Боягузтво — найголовніший, найстрашніший гріх на землі.
Олег Сенцов, український режисер, сценарист та письменник, політичний в’язень

Нові змісти й вічні таємниці водохресної води

22 січня, 2008 - 00:00
НЕ РОЗГАДАТИ МАГІЮ ВОДИ: З ДАВНІХ-ДАВЕН ВОНА НЕСЛА В СОБІ МАГІЧНЕ, РИТУАЛЬНЕ, ОБРЯДОВЕ ЗНАЧЕННЯ. В УКРАЇНІ, ЯКІ В ЦІЛОМУ СВІТІ, ВОДА ПОВАЯЗАНА З ТРАДИЦІЯМИ, ВІРУВАННЯМИ — УСІМ ЗАГАДКОВИМ, ЩО ЛЮДСЬКИЙ РОЗУМ НЕ МОЖЕ ОСЯГНУТИ. ВОНА З НАМИ — ЩОДНЯ Й У СВЯТКОВІ ГОДИНИ. І ВЖЕ НІХТО НЕ РОЗКРИЄ ТАЙМНИЦЮ ХРЕЩЕНСЬКОЇ ВОДИ, КОТРА БУДЕ З НАМИ ЯК ОБЕРІГ ПРОТЯГОМ РОКУ...

За прадавнім повір’ям, на Богоявлення, або свято Водохреща, вода у водоймищах по всій Землі набуває чудотворної сили, а той, хто зануриться в ополонку з головою, зцілиться від будь-якої хвороби. У давнину в цю пору поновлювалися призупинені Різдвом і Новим роком вечорниці, молодь знову затівала ігри — забавлянки, дівчата заводили пісень, вишивали сорочки та чекали на сватів.

Поблизу Києва, у селищі Пирогів, на площі понад 100 гектарів у мальовничому Музеї народної архітектури та побуту НАН України, серед сторічних дубів та гіллястих красунь-сосен, у церкві Святого архістратига Михаїла зібралось багато народу, аби вшанувати велике свято православних християн. Читання святкової літургії розпочалося о 10-й годині. Люди, вбрані у святковий одяг, та працівники музею у народних костюмах пліч- о-пліч благоговійно слухали уривки зі Святого писання та осіняли себе хресним знаменням. Обрядові букети, прикрашені барвінком та червоною калиною, довершували атмосферу терпким ароматом. «Зазвичай після святкового богослужіння у церкві хресний хід направляється до ополонки, де здійснюється освячення води, однак відсутність морозу цього року позбавила нас можливості виконати церемонію за всіма правилами, — розповіла «Дню» старший науковий співробітник музею Ніна Зозуля. — За умов морозної погоди, коли температура становить хоча б мінус 15, ми робимо ополонку у формі хреста та поливаємо його буряковим квасом, аби надати відповідного кольору. Там і відбувається освячення води. Пам’ятаю, у минулі роки, коли Хрещення відзначалось біля водоймища, знаходились охочі прямо там зануритись у воду, і жодного разу не чула, щоби хтось захворів абощо, навпаки: люди розповідають, що зникли якісь проблеми, чи то фізичні, чи то духовні. Однак за будь-яких погодних умов ми дотримуємося обов’язкових атрибутів свята: пострілу з рушниці, що за давнім народним звичаєм називається «проганяти Коляду».

До речі, в давнину о цій порі у язичників завершувалися торжества на честь бога «колядки», і пострілом люди проганяли зиму та звали весну. А хлопці у момент освячення води випускали голубів-вертунів як символ Святого Духа, що зійшов на Ісуса під час хрещення у річці Йордан.

...Задзвонили у дзвони, сповіщаючи про Велике освячення води, і отець Андрій обійшов навколо церкви, щедро кроплячи людей: «Будьте здорові, із Хрещенням Господнім, благословення та всілякого вам добра», — побажав священик.

— Хрещення — це свято очищення, свято Богоявлення, коли Господь явив себе світові у всій повноті своєї божественною любові, — нагадав духовний отець...

Цікаво, що після Водохреща набирає чинності звичай, відомий у народі як «м’ясниці»: найвеселіший час у році, коли можна влаштовувати гучні гуляння. Також цієї пори церква дозволяє щодня вживати м’ясні страви. Навіть у середу та п’ятницю, які протягом усього року за церковними канонами вважаються пісними днями. Закінчуються м’ясниці неділею пущення, за два тижні до початку Великого посту.

Людмила МАЗУРЕНКО. Фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ