Правда від «маленьких власкорів Донбасу»

Всеукраїнська дитяча газета «Жовтий Автобус» — яскрава, з сучасною версткою, на її шпальтах багато фотографій усміхнених дітей. Проте живуть вони у невеселих реаліях — околиці їхніх міст щодня обстрілюють. І важливо, що ці діти мають сили і сміливість розповідати всім про життя у так званій сірій зоні на Донбасі.

Шляхи проекту «Жовтий Автобус» і «Дня» неодноразово перетиналися. Кілька разів ми публікували тексти дітей із Мар’їнки і Красногорівки — міст, що за кілька кілометрів від окупованого «ДНР» Донецька (матеріали «У нас не АТО — у нас війна», «Мир — таке добре слово...», «Місце воєнних хлопчиків»). Підлітки створювали їх якраз у рамках згаданого волонтерського проекту з творчої освіти.

А днями до редакції завітала Олена Чередниченко, креативний директор «Жовтого Автобуса», ініціатор і куратор програми проекту з журналістики, яка привезла нам примірники першого номеру газети. Шпальти рясніють текстами і віршами «маленьких власкорів Донбасу», як Олена називає дітей, які описують реалії війни.

ПРО ПРАВО БУТИ ІНШИМ

На одній зі шпальт газети — колонка головного редактора «Дня» Лариси Івшиної про сутність професії журналіста. Олена Чередниченко коментує: «Коли формувала перший номер, оскільки у нас дві освітні програми — з кіно і журналістики, звернулася до спеціалістів у цих сферах, щоб вони дали дітям професійні рекомендації. Про кіно мені написав відомий актор і режисер Віктор Андрієнко, а щодо порад з журналістики звернулася до Лариси Івшиної, авторитетного журналіста, інтелектуала. Та й оскільки я сама доволі давно публікуюся у «Дні», тут розміщали матеріали дітей — це було логічно. Лариса Олексіївна одразу відгукнулася, написала — не хочу називати це статтею — звернення до дітей».

Потім матеріали з цієї колонки Олена використала на майстер-класі для дітей з Новоайдара Луганської області. Креативний директор «Жовтого Автобуса» зізнається: «У тексті Лариси Івшиної є моменти, цікаві персонально для мене, журналіста з великим стажем. І коли готувалася до майстер-класу в Новоайдарі, не знайшла більш чіткого та сконцентрованого визначення професії журналіста і суті цієї професії, ніж у цьому тексті. Тому на занятті зачитувала дітям основні моменти звідти, ми їх опрацьовували». Наприклад, важливо пам’ятати, що «найбільше право людини з усіх — це право бути Іншим» (це давно проголошував філософ і друг «Дня» Сергій Кримський, і ці слова згадала у колонці Лариса Івшина). «Вміти протистояти стадному почуттю, психології натовпу, не дозволяти себе ошукувати. Це важливо і для східних міст, і для західних, і для всієї країни — створити атмосферу, де талановиті й гідні люди будуть захищені», — резюмує у своєму тексті головред «Дня».

«ДІТИ НЕ ВМІЮТЬ МАНІПУЛЮВАТИ ІНФОРМАЦІЄЮ»

Між іншим, школярі зі сходу подають приклад того, як сприймати інформацію з медіа, багатьом дорослим. На майстер-класах «Жовтого Автобуса» торік діти зізнавалися Олені Чередниченко, що не вірять ані українським, ані російським ЗМІ. Російським — бо розповіді Соловйова і КО? про розп’ятих хлопчиків і з’їдених снігурів викликають сміх і не витримують критики. «А українським ЗМІ діти не довіряють, бо вважають, що вони не зовсім точно подають картинку того, що відбувається у зоні АТО, — пояснює Олена. — Так, діти кажуть, що події на сході називають АТО, хоча це війна. Ще, наприклад, ЗМІ вказують неправильну кількість загиблих українських солдатів».

Власне, після таких зізнань Олена і запропонувала дітям писати правду про війну. «Діти чесні, відкриті, не вміють маніпулювати інформацією. Та й для них це свого роду арт-терапія, — додає креативний директор «Жовтого Автобуса». — Причому про війну пишуть не тільки діти з прифронтової зони, а й ті, хто живе у вже звільнених містах Луганської та Донецької областей або там, де не було окупації, адже ці території входять до зони конфлікту, і знати, що там відбувається, не менш важливо».

«ПЕРЕКОНАЛАСЯ, ЩО ДРУКОВАНА ПРЕСА НЕ ВІДІМРЕ»

На початку квітня «маленькі власкори Донбасу» отримали газети зі своїми матеріалами. «Діти були щасливі, коли побачили газету! — захоплено говорить Олена Чередниченко. — Вчителі фотографували її, бабуся однієї дівчинки бігала і збирала на ній наші автографи — хоча головні герої тут діти. І коли я побачила цю реакцію, знов переконалася, що друкована преса ніколи не відімре. Раніше скидала дітям посилання на їхні матеріали у «Дні» — вони читали їх в інтернеті, показували батькам і вчителям. Але коли вони почали бігати з газетою, показувати всім: «Це моя стаття!», «Тут моя фотографія!» — це було інше сприйняття. Друковане видання складно замінити електронним. Тим більше там, у «сірій зоні», не у всіх є інтернет. І зв’язок буває не дуже якісний, і не всі родини можуть дозволити собі це матеріально».

Наступного разу Олена поїде на схід зі Скринею скарбів «Дня», яку ми їй подарували. По-перше, листівки зі знаковими першими шпальтами газети, карикатурами Анатолія Казанського та інших наших авторів, малюнками художниці Анни Гаврилюк стануть хорошим навчальним матеріалом для майстер-класів. По-друге, так можна далі розширювати «чорнобривцевий простір». Щоб квіти з насіння, зібраного у садибі Івана Франка у Нагуєвичах, стали символічним захистом від окупанта.

Робота з «маленькими власкорами Донбасу» набиратиме обертів. Олена розповідає: «У квітневій поїздці до Донецької та Луганської областей зібрала ще більше дітей, яких цікавить журналістика і писання як таке, моя мережа «власкорів» розширилася. Тому хочу розвивати та зміцнювати сам проект. Щоб мирні території України знали, що відбувається у «сірій зоні» з вуст дітей».

ДОВІДКА «Дня»

«Жовтий Автобус» — волонтерський проект з творчої освіти дітей, насамперед зі сходу України. Його ініціатором став кінооператор Ярослав Пілунський. Навесні минулого року в рамках проекту в Мар’їнці й Красногорівці провели майстер-класи, на яких розповідали про основні кінопрофесії. Потім відібрали дітей, які виявили схильність до такої роботи, і в серпні 2016-го вони побували в кінотаборі у Сергіївці, що під Одесою. Також там були учасники з Луганської області й переселенці. Діти об’єдналися у команди і під керівництвом дорослих майстрів за два тижні зняли чотири короткометражні фільми.

У жовтні 2016 року, коли організатори проекту поїхали до шкіл у прифронтовій зоні, щоб показати ці фільми, Олена Чередниченко вирішила запровадити програму з журналістики. Для школярів провели тематичні майстер-класи і запропонували писати. Спершу частину текстів дітей друкували на шпальтах «Дня», а потім команда проекту почала випускати газету «Жовтий Автобус».