Останній фронт торговельної війни

Україна не змогла домовитися з Росією про вільний режим постачання цукру. На переговорах у Києві російський прем’єр Михайло Касьянов відмовився зняти митні бар’єри на шляху українського експорту. І реакція у відповідь була досить швидкою. Український прем’єр Анатолій Кінах підписав постанову про виключення цукру з режиму вільної торгівлі з Росією та Білоруссю. До останнього моменту російський цукор постачався в Україну з пільгами щодо сплати ввізного мита, в той час як український цукор продавався на російському ринкові з урахуванням всіх податків і зборів. Київ і Москва знову встановили перешкоди в торгівлі, які будуть «на руку», скоріше, третім країнам. Адже загальновідомо, що сама себе Росія цукром забезпечити не зможе. Цікаво, що після підписання двосторонніх протоколів 5 жовтня, саме цукор залишився єдиним продуктом, який виключено з режиму вільної торгівлі і Україною, і Росією. З «поважних» причин, Мінськ вже давно не розглядається на ринку, як самостійний гравець.

Позитивним моментом постанови, підписаної Анатолієм Кінахом, став захист нашого ринку від дешевого імпорту з незговірливих країн-сусідок. Як повідомив віце-прем’єр з питань АПК Леонід Козаченко, цього року з прикордонних областей Білорусі та Росії було ввезено за спекулятивними цінами близько 300 тисяч тонн цукру. А це 7—8% того, що за рік може спожити український ринок. Тепер цю квоту зможуть заповнити вітчизняні цукрові заводи. Благо, що урожай буряку цього року набагато вищий за торішній. За прогнозом Міністерства аграрної політики, за підсумками прибирання буде зібрано не менше 15-и мільйонів тонн цукрового буряку. Це дозволить виготовити 1,8—2 мільйони тонн цукру. Цей обсяг приблизно дорівнює річній потребі нашої країни.

У зв’язку з непоганим урожаєм більшість трейдерів упевнено прогнозують сезонне зниження цін. Розміри здешевлення цукру, що прогнозується експертами, перебувають у межах від 10 до 25—30%. Віце- прем’єр Козаченко навпаки, запевняє, що зниження цін уряд не допустить. Як аргумент, він наводить ті ж обмеження на імпорт цукру. Так само, з його слів, держава здійснюватиме й інші заходи для того, щоб ціни на цукор не спадали, зокрема, доручить Держрезерву здійснити закупівлю на ринку цукру обсягом близько 150—200 тисяч тонн. У Держрезерві попередню інформацію щодо закупівлi підтверджують, але обсяги вважають за краще не розголошувати. По-перше, формально ця інформація є державною таємницею, по-друге, фінансові можливості Держрезерву після виснажливої боротьби на зерновому ринку зараз можуть викликати певні сумніви.

Окремим «головним болем» уряду залишаються цукрові заводи, побудовані ще за дореволюційних часів, сумарна потужність переробки на яких становить близько 5 мільйонів тонн. Усього таких заводів 192, і понад половина з них знову виявилася перед загрозою простою. Вітчизняної сировини їм просто не вистачить. Леонід Козаченко розв’язання цієї проблеми вбачає в скасуванні обмежень на завезення сировини, виготовленої з цукрової тростини. Але за умови обов’язкового вивозу зробленого таким чином цукру за кордон. З травня цього року в Україні діє встановлений Верховною Радою митний збір і квота на завезення цукру-сирця з цукрової тростини (Верховна Рада ухвалила відповідний закон, винесений на розгляд урядом Ющенка). Не виключено, що Кінах вважатиме ухвалу свого попередника помилковою. Зараз ставка ввізного мита на цукор-сирець з цукрової тростини становить 1% митної вартості, але не менше за 5 євро за тонну. Окрім того, законом визначено квоту на ввезення цукру в Україну в обсязі 260 тис. тонн. Очевидно, що ухвали про скасування квоти й мита залишилося чекати зовсім недовго.

І все ж, нормальний режим роботи цукрової галузі без доступу на російський ринок Україні навряд чи вдасться зорганізувати. Безперечно, урядові Кінаха варто продовжити переговори з метою виділення хоча б пільгової квоти. Враховуючи дефіцит цукру на російському ринку, який загостриться вже взимку, згода Москви з цього питання перебуває виключно в політичній площині. Як відомо, досягнення непоганих для України домовленостей з Росією щодо газу стали реальністю опісля узгодження на рівні президентів двох країн. Природно, у лідерів держав на руках завжди набагато більше козирів, ніж у прем’єрів, і досягнення компромісу в цій сфері цілком реальне. Кращим часом для переговорів iз цукрового питання стане наближення новорічних свят. До цього періоду потреба наших північно-східних сусідів у «білому золоті» зросте. До того ж, Президент Володимир Путін дуже вчасно заговорив про ідею проголошення 2002 року роком України. Чому, в такому разі, й цукор до новорічного чаю в російську хату не постачати з нашої країни?