Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою.
Михайло Грушевський, український історик, громадський та політичний діяч

«Якщо комусь до вподоби колишній радянський режим, хай створить музей цього режиму»

21 червня, 2007 - 00:00

Відгук на статтю Юрія Шаповала «Музей окупації? А хто окупанти?!», «День» №98, 19 червня 2007 р.

Психологія у противників музею приблизно така: ми проти музею і решта теж має бути проти. А якщо би хтось вирішив раптом відкрити музей абстрактного мистецтва, а більшість його не визнає і навіть мистецтвом не вважає, то що музей не відкривати ні в якому разі? Це смішно. Люди сповідують різні погляди і в демократичній державі мають право на їх відкрите висловлювання, незважаючи на те, подобається це комусь чи ні. І не в тому біда, що хтось вважає, що жодної окупації не було, а в тому, що ця людина абсолютно не сприймає протилежної думки. І не тільки не сприймає, а відмовляє їй у праві на існування. Типове авторитарне мислення. Якщо вже комусь дуже до вподоби колишній радянський режим, то хай створить музей цього режиму. А люди самі вирішать, до якого музею їм ходити — окупації чи «антиокупації», хоча я дуже сумніваюся у тому, що подібні музеї будуть відвідуватися взагалі. На половині території України стоять пам’ятники Леніну, а друга половина їх повикидала на смітник. У містах Західної України є вулиці Степана Бандери, а на Донбасі вулиці Дзержинського. І що це розколює Україну? Україну розколюють політики, котрі постійно акцентують подібні речі, а люди в принципі готові з ними миритися. Мені розповідав свідок сцени у трамваї, як група молодих російськомовних гостей Львова поводила себе у вагоні брутально і нахабно доти, поки водій не оголосив: «Наступна зупинка — вулиця Степана Бандери». І зразу в трамваї стало тихо. Хлопці зрозуміли, що тут інші реалії, проти яких годі виступати. Але що після цього їм не захочеться їздити до Львова чи у Карпати або взагалі у них виникне думка про необхідність поділу держави? Отож не треба робити великої трагедії з самого факту існування музею окупації. Трагічні події в країні відбуваються, але вони відбуваються в зовсім інших місцях і з інших причин.

Валентин СТЕЦЮК
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ