«Робіть добрі справи в інших світах»

На жаль, ранок примголомшив сумним антирекордом: за останню добу зафіксували 921 новий випадок інфікування коронавірусом. Загалом, повідомляє МОЗ України, станом на 19 червня, від початку пандемії померли 985 осіб. Тому не дивним видається допис у фейсбуці журналістки, публіцистки та есеїстки з Івано-Франківська Оксани Ровенчак: «Ми всі винуваті в смерті Івана Гайди. Полковник медичної служби, начальник Львівського військового госпіталю... Лише 58 років... Стільки життів урятував військовим, що воюють з найтяжчим нашим ворогом Росією!

Так, ми всі винуваті в смерті Івана Гайди, котрий помер від ускладнень covid-19. Ми всі винуваті в смертях інших лікарів, котрі рятують життя в цей тривожний час. Ми всі винуваті, що дозволяємо політикам-невдахам заперечувати пандемію й піаритися задля неконституційного повернення до влади. Ми всі винуваті, що дозволяємо невігласам насміхатися з людей, котрі носять маски й дотримуються безпечної дистанції. Ми всі винуваті, що дозволяємо потенційним убивцям писати й поширювати брехню, на якій вони заробляють криваві гроші. Ми всі винуваті, що дозволяємо поліції не виконувати завдання із забезпечення карантину... Пости, коментарі не "горять"! Їх не стерти з пам'яті тих, хто піддався закликам не берегтися від смертельного вірусу... Божої пам'яті! Стільки ще треба смертей таких світлих людей, як Іван Гайда, щоб люди стали людьми! Вічна пам'ять! Пробачте нам, полковнику...»

Повідомлення про смерть полковника медичної служби Івана Гайди з'явилося учора на ФБ-сторінці Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. «18 червня 2020 року від ускладнень, викликаних гострою респіраторною хворобою COVID-19, у свої 58 років пішов із життя наш колега, начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону полковник медичної служби Гайда Іван Михайлович – кандидат медичних наук, заслужений лікар України, заслужений працівник охорони здоров’я України, – зазначено у повідомленні. – З 2002 року його діяльність пов’язана із Військово-медичним клінічним центром Західного регіону: спочатку на посаді заступника начальника центру, з 2010 року – начальник центру. Відтоді Іван Михайлович очолював Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, де проявив себе, як талановитий керівник.

Це був офіцер високих моральних засад: завжди ввічливий – як у відношеннях із колегами, так із пацієнтами. Його енергетика, інтелігентність, спокій та рівновага створювали неймовірну позитивну ауру та викликали беззастережну довіру до нього.

Відкритість у спілкуванні, чуйність, доброзичливість дозволили здобути прихильність пацієнтів та глибоку шану колег. Його слово було беззаперечним авторитетом для всіх. Людина глибокої освіченості, Іван Михайлович, окрім основної роботи, займався науковою діяльністю.

Завдяки командирським та організаторським якостям Івана Михайловича, сформовано 66 військовий мобільний госпіталь, який висунувся в район проведення антитерористичної операції на сході України та донині рятує життя українським захисникам в складі сил Операції об’єднаних сил.

Нас покинула Людина із великим серцем та гострим розумом, чудовий друг та гарний фахівець…».

«ВІДІЙШЛА У ВІЧНІСТЬ ВИСОКОПОРЯДНА ЛЮДИНА, ВІЙСЬКОВИЙ ЛІКАР, ВОЇН, ПАТРІОТ, ВЧЕНИЙ, УНІКАЛЬНИЙ КЕРІВНИК ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОГО ЦЕНТРУ»

На повідомлення про смерть полковника Гайди відгукнулися керівники Львова та області.

Громада Львова в особі міського голови Андрія Садового висловлює щирі співчуття родині Івана Михайловича.

Відреагували на смерть Івана Гайди й колеги-медики. «Відійшла у вічність високопорядна Людина, Військовий Лікар, Воїн, Патріот, Вчений, унікальний керівник військово-медичного центру, – пише у ФБ професор Львівського медичного університету, доктор медичних наук Валентина Чоп'як. – Ми ніколи не забудемо, як Ви допомагали студентам, лікарям-слухачам набувати на Вашій клінічній базі досвід, з повагою ставились до викладачів нашого університету. А які чудові ми проводили з Вами разом чудові міжнародні конференції, розбори тяжких хворих, впроваджували новинки в практичну роботу Центру. Ви вболівали за військових, за їх здоров’я, Ви любили людей, Ви робили добро! Як Вас буде не вистачати на землі... Робіть добрі справи в інших світах. Дякуємо за все...  Світла і вічна пам’ять Вам, пане Полковнику. Велика втрата... Україна за Вами , Іване Михайловичу, плаче...».

«НЕ МОГЛИ МИ ОПУСКАТИ РУК – БО ХТО Б ДОПОМАГАВ ХЛОПЦЯМ?»

У жовтні 2014-го полковник Гайда давав інтерв’ю газеті «День» (див. публікацію «Вони роблять неможливе» від 22 жовтня 2014-го. – Т.К.). Тоді ж журналіст «Дня» принесла у шпиталь подарунок для воїнів та тих, хто їх рятує, від головреда «Дня» Лариси Івшиної – книжки з Бібліотеки «Дня», в тому числі – фотоальбом «Люди Майдану».

Ось невеличкий фрагмент тієї розмови, де чітко зрозуміло, як військовий лікар ставиться до виконання своїх професійних обов’язків.

… «Іване Михайловичу, ви так спокійно про все розповідаєте, начебто весь цей час виконували звичайну планову роботу, начебто не було лавини важких і вкрай важких поранених, начебто ви були всім забезпечені...

– Ми кожного дня мали інтенсивне доправлення хворих. Кожного дня мали борт, яким доставляли від 15 до 38 бійців. Кожного дня привозили до нас пацієнтів поїздом чи автомобільним транспортом. Було складно, але ми знали, що ще складніше колегам із Харківського військового медичного центру, який стояв у другому ешелоні госпіталів; із Дніпропетровського військового госпіталю, котрий скоротили далі нема куди; Обласній клінічній лікарні Мечнікова; як непросто було в мобільних госпіталях, зокрема в Одеському після Іловайської трагедії... Уявіть собі: впродовж трьох годин – 120 поранених. Вертольоти стояли в каруселі... Так, нам було тяжко. Так, було таке, що мої лікарі, медсестри, а особливо – анестезіологи по кілька діб не виходили з операційних. Одначе кожного ранку на госпітальній конференції звучала фраза: «Нам нелегко, але колегам важче...» Зрештою, не могли ми опускати рук – бо хто б допомагав хлопцям? Вони дивилися на нас із упевненістю, вірою... До речі, багато хто просився на госпіталізацію саме до нас: «Хочемо до Львова»...
Спочивайте з Богом, пане полковнику.

Вічная вам  пам'ять.

«День» висловлює щирі співчуття родині.