренування буде знову продовжено.

А щодо використання наданих коштів, то вони здебільшого призначалися для забезпечення перебування тут канадських солдатів та офіцерів. Окрім цього, ми надаємо підтримку міністру оборони і його персоналу через групу радників з оборонної реформи. Зокрема, Канада прислала радника високого рівня — пані Джил Сінклер, яка була помічником заступника міністра оборони Канади і відповідала за питання міжнародної політики.

Ми також підтримуємо навчальні програми через тренінги з військового урядування — мається на увазі командування і контроль, а також те, як західні структури використовують процедури і ухвалюють політичні рішення.

Кожні шість тижнів тут буває бригадний генерал Крейг Кінг, який проводить брифінги на рівні Міністерства оборони та Генштабу, розповідаючи про концепції, принципи НАТО.

Останні два роки ми тісно співпрацювали з Україною, допомагаючи створити військову поліцію і розвинути її спроможності. Зокрема, наші радники сприяли підготовці та ухваленню закону про військову поліцію.

У рамках військової співпраці ми також фокусувалися на таких питаннях, як роль військової розвідки у забезпеченні оборони. Ми допомагали побудувати аналітичні спроможності, які мали б бути схожими на те, що ми робимо в Канаді. Зокрема, ми надавали українським розвідувальним аналітикам можливість приїжджати в Канаду і проходити там певні курси. 

Остання галузь, на якій ми фокусуємо увагу, це — вивчення мови, і це ми робимо згідно з концепцією, яку ми використовуємо, навчаючи інструкторів. Зазвичай ми надаємо можливість двом особам приїхати до Канади на шестимісячні курси. Здебільшого йдеться про англійську мову, але часом ми пропонуємо французьку. Ідея полягає в тому, що після курсів ці особи стають учителями і, повернувшись, викладатимуть мову в академії.

Ми також надаємо короткі мовні курси і тренування персоналу, які відбуваються періодично впродовж року.

«МИ ЗАПРОСИЛИ РАДНИКІВ ТА ЕКСПЕРТІВ, ЩОБ ПО-СПРАВЖНЬОМУ СТВОРИТИ ЦИВІЛЬНИЙ ТА ДЕМОКРАТИЧНИЙ КОНТРОЛЬ НАД ВІЙСЬКОВИМИ»

— А чи є відмінність у підходах у Канаді до військового і цивільного персоналу?

— Всередині міністерства оборони ми підтримуємо і військовий, і цивільний персонал. У групі стратегічних радників з питань оборонної реформи ми фокусувалися на цивільному аспекті. Зокрема, на тому, щоб створити більш цивільне і демократично кероване міністерство. Відтак ми запросили радників та експертів, які могли б допомогти вирішити це питання і по-справжньому створити цивільний та демократичний контроль над військовими.

У цьому контексті особливо слід відзначити співпрацю з міністром оборони Андрієм Загороднюком, заступником міністра Аліною Фроловою, яка відповідає за міжнародну координацію та співпрацю, заступником міністра Олексієм Марценюком.

Ми тісно працюємо із заступником міністра Олександром Поліщуком, який відповідає за трансформацію міністерства, а також із заступником міністра Анатолієм Петренком, який займається закупівлями.

А нещодавно, діючи в рамках наших зусиль із підтримки міністерства, ми запропонували радника з питань закупівлі озброєнь, який розпочав роботу минулого тижня (інтерв’ю записувалося 30 січня 2020 року. — Авт.). У понеділок його було представлено у міністерстві. На мою думку, залучення цього фахівця допоможе діяльності нового агентства із закупівель.

«МОЖНА З УПЕВНЕНІСТЮ ГОВОРИТИ, ЩО НАША ВІЙСЬКОВА ДОПОМОГА ВПЛИВАЄ НА РЕФОРМИ ЗСУ»

— Чи має військове співробітництво вплив на реформи ЗСУ, або іншими словами — чи побачили ви певні зрушення у реформуванні сектора безпеки та оборони?

— Я вважаю, що так. Це відбувається на двох рівнях. У мене була можливість побувати на сході України. І там я почув від командирів бригад, які розташовані в районі проведення операції Об’єднаних сил, що вони були дуже задоволені рівнем тренувань, які їм надали канадські експерти.

Тому можна з упевненістю говорити, що наша військова допомога впливає на реформи ЗСУ. Ми помітили різницю у підготовці як на тактичному рівні, так і на рівні солдат. Наші тренування цінуються і їх вважають важливими. І українські військові хотіли би мати більше тренувань.

Якщо говорити про інституційний рівень, то можна помітити зміни, які здійснюються під керівництвом міністра Загороднюка. Ми бачимо, що всередині міністерства почала формуватися тенденція, щоби брати більше під контроль власні процеси. Там розуміють цінність вироблення політики і ухвалення довгострокових рішень.

Я вважаю, що на даний момент зроблено дуже багато, і ми бачимо, що трансформація міністерства набирає обрисів. Всередині міністерства існують дуже міцні відносини з Генеральним штабом, відбувається двостороння комунікація. Я б сказав, що два роки тому ви би не могли побачити такого рівня комунікацій. А зараз під керівництвом генерала Хромчака і міністра Загороднюка ці обидві структури мають чудові відносини і виглядають дуже сильними. І ми починаємо бачити більше координації між міністерством і Генштабом, що є дуже позитивним кроком.

«МАЄ ІСНУВАТИ РОЗУМІННЯ ТОГО, ЩО ХОЧЕ ЦИВІЛЬНИЙ УРЯД І ЯК ВІЙСЬКОВІ ПОВИННІ ВИКОНАТИ ЦІ ЗАВДАННЯ»

— І це завдяки вашій допомозі?

 — Так, думаю, що це частково відбувається завдяки рекомендаціям не лише Канади, а й інших міжнародних партнерів. Тут важливим є розуміння того, як у західних країнах працюють із військовими. А для цього потрібен цивільний і демократичний нагляд за військовими. Окрім того, має існувати розуміння того, що хоче цивільний уряд і як військові мають виконати ці завдання.

З цього приводу я вже спілкувався наприкінці вересня з головою комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки Олександром Завітневичем. Із ним також зустрічалася радниця з питань оборонної реформи Джил Сінклер. І я планую зустрітися із Завітневичем. Зізнаюся, ми бачимо, що оборонна реформа просувається і вважаємо це позитивом.

«Я БИ ПРОПОНУВАВ ЗОСЕРЕДИТИ УВАГУ НА СПРОМОЖНОСТІ ПРАЦЮВАТИ У ЗЛАГОДЖЕНИЙ СПОСІБ ІЗ БАГАТОНАЦІОНАЛЬНИМИ ШТАБАМИ»

— Нещодавно міністр оборони Загороднюк під час конференції в інституті Горшеніна заявив, що ЗСУ можуть за кілька років досягти стандартів НАТО. Але ми пам’ятаємо, що попередня влада також обіцяла досягнути стандартів НАТО до 2020-го, але цього не сталося. Що ви думаєте з приводу цього?

— Дійсно, президент Порошенко поставив за мету досягнення взаємосумісності з НАТО до 2020 року і майже досягнув цієї мети. Наприклад, якщо говорити про спроможності Сил спеціальних операцій, то існує один підрозділ під їхнім командуванням, який фактично досягнув стандартів НАТО, і це дуже вражає.

А щодо досягнення повної взаємосумісності з НАТО, то Україна рухається в цьому напрямі, імплементує правильну політику та практику. І думаю, що з часом це станеться.

Але справді, існує виклик щодо набуття стандартів НАТО. Я би пропонував зосередити увагу на спроможності працювати в злагоджений спосіб із багатонаціональними штабами.

Я знаю, що є багато українських офіцерів, які робили це в минулому, і думаю, що вони мають амбіції робити це в майбутньому. На мою думку, це буде справжній тест щодо того, чи досягнуто взаємосумісності з НАТО, чи ні.

«БЕЗУМОВНО, У ВМС УКРАЇНИ МИСЛЯТЬ СТРАТЕГІЧНО І ЗАПРОПОНУВАЛИ ДУЖЕ ДОБРИЙ ПЛАН»

— Чи існує відмінність при військовій співпраці Канади і України щодо різних видів ЗСУ?

— Чесно кажучи, я не згадав одного виду ЗСУ — це Військово-повітряні сили. Але я зустрічався з представниками повітряно-десантних, сухопутних і військово-морських сил.

Якщо говорити про їхній прогрес, то, на мою думку, всі вони реформуються дуже швидко. Особливо ВМС, які представили стратегічний план до 2035 року, — дуже амбітний, спрямований на модернізацію і переоснащення власного флоту, аби діяти більш ефективно як у прибережній морській зоні, так і у віддаленому морі. Безумовно, у ВМС України мислять стратегічно і запропонували дуже добрий план.

 Сухопутні війська діють подібним чином. Але їм найскладніше, тому що цей вид військ є найбільшим і має справу з багатьма проблемами, особливо на сході України. Але, проте, вони також прогресують.

Я вважаю, що для них виклик полягатиме у досягненні взаємосумісноті з НАТО. Головне їхнє завдання — отримати J-структуру. Наскільки я розумію, вони почали рухатися в цьому напрямі. На мою думку, наступного місяця буде формально запропоновано цю структуру. Потрібен буде час, щоб J-структура стала самостійно працювати і військовослужбовці зрозуміли, як усе це працює і яка існує взаємозалежність.

«ЗАВЖДИ ЛЕГШЕ, КОЛИ КОМАНДИР МАЄ БАЖАННЯ І ВОЛЮ ПРОВАДИТИ ЗМІНИ, БО ТОДІ ЕНЕРГІЙНІШЕ І ШВИДШЕ МОЖНА ЇХ ВТІЛИТИ В ЖИТТЯ»

— Пане Фостер, хотілося почути вашу думку з приводу того, чи наближається мислення наших старших офіцерів до НАТОвського?

 — На мою думку, вони рухаються до цього. Бригадний генерал Кінг, якого я вже згадував і який прибув із Канади, провів низку семінарів із багатьма генералами, включаючи генерала Хомчака. Було дуже чітко видно, що упродовж кількох днів, коли відбувався цей семінар, вони розуміли, що означає взаємосумісність із НАТО і яку роботу потрібно зробити для цього.

Роль канадського генерала полягала у формуванні НАТОвського мислення серед керівництва Міноборони і генштабу, а також в отриманні зворотного зв’язку. Ми очікуємо наступної зустрічі з ним, яка відбудеться через декілька тижнів і на якій він розпочне працювати з нижчим рівнем командування.

Після взаємодії з генералами виклик полягає у співпраці з більш широкою аудиторією. Тому прогрес є, і мислення старшого офіцерського складу спрямовано для досягнення цієї мети. Звісно, завжди легше, коли командир має бажання і волю провадити зміни, бо тоді енергійніше і швидше можна їх втілити в життя. Але мені здається, що всі зрозуміли це і рухаються у цьому напрямі.

«МИ ПІДТРИМУЄМО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО ПРОГРАМИ ПАРТНЕРСТВА РОЗШИРЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ІЗ НАТО»

— Ви, мабуть, знаєте про бажання України, яке висловив Президент Зеленський під час прес-конференції минулого року в Києві, приєднатися до Програми партнерства розширених можливостей із НАТО. Чи підтримує Канада надання нашій країні такого статусу?

— У багатьох випадках бажання країни приєднатися до Програми партнерства розширених можливостей означає, по суті, існування взаємосумісності з НАТО. На мою думку, це головна мета цієї програми.

Ми чули від Міністерства оборони України про неабиякий інтерес не лише від президента отримати статус партнера НАТО з розширених можливостей. Зараз усе свідчить про те, що Україна знаходиться на правильному шляху отримати цей статус. А рішення з цього приводу ухвалює Північноатлантична Рада. Саме вона визначить, чи надавати цей статус. А якщо говорити про думку Канади, то ми підтримуємо приєднання України до Програми партнерства з розширених можливостей. На мою думку, це буде добрий крок. Але ми маємо один голос серед багатьох членів НАТО.

А як щодо надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО, який наша країна не отримала на саміті Альянсу в 2008 році?

— Справді, на мою думку, існують виклики невикористаних можливостей багато років тому. Отримання статус партнера НАТО з розширених можливостей буде правильним кроком для досягнення цієї мети. І лише після цього ми розглядатимемо наступний крок.

Я гадаю, на даний момент Україна має продемонструвати, що вона є стабільною і пройшла через необхідну трансформацію, має цивільне керівництво і демократичні принципи, що тут існує вільна від корупції система закупівель і належна система ухвалення політичних рішень.

«НА ДАНИЙ МОМЕНТ КАНАДСЬКІ ЗБРОЙНІ СИЛИ НЕ СПРОМОЖНІ НАДАТИ УКРАЇНІ БУДЬ-ЯКІ ЛІТАКИ»

— Що ви можете сказати про військово-технічне співробітництво між Канадою та Україною?

— Коли мова йде про закупівлю військового обладнання і оборонну співпрацю, то Канада діє дещо по-іншому, ніж Україна. Якщо Україні потрібні якісь конкретні озброєння, то канадське посольство буде сприяти взаємодії між будь-якими оборонними підприємствами, щодо яких має інтерес українська сторона. Ми надамо такі контакти, а потім українська сторона має напряму співпрацювати з цими підприємствами і здійснювати придбання озброєнь чи певного воєнного оснащення.

На виставці озброєнь в Україні я бачив багато БТР, які виробляють у вашій країні й які вражають. То виникає питання, якщо ви можете випускати їх у власній країні, то навіщо купувати десь-інде.

— А чи може Канада, подібно до США, надати Україні в лізинг чи в іншій формі озброєння, якого бракує нашій країні, літаки-винищувачі, системи ППО?

— Чесно кажучи, на даний момент канадські збройні сили не спроможні надати Україні будь-які літаки. І навіть, якщо говорити про чутки, які декілька років тому були спростовані посольством щодо можливості надання Україні CF-5, то їхня кількість у нас була незначною і вони були або розпродані давно, або використанні для запасних частин.

Це справді стало проблемою. От ми, в Канаді, отримуємо озброєння чи військове обладнання і використовуємо його упродовж терміну служби і навіть, у деяких випадках, довше. Якщо говорити теоретично про надання згаданих вами озброєнь, то для цього, по-перше, потрібне політичне рішення, а по-друге, щоб обладнання, яке б ми надали, не переважало в Україні, оскільки воно застаріле.

Торік уряд Канади додав Україну до списку країн, куди дозволено продавати канадську зброю. То можете сказати, чи скористалась Україна цим і що закуповувала у Канади?

— Так, дійсно, завдяки цій угоді існує можливість закуповувати канадське оборонне обладнання. І наскільки я знаю, нещодавно Україна закупила 50 снайперських гвинтівок і обладнання для гвинтівок, телескопів тощо. Хочу ще раз відзначити, що ми, посольство Канади в Україні, сприяємо досягненню домовленостей і передаємо відповідні запити нашій оборонній промисловості. У згаданому вище випадку український аташе з питань оброни в Оттаві був залучений до переговорів із відповідною компанією, з якою було здійснено цю закупівлю.

«НАША ПІДТРИМКА БУДЕ ПРОДОВЖУВАТИСЯ В ОСЯЖНОМУ МАЙБУТНЬОМУ І ДОПОМАГАТИМЕ ЩЕ БІЛЬШЕ ПРОФЕСІОНАЛІЗУВАТИ ЗСУ»

— Підсумовуючи, що ви думаєте про оборонні спроможності України, чи здана вона протистояти Росії і чи достатньою є допомога, яку надає Канада та інші країни?

— Це складне запитання. На сьогодні Збройні сили України демонструють стійкість солдатів і бажання захищати країну. І це дивовижно. Дуже схвально, що ЗСУ були спроможні справитися з цим завданням самі від початку російської агресії. Іншими словами, у вас є професійні війська, які можуть протистояти російській агресії.

А що стосується міжнародної співпраці і підтримки, на мою думку, Міністерство оборони зараз діє досить розумно і займається координацією, визначає, що є важливим, і продовжує реалізовувати необхідні зміни.

А підтримка, яку Міноборони отримує від Канади, Литви, США, Великої Британії, є дуже цінною і дуже важливою. Наша підтримка буде продовжуватися в осяжному майбутньому і допомагатиме ще більше професіоналізувати ЗСУ.

Микола СІРУК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ