Як в нації вождя нема, тоді вожді її — поети
Євген Маланюк, український письменник, поет

Якщо уважно подивитись у дзеркало

Уперше поезія Івана Малковича знайшла сценічне втілення на франківській сцені
13 червня, 2012 - 00:00
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Спека на дворі, і дуже гаряче у Національному театрі ім. І. Франка — нині проходять останні репетиції вистави «Райськеє діло». Прем’єра відбудеться 14 та 16 червня. Ставить виставу Андрій Приходько за мотивами циклу «Вертепчик» відомого поета Івана Малковича (видавця, директора видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»). За жанром своє дійство режисер назвав «Автопортретом перед дзеркалом», а головну роль Івана зіграє популярний актор Богдан Бенюк. На репетиції побував автор — Іван Антонович МАЛКОВИЧ — і розказав «Дню» свої враження про театральне прочитання поезії:

— Це сценічні варіації. В основу вистави «Райськеє діло» увійшов мій віршований цикл «Вертепчик». Це інтермедійний цикл, у якому головним героєм є Іван. Він веде діалоги з різними персонажами: Катом, Вовком, Ковалем, Жінкою, Ванею, Чортом та іншими героями. Знаєте, коли я писав «Вертепчик», то не задумував його як театральне дійство, але Андрій Приходько переконав, що з цього твору може вийти цікава вистава. У мене були просто інтермедії. Режисер сам робив інсценівку. Я був на репетиції. На мою думку, дуже цікаво працює Богдан Бенюк, який грає роль Івана. Я не писав п’єсу, а тому бачив щось одне, а у Приходька свій погляд на мій текст, плюс кожний актор привносить свою палітру до дійства. Так, Лариса Руснак виступає як хореограф і грає дві ролі Жінки Івана та Пречистої Панни, а Василя Мазура можна побачити у ролі Коваля і... Кентавра. У постановці поряд із майстрами виступає франківська молодь, задіяні хористи, балет і музиканти оркестру. Сценографію створив художник Богдан Поліщук, музичне оформлення Сусанни Карпенко, а козацьких «круток» навчав акторів Володимир Абазопуло. Я написав дорослі тексти, але мені здається, що вистава буде цікава й школярам середнього віку і цю постановку можна дивитися всією родиною. Вірші — лише привід до режисерської версії, а тому мені самому цікаво, що ж вийшло у франківців. Зізнаюся, що дуже хвилююся. Дивитимуся прем’єру як глядач, а не як автор текстів.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 
Рубрика: