«Iван Кобилко був унікальним чоловіком»

Це книга спогадів Івана Кобилка, українського громадського і державного діяча Української Народної республіки, першого помічника комісара шляхів УНР, який у роки Другої світової війни працював у Луцьку і добудовував, зокрема, приміщення для тодішньої обласної лікарні по вулиці Львівській.

Книгу з Парижа отримав Богдан Зек, завідувач науково-експозиційного відділу новітньої історії музею, який і вирішив передати її в експозицію. Книгу видала родина Івана Кобилка, котра мешкає у місті Аржантей поряд з французькою столицею. Так сталося, що наукові інтереси Богдана Зека свого часу були присвячені дослідженню життя і діяльності Олега Штуля, і це дослідження втілилися у працю «Олег Штуль у боротьбі за Україну».

Штуль — волинянин, навіть  земляк Богдана, мешкав з родиною у селі Заліси на Ратнівщині, під час Другої світової війни Штуль перебував у партизанському штабі Тараса Бульби-Боровця. Після її закінчення був головним редактором газети «Українське слово» в Парижі, працював на різних посадах у ОУН(М), а після смерті Андрія Мельника став головою Проводу ОУН. «В науці так часто буває, що досліджуєш одне, а виходиш і на інше», — каже тепер Богдан, який презентацію своєї книги про Олега Штуля робив у Парижі, де тепер мешкають його нащадки. Виявилося, що Олег Штуль був зятем Івана Кобилка, одружений на його дочці. Перебуваючи у Парижі на вечорі пам’яті Олега Штуля, Богдан Зек відвідав і родину Кобилка в Аржантей. Спогади Івана Кобилка були написані українською і перекладені на французьку. «Зі слів його родичів, Іван Кобилко був унікальним чоловіком, доля його випробовувала, а він залишався справжнім українцем, давав лад не лише своїм справам, але допомагав іншим співвітчизникам», — каже Богдан Зек.