«Будинок нашої мрії»

«Будинок нашої мрії» — так переселенці, які оселилися у Вінниці, називають багатоповерхівку, що зводять на околиці міста. Це перший в Україні приклад будівництва житла для переселенців. Землю під багатоповерхівку виділила міська влада, а гроші на будівництво в складчину збирають самі переселенці. Досі ніхто нічого подібного в Україні не робив. Тому, щоб перейняти вінницький досвід і дізнатися про довгострокові можливості у вирішенні житлового питання ВПО, у Вінниці зібралися активісти з громадських організацій. До обговорення долучилися представники соціальних гілок влади, Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Під час дискусії вони окреслили три реальні й відпрацьовані на сьогодні кейси, які так чи так покликані розв’язати житлові проблеми українських переселенців.

ПЕРШИЙ ВАРІАНТ: УСПІШНИЙ

Своє право на власні квадратні метри вінницькі переселенці виборювали довго і непросто. В місті добре пам’ятають, як 2018 року вони пікетували міську раду, вимагаючи їх почути, бо чекати і надіятися більше не має сили. Реакція серед містян була різною: хтось підтримував переселенців, а хтось дорікав, що в чергах на житло чимало «своїх» пільговиків. Та хоч як би там було місцева влада почула внутрішньо переміщених осіб і сіла з ними за стіл переговорів. У результаті вирішили: місто виділяє земельну ділянку і виготовляє проєктно-кошторисну документацію, а кооператив переселенців «Спільна справа» відповідає за будівництво і шукає кошти на будівництво.

«Розуміючи, що держава не зможе вирішити питання переселенців, ми ще в 2015 році для лобіювання своїх питань зареєстрували громадську організацію «Спільна справа». На той час у самій Вінниці число ВПО сягало понад 17 тисяч осіб і проблем було чимало. Найголовніша — житло. Щоб мати повноваження, вирішили 2018 року створити свій ЖБК і почали стукати в усі двері, — пригадує голова кооперативу та ініціатор проєкту, переселенець із Горлівки Юрій ЗИКОВ. — Але починати треба було з пошуку земельної ділянки. І, попри різні ситуації, я вдячний, що міська влада пішла назустріч і знайшла можливість виділити 0,62 гектара на вулиці Сергія Зулінського під будівництво нашої багатоповерхівки. Тоді ми думали: «нарешті, ура!». Але перші громадські слухання з місцевими мешканцями щодо зведення будинку провалилися. Люди проєкт забудови не погодили, не дійшли згоди щодо дороги. За процедурою, наступні громадські слухання можна було проводити не раніше, ніж за рік, тому довелося чекати».

Справа зрушила з мертвої точки в грудні 2019 року, коли парламент вніс зміни до виборчого кодексу і переселенцям дозволили голосувати на виборах. Юрій зізнається, що ніколи не міг подумати, що виборче право матиме для нього таке значення. Каже, що в Горлівці ходив голосувати зо два рази, але коли в статусі вимушеного переселенця повернув це право, то радів, як мала дитина, бо розумів, що тепер його вибір — це, по суті, важіль впливу на нову міську раду і тих, хто до неї ввійде... З урахуванням побажань місцевих мешканців, громадські слухання 2019 щодо будівництва багатоповерхівки для ВПО пройшли успішно і після проведення тендерних процедур та виготовлення проєктно-кошторисної документації розпочалося будівництво багатоквартирного будинку на сім поверхів. Його мають заселити 105 родин (у Вінниці нині мешкає 4762 сім’ї). Вартість робіт — 61,5 млн грн. Оскільки переселенці самі оплачують будівництво, ціна за 1 кв. м. становить 9 тисяч гривень, це фактично собівартість, відзначає Юрій. Крім того, окремі родини мають можливість отримати пільгове кредитування від КО «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву», який видає кредит до 6% річних на придбання житла. Наразі цією послугою скористалися чотири родини.

«У 2020 році ми нарешті отримали містобудівні умови та обмеження. Провели тендер на виготовлення проєктно-кошторисної документації щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку та проведення експертизи. На це Вінницька міськрада виділила кошти в сумі 1 мільйон 100 тисяч гривень і розпочали будівництво, — продовжує Юрій. — Будинок зводимо в складчину. Кожен учасник кооперативу вніс перший внесок у розмірі 30% від вартості квартири. Решту суми розбили на рік і оплата здійснюється щомісяця. Для переселенців, які орендують житло, знайти гроші складно. Тому вартість квадратного метра зафіксували з забудовником. У нас немає маржинальної надбавки чи накрутки, все по-чесному, бо будуємо самі і для себе. Якщо все буде так, як запланували, то наступного року вже святкуватимемо новосілля».

Як каже Юрій Зиков, вінницький будинок — це лише перша ластівка. У громадської організації «Спільна справа» плани грандіозні. На сьогодні вона створила 18 філій у різних регіонах України і почала шукати можливості для зведення подібних житлових будинків у Миколаївській та Полтавській областях. Тобто проєкт має всі шанси на масштабування і розширення географії, зокрема в тих громадах, які розуміють, що переселенці — не баласт, а ресурс, який піде громаді на користь.

ДРУГИЙ ВАРІАНТ: ІМОВІРНИЙ

Про вінницькі масштаби переселенці Львівщини тільки мріють, каже голова громадської організації «Кримські переселенці» Рустем ЕМІРАЛІЄВ. Він розповідає, що коли 2014 року окупація Криму змусила їх залишити півострів, то разом з родиною вирішили оселитися у Львові. Згодом разом з однодумцями створили громадське об’єднання, куди ввійшли не лише кримські татари, а й переселенці з Донбасу. Стикнувшись із нерозумінням влади в житловому питанні для ВПО, вирішили оголосити «війну» за землю. Її виборювали в судах. Зрештою 2018 року їм вдалося вибити 14 гектарів неподалік села Ситихів. Там 142 родини сформували садовий кооператив «Малі Дубляни». Мусульманська організація «Арраїд» виділила спонсорську допомогу на проведення комунікацій та копання свердловини для водопостачання. Також за донорські кошти проклали дорогу на території житлового кварталу. В перспективі планують збудувати житлові будинки площею 72 кв. м. кожен. Проєкт готовий, тому шукають спонсорську підтримку і вже вирощують на своїх ділянках городину.

Програма реалізується Мінреінтеграції. Вона дає можливість хоча б тимчасово вирішити питання помешкань для переселенців. Річ у тім, що 70% вартості помешкання сплачується з державного бюджету, ще 30% — із місцевих бюджетів. Придбані квартири залишаються на балансі громад. І цього року бюджет цієї програми перевищує попереднє фінансування у понад шість разів, — каже Інна Драганчук. — Для того, щоб одномоментно забезпечити всіх, хто потребує житла, державного фінансування, на жаль, не вистачить, бо навіть найрозвиненіша країна не може дозволити собі це. Звісно, ми реалізуємо різні державні програми, але на це все одно потрібен час. Проте ми зможемо спільними зусиллями реалізовувати проєкти саме за ініціативи ВПО. Роль держави при цьому — підтримувати

«У 1990-х роках, коли ми повернулися до Криму після депортації, то тривалий час винаймали житло, потім будували «врем’янку», а вже згодом поставили будинок. Приблизно така сама ситуація відбувається зараз. Усі ми винаймаємо житло, але вже маємо по 6 соток своєї землі. І це неймовірне щастя бачити, як наші люди пораються на своїх ділянках. Мій сусід, наприклад, цієї осені зібрав шість мішків картоплі — власної, радів, що тепер може заощадити хоча б на овочах. Лише переселенці знають, що означає мати власну землю, частинку свого, — відзначає Рустем Еміралієв. — Сьогодні ми маємо детальний план, відповідно до будівельних норм, для забудови житлового комплексу. Заручилися підтримкою на рівні меджлісу та організації «Арраїд». А тим часом налагоджуємо відносини з місцевою громадою. Адже після низки заходів, на яких ми розповідали про кримську культуру, помітили, що люди почали приязніше ставитися до переселенців. У нас насправді багато спільного і дуже мало того, що може розділяти».

ТРЕТІЙ ВАРІАНТ: ТИМЧАСОВИЙ

Проведена громадськими організаціями робота демонструє абсолютно показовий підхід для всіх інших регіонів України в контексті ставлення до проблем внутрішньо переміщених осіб. Адже нове життя починається не в момент переїзду задля порятунку фізичного, а в момент інтеграції в суспільство того місця, в якому переселенці зупинилися жити. На цьому наголосила заступниця міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Інна ДРАГАНЧУК. Вона повідомила, що профільне міністерство в силу своїх можливостей здійснює заходи як на рівні держави, так і територіальних громад. Зокрема, згадала про програму забезпечення ВПО житлом, яка була розпочата 2017 року і передбачає придбання квартир за принципом 70 на 30 для здачі в тимчасову оренду. Їх купують і утримують громади, а переселенці можуть отримати в оренду відповідно до черги та критеріїв. Термін користування орендованою квартирою необмежений. Завдяки програмі з 2017 по 2020 роки було придбано 340 квартир для проживання понад 1100 внутрішньо переміщених громадян. А в 2021 році на вирішення житлових питань із державного бюджету виділили 125 млн гривень, що дасть змогу забезпечити житлом орієнтовно 850 українців із числа ВПО.

«Ця програма реалізується Мінреінтеграції. Вона дає можливість хоча б тимчасово вирішити питання помешкань для переселенців. Річ у тім, що 70% вартості помешкання сплачується з державного бюджету, ще 30% — із місцевих бюджетів. Придбані квартири залишаються на балансі громад. І цього року бюджет цієї програми перевищує попереднє фінансування у понад шість разів, — каже Інна Драганчук. — Для того, щоб одномоментно забезпечити всіх, хто потребує житла, державного фінансування, на жаль, не вистачить, бо навіть найрозвиненіша країна не може дозволити собі це. Звісно, ми реалізуємо різні державні програми, але на це все одно потрібен час. Проте ми зможемо спільними зусиллями реалізовувати проєкти саме за ініціативи ВПО. Роль держави при цьому — підтримувати».

Крім того, заступниця міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України зазначила, що завдяки підтримці міжнародних партнерів триває прийом заявок на отримання іпотеки для придбання житла за рахунок грантових коштів уряду Німеччини, що надаються через Банк Розвитку KfW. Обсяг фінансування 25,5 млн євро. ВПО можуть отримати пільгові кредити на придбання житла терміном на 20 років під 3% річних. Це, звичайно, крапля в морі, визначає Інна Драганчук. Але водночас це крок до збільшення. І що більше буде таких ініціатив, то швидше вдасться вирішити житлове питання переселенців, які втратили своє житло не з власної волі.

ДОВІДКА «Дня»

Дискусійний форум у Вінниці відбувся в межах всеукраїнської ініціативи «Міста солідарності», започаткованої Агентством ООН у справах біженців. Мета Форуму — обмін найкращим досвідом з пошуку різноманітних житлових рішень для переселенців в Україні. Під час заходу обговорено можливості організації житлового кооперативу ВПО, наявний досвід та можливості використання цього досвіду в інших областях. Варто зазначити, що в Україні проєкт «Міста Солідарності» започаткований у 2016 — 2019 роках на національному рівні з метою розробки рекомендацій довгострокових рішень для ВПО, фокусуючись на житлових питаннях. Із 2021 року форуми «Міст Солідарності» в Україні перейшли на місцевий рівень для обміну досвідом найкращих практик щодо пошуку різноманітних житлових рішень для переселенців в Україні.