Шацький армагеддон

Колись мені трапився такий анекдот. Син підійшов до батька і запитав: «Що таке некомпетентність і що таке байдужість?» Батько трохи подумав і відповів: «Не знаю, але мені все одно». Чомусь саме ці асоціації навіялися мені, коли побачив осінній Світязь і подивився в інтернеті, що про це страхіття розмірковують можновладці й функціонери, які безпосередньо отримують зарплати за те, щоб такого не допускати. А ще смутку додав перегляд стану справ з електронною петицією, яку було розміщено на президентському сайті із цього питання (лише 2000 підписів за два тижні, при необхідних 25 000), і це при тому, що на Світязь щороку приїжджають сотні тисяч відпочивальників, які користуються його благами.

Тобто ми разом знищуємо Шацький національний парк — парк, де мешкають сотні видів представників флори та фауни, десятки з яких занесені до Червоної книги, де є 24 озера і, наостанок, — озеро Світязь. І не важливо, ми це робимо через некомпетентність чи через байдужість, природа нам цього не пробачить. Так, саме ми, адже декому із нас ліньки підтримати петицію (https://petition.president.gov.ua/petition/73826), дехто із нас неякісно виконує свої функціональні обов’язки, працюючи в парку та профільному міністерстві. Дехто імітує «напружену» роботу з вирішення цього питання в місцевих радах різного рівня, а дехто забув, чому його люди вибрали у Верховну Раду. До речі, всім, хто дотичний до влади, необхідно нагадати «залізний закон відповідальності», який був сформульований Девісом ще в середині 1960-х років: «Ті, хто не беруть на себе відповідальності, адекватної їхній владі, у результаті втратять цю владу».

А ще хочу процитувати експертів про перспективи, які чекають на Шацький національний природний парк: «Ситуація стане ще страшнішою, якщо озеро замерзне на цьому рівні. Це уб’є дуже великі масиви біоти, бентосу, підземних організмів. І почнуться серйозні зміни в екосистемі. Озеро буде швидкими темпами йти до загибелі — живої маси не вистачить, щоб живі організми витримали. Зменшиться популяція жаб, водних живих організмів, якими харчуються птахи. Не буде кормової бази — птахи або відлетять, або загинуть. Не буде птахів — там на наступний рік буде стільки комарів, що вже нікому не захочеться відпочивати». І хіба це не армагеддон, який ми раніше бачили лише у футуристичних голлівудських фільмах? І від себе додам, що декому із депутатів доведеться змінювати вид спорту із плавання на спортивну ходьбу, бо, судячи з фото, за таких темпів зниження рівня води в короткостроковій перспективі Світязь можна буде перейти пішки.

А тепер перейдемо до конструктиву, поговоримо про причини такої ситуації. Якщо коротко, то, на думку експертного середовища, їх декілька:

• мала кількість атмосферних опадів і спекотні літа;

• застаріла й неефективна меліоративна інфраструктура (на фото: дамба, зроблена із мішків з піском, а ще ж і поламані шлюзи);

• осушення, яке здійснюється по периметру Шацького поозер’я, де побудовані дві великі меліоративні системи;

• інтенсифікація використання підземних вод на цій території: люди раніше користувалися «верховодкою» — колодязями, а зараз бурять неглибокі свердловини;

• відбувається інтенсивна меліорація — використання водних поверхневих джерел для зрошування;

• продовження розробки Хотиславського кар’єру, який розташований на території Білорусі й загрожує обмілінням і зникненням усіх озер північних регіонів Волині;

• велика ймовірність наносів, які можуть бути на дні озера Світязь і які утруднюють доступ підземних вод.

Тобто, як ми бачимо, всі причини, за винятком першої, можна нівелювати повністю або частково: навести порядок з меліорацією, зробити центральний водопровід і брати воду не поверхневу, а із артезіанських свердловин. Аналогічно можна розв’язати проблему зрошування сільськогосподарських земель. Залучити світову спільноту і домовитися з білорусами про призупинення будівництва Хотиславського кар’єру та інших подібних об’єктів. Та й перша проблема (недостатність опадів), на думку експертів, вирішується шляхом поповнення води із Західно-Бузького басейну.

МІШКИ — ЦЕ ІСНУЮЧІ «СУЧАСНІ ГІДРОСПОРУДИ»

Як підсумовуючий висновок, методологія розв’язання глобальних проблем, пов’язаних із користуванням водними ресурсами, є загальною для різних галузей. Очевидним є те, що потрібно терміново:

• створити експертну групу із вчених, які є компетентними в цих питаннях; обов’язково залучити іноземних фахівців;

• провести міжнародні конференції та форуми з цього питання, адже в регіоні є декілька потужних університетів, які мають спеціалістів у цій галузі;

• у Кабінеті Міністрів на основі пропозицій вчених розробити довгострокову програму для розв’язання проблеми Шацького національного природного парку і призначити керівника, який відповідатиме за її реалізацію;

• створити комісію у Верховній Раді з питань порятунку Шацького поозер’я та Світязя зокрема;

• створити міжурядову комісію з питань дослідження впливу функціонування Хотиславського кар’єру на рівень води в озерах національного парку та інших подібних об’єктів.

А найперше — необхідно зробити одну символічну річ, що залежить безпосередньо лише від нас: підтримати електронну петицію на «Офіційному інтернет-представництві Президента України», щоб у Києві дізналися, які проблеми загрожують одному з найунікальніших регіонів України — Шацькому національному природному парку (https://petition.president.gov.ua/petition/73826), бо самим нам розв’язати цю проблему буде важко.

І як підсумок, хочу вірити, що у нас все вийде, і Світязь знову стане глибоким, і на острові, як завжди, утробно кричатимуть баклани, а в довкільних болотах завзято квакатимуть жаби, і ми завжди будемо насолоджуватися сходом і заходом сонця, яке виблискуватиме у джерельно-прозорій шацькій воді, немов полум’я купальського вогнища. Адже ми не такі вже й байдужі і не такі некомпетентні, та й новітня історія засвідчує, що разом ми багато чого можемо.