Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

Другий день народження Івана Марчука

23 грудня, 2004 - 00:00
ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА / «День»

У вівторок столична Філармонія перетворилася на художню галерею одного з найвідоміших сучасних художників України Івана Марчука. Люди збиралися біля входу до приміщення за півгодини до початку презентації альбому-каталогу «Іван Марчук». Такий ажіотаж пояснювався ще й тим, що невдовзі на презентацію мав завітати кандидат у президенти України Віктор Ющенко. І на якийсь час стало дуже незручно за колег, коли вони, дружно забувши про Івана Марчука, кинулися зустрічати високого гостя. Проте цей епізод зайняв всього якусь мить у церемонії привітання майстра.

Ведучий вечора, тележурналіст Юрій Макаров, розпочинаючи офіційну частину, сказав: «Це свято Івана Марчука. Дозволю собі висловити думку, що це й наше свято. Я суто теоретично можу припустити, що комусь не подобаються роботи Івана Марчука. Але я не припускаю, що хтось міг би заперечити значення Івана Марчука в українській культурі. Іван Марчук — художник, який задовольняє як дуже досвідчених знавців, так і абсолютних профанів. Це виняток. Марчук має таку щасливу особливість подобатися всім, і це до певної міри спокуса. Він дуже легко міг би стати чимось на зразок українського Шилова чи Глазунова — купався б у грошах і славі. Натомість, як відомо, в старі радянські часи офіційна влада не дуже вітала пана Марчука. Тому що кожен його твір, кожне полотно випромінювало те, що тоді не могло вітатися, бо він був і є дуже-дуже українським художником. І коли та годівниця радянських часів закінчилася, Марчук не розгубився, не втратив себе і тим підтвердив, що є справжні цінності. І сьогоднішній вечір — ще одне підтвердження того, що справжні цінності існують у вигляді його творів, у вигляді його самого й у вигляді цієї книжки».

Привітав Івана Марчука й Віктор Ющенко, за підтримки якого було видано каталог. «Іван Степанович має дивну творчість. Я вже не один раз його запитував: «Іване Степановичу, ви передасте комусь техніку письма?» І сьогодні він мені відмовив. Ніхто в Україні і в світі не знає, як він робить свої шедеври. Але будь-яка знана родина прагне, щоб у її оселі була картина Івана Степановича. Він пройшов багато іспитів, і саме головне — що він сьогодні з нами. Я думаю, що ця громада, цей (наш? — Ред.) народ надзвичайно будуть вдячні за те, що є такий художник, як Іван Степанович Марчук».

«Сьогодні я себе почуваю, як на світ народився. У мене ніколи не було дня народження, й від сьогодні починається відлік цього часу. На мене дивиться стільки очей та камер, що я згадую перебування в Америці: там так ушановували хіба тільки президента. До цього дня я йшов сорок років творчої діяльності. Дуже важко говорити, коли тримаєш таку книжку й не знаєш, кому вона належить: вам, мені чи світові. Я дуже вдячний людям, які працювали над цією книгою», — сказав майстер.

Альбом-каталог складається з понад п’ятисот сторінок. Тут є бібліографія, перелік виставок та багато-багато ілюстрацій творів майстра. На презентації виступало ще дуже багато високих гостей. І, мабуть, найкращою новиною для Івана Марчука і його шанувальників стала звістка, що Київська міська адміністрація виділить приміщення для музею Майстра.

Хотілося б нагадати, що вперше ідею створення цього музею озвучили понад чотири роки тому на персональній виставці художника в Національному художньому музеї, яку організували за підтримки Євгена Марчука і Олександра Омельченка. По суті, це була перша, так би мовити, широкоформатна експозиція, що відкрила, особливо для молодого покоління, творчість Івана Марчука. Своєрідний «перший день народження».

Володимир ДЕНИСЕНКО, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ