Створити простір для українського слова
Днями Міністерство юстиції України зареєструвало Міжнародну громадську організацію «Конгрес захисту української мови». Ця громадська організація єдиним своїм завданням ставить сприяння розвитку й захисту української мови як державної. Осередки створено в багатьох областях України, а її представництва працюватимуть у Росії, Канаді, США, Австралії, Німеччині. Під час презентації організації були оприлюднені матеріали з довідки Рахункової палати України «Про результати аналізу стану виконання Комплексних заходів із всебічного розвитку української мови, планування та використання коштів Державного бюджету України на її впровадження». За матеріалами цієї довідки, в наших бібліотеках україномовні видання складають менше 40 відсотків фондів, а друковані ЗМІ українською мовою — близько 20%. На сто українців припадає 46 примірників газет, надрукованих рідною мовою (на сто росіян, що живуть в Україні — 386 примірників). Україномовні книги для студентів за професійним спрямуванням складають від потреби в соціально-гуманітарному та природничо-математичному напрямах — 17%, в економічному — 34%, а в інженерно-технічному — лише 7%. У Криму за даними останнього перепису населення чверть населення — українці, а школи з українською мовою викладання навіть не дотягують і до одного відсотка.
Голова новоствореної громадської організації Валентина Стрілько зауважила: «Останнім часом кількість бажаючих вивчати українську мову за кордоном почала зменшуватись. Наприклад, найближчим часом розвиток україністики в Німеччині може призупинитись. В 2005—2006 роках заплановано закрити єдину кафедру україністики, яка нині існує в університеті міста Грайфсвальд. Закриття цієї кафедри може призвести до припинення існування в усій Німеччині україністики як університетської спеціальності, а з її зникненням можуть припинитися й узагалі будь-які дослідження, що стосувалися б України». Валентина Василівна вважає, що чим більше громадських організацій підтримуватимуть державну мову, тим швидше Україна стане сильною державою, бо державна мова є основою суверенітету країни. «Конгрес» планує активну співпрацю з іншими громадськими організаціями та державними установами, які дбають про те, щоб державна мова в Україні посіла належне місце в усіх сферах державного управління, реально стала мовою повсюдного та щоденного спілкування в усіх куточках нашої країни. Перші кроки до реалізації цієї мети члени «Конгресу» вже роблять сьогодні. За сприяння вчителів у школах почали відкриватися музеї історії рідної мови. Викладач Львівської політехніки, заступник голови «Конгресу» Ірина Фаріон розробляє зі своїми студентами тему «Український політичний плакат». Засоби цього мистецтва мають слугувати вихованню патріотичних почуттів у наших громадян. Зараз члени «Конгресу» готуються провести дослідження щодо вживання державної мови чиновниками країни під час виконання ними посадових обов’язків, а також міркують над вирішенням проблеми щодо дієвого механізму, який би запобігав порушенням Закону «Про мову».
Іноземні гості, представники української діаспори зауважували, що планують не тільки підтримувати розвиток української мови безпосередньо в Україні, а й у країнах, громадянами яких вони є. Йшлося про безліч проблем стосовно створення україномовного середовища на території інших держав — з відкриттям українських шкіл, випуском літератури, з виходом у радіо- та телеефір.
Цікавим виявилися спостереження гостей щодо змін в Україні за останній рік. Степана Горлача, члена управи Канадського товариства приятелів України, вразили приязні вітання перехожих українською мовою та щирі посмішки на їхніх обличчях. Ще рік тому він спостерігав, як люди на вулицях були зосереджені тільки на самих себе і не помічали одне одного, були сильно напружені. Зараз, на його погляд, дуже змінилося й ставлення до покупців в магазинах, бо, на його погляд, зникло зневажливе ставлення до тих, хто звертається українською, а продавці, почувши гарну українську мову, самі з приємністю переходять на спілкування нею. Увагу Миколи Колодки, також члена Канадського товариства приятелів України, привернула велика кількість нових видань з історії та мистецтва України, особливо тих, що розкривають найменш відомі її сторінки, а також велика кількість творів, що були заборонені в радянські часи — нарешті громадяни України мають можливість прочитати правдиву історію своєї держави. «Щорічно я живу в Україні по півроку, — розповідає Микола Гоян (меценат з Австралії, громадянин Великої Британії, українець за походженням), — і можу стверджувати, що часи незалежності дали реальну можливість відчути українцям свободу. А це має для людини велике значення, бо я бачу, що люди в Україні з кожним днем все більше самі собі дають раду. Коли людина має свободу, то вона сама відчує, що їй треба робити, і це найголовніше для розвитку держави. Сімдесят років в Україні була диктатура, а тепер роби все, що хочеш — працюй, вчися, шукай, крутися в цьому житті. Прийшов час, і нам не треба надіятись на когось. Завжди в нашій історії ми шукали підтримку в союзників, але вони нас дуже часто підводили. Нам сьогодні треба розраховувати на власні сили, самим дбати про себе».
