Глибоке вугільне багатство

Про українське вугілля, яке становить 95% від усіх розвіданих запасів органічного палива в країні, забували тричі. Вперше це було ще в Радянському Союзі, коли отримали велетенські запаси газу та відкриті вугільні розрізи в Росії. Вдруге українським вугіллям почали нехтувати вже в незалежній Україні, бо Росія надто щедро забезпечувала дешевим газом.

Торік виокремили з Мінпаливенерго Міністерство вугільної промисловості і вирішили, що одним лише цим пішли назустріч шахтарям і розв’язали усі проблеми. На жаль, їх лише примножили, розірвавши єдиний технологічний ланцюг між видобуванням енергетичного вугілля та його споживанням, який діяв раніше у межах Мінпаливенерго. Не було відпрацьовано також ефективної структури управління галуззю. Відтворення Міністерства і державних вугільних компаній не досягло головної мети реформування — не забезпечило фінансової збалансованості витрат і доходів шахт. Виступаючи нещодавно у Донецьку на зборах адміністративно-господарського активу області в присутності прем’єр-міністра, міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб заявив: одного створення вугільного міністерства недостатньо для розвитку галузі.

На той час, коли розпочав роботу коаліційний уряд, тобто у серпні, майже на третині шахт ще й не розпочиналася підготовка виробничих та соціальних об’єктів до зими. Не виконувався навіть графік вивезення вугілля для побутових потреб нинішніх шахтарів, пенсіонерів та інвалідів. Це створювало зайву напругу в шахтарському регіоні.

СОЦІАЛЬНІ ОГРІХИ

Тож новому міністерству довелося в стислі терміни відпрацьовувати майже весь обсяг робіт, який слід виконувати протягом року. Відтак, з серпня до початку листопада людям було завезено 910,5 тисячі тонн вугілля і забезпечено ним 94,4% тих, хто його потребував (до речі, ціну побутового вугілля зменшено на 5%). На переважній більшості соціальних об’єктів вуглевидобувних підприємств завершені передзимові роботи. З 625 будинків, які того потребували, відремонтовано 612, а також підключені до роботи усі 87 котелень, усі дошкільні заклади (42), гуртожитки (98) та інші об’єкти соціально- культурного призначення.

Ще болючішою проблемою була заборгованість із заробітної плати, яка виникла за часи попереднього уряду. На 1 серпня вона складала 166 мільйонів гривень. І це не дивно — заборгованість енергетиків та коксохіміків за відвантажене вугілля перевищувала 200 мільйонів. Водночас майже 85% від річного обсягу бюджетного фінансування на покриття витрат із собівартості шляхом переносу були використані наперед до початку четвертого кварталу. А планові завдання з видобутку вугілля на четвертий квартал, навпаки, були збільшені на 20%.

За такої ситуації кошти на ліквідацію заборгованості та навіть поточну виплату зарплати Мінвуглепрому вдалося знайти лише завдяки всебічному сприянню Кабінету Міністрів. Уже в серпні новий уряд повністю погасив заборгованість працюючим шахтарям на 133,5 млн. грн.. Було також збільшено асигнування за бюджетною програмою державної підтримки будівництва і технічного переоснащення шахт. Якщо за перші сім місяців поточного року виділено 427 мільйонів гривень, то за останні три місяці їх надійшло майже стільки ж — 397 млн. грн. На 117 мільйонів гривень зменшилося недофінансування із спеціального фонду держбюджету. Як наслідок, протягом усіх трьох наступних місяців поточна заробітна плата на вугледобувних та шахтобудівельних підприємствах галузі виплачується повністю. Заборгованості немає ніде, окрім підприємств, які не працюють або знаходяться на різних стадіях банкрутства та ліквідації, а також в акціонерних товариствах, де Мінвуглепром не має контрольного пакету акцій. Та й там ситуація виправляється. Згідно з заходами, розробленими за участю ряду міністерств і відомств, борги передбачається повертати за рахунок продажу майна або підприємства в цілому, а також виділення перспективним підприємствам бюджетних позичок.

ПІДТРИМКА ЗГОРИ

На нещодавній зустрічі керівника Мінвуглепрому з прем’єр-міністром Віктором Януковичем йшлося саме про ці проблеми. Глава уряду доручив повністю ліквідувати зарплатні борги в галузі, завершити до 1 грудня всі ремонтні роботи і повністю забезпечити теплом шахтарські селища. Крім того, на зустрічі йшлося про якнайшвидше внесення до Верховної Ради Проекту закону «Про престижність шахтарської професії», а також розроблених Мінвуглепромом програм створення галузевого фонду та програми з охорони здоров’я шахтарів та їхніх сімей, що реалізовуватиметься спільно з Міністерством охорони здоров’я.

Однак зрозуміло, що розв’язувати соціальні проблеми, зокрема, підвищувати зарплатню, можна лише в тому разі, якщо галузь працює ефективно, зростає продуктивність праці та, головне, видобуток вугілля. У цьому напрямі Сергію Тулубу вже дещо вдалося зробити. На зустрічі з главою уряду він доповів, що за останні два місяці стабілізувався видобуток вугілля. Зокрема, у жовтні приріст до вересня склав 197 тисяч тонн. Покращилась і якість видобутого та відвантаженого споживачам палива (зольність зменшилася на 0,1%). Ці перші успіхи, мабуть, отримали схвалення прем’єра, який, схоже, відчуває відповідальність перед земляками і прагне їм допомагати. Тож міністру було доручено розглянути на колегії Мінвуглепрому програму будівництва (вже з 2007 року) нових шахт. І Тулуб доповів, що пріоритет тут отримає шахта №10 «Нововолинська», де є можливість ввести в дію вже 2007 року перший пусковий комплекс потужністю 300 тисяч тонн вугілля на рік. На поточний рік Міністерство вже збільшило на 26 млн. грн. обсяги фінансування шахти-новобудови. Якщо за сім місяців шахта була профінансована на 29,6 млн. грн., то за останні три місяці на новобудову спрямовано — 33 млн. грн. До кінця року ще буде освоєно 43 млн. гривень.

РОЗГУБИЛИСЬ?

І тут можна пригадати ситуацію, яка була в галузі на момент зміни уряду України, на початку серпня. Тривалий час вугільна промисловість фактично існувала за рахунок проїдання свого виробничого потенціалу, який був накопичений минулими роками. Більше половини шахт не мали належного фронту очисних робіт, а близько двох десятків — узагалі не мали жодної лави, тобто їм просто ніде видобувати вугілля. Вибуття виробничих потужностей перевищило їхнє введення. За 2005 рік їх вибуло на 2,8 мільйона тонн, а введено нових лише на 240 тисяч тонн, що в 11 разів менше.

На скорочення видобутку вугілля вплинув також і високий рівень зношеності та аварійності основного гірничошахтного обладнання. Через це до вугільного балансу країни тільки цього року було недодані 6,5 мільйона тонн. А минулого року обсяг видобутку вугілля, у порівнянні з 2004 роком, зменшився на 2,3 мільйона тонн (на 2,8%).

Зрозуміло, що це позначилося й на фінансовому результаті роботи галузі. У серпні збитки підприємств у перерахунку на одну тонну вугілля були втроє більшими, ніж на початку року. Схоже, звільнене нині керівництво галузі тоді просто розгубилося перед лавиною вугільних проблем і опустило руки, не виконуючи навіть елементарних контрольних функцій. Досить сказати, що цього року у вуглепромі країни, за даними Генпрокуратури, викрито майже на 60 мільйонів гривень порушень з використання бюджетних коштів. Зокрема, виявлені непоодинокі факти продажу вугілля на збиток підприємству. На складах шахт і збагачувальних фабрик виявлено більш ніж на 100 тисяч тонн вугілля менше, ніж повинно бути згідно з документами.

Наведемо декілька прикладів. Керівництво шахтоуправління «Донбас» продавало вугілля на експорт на $20 дешевше, ніж ціна цієї ж продукції на внутрішньому ринку. Водночас ШУ «Донбас» закуповувало вугілля в низки товариств із обмеженою відповідальністю (за даними Генпрокуратури, було закуплено 46,1 тис. тонн вугілля на загальну суму 10,5 млн. грн.). Замість того, щоб підвищувати темпи росту видобутку на своєму підприємстві, керівництво цієї шахти матеріально підтримувало цілий ряд сумнівних ТОВ, легітимність яких зараз перевіряє Генпрокуратура.

Аналогічна перевірка на ГП «Шахта ім. Ю. Гагаріна» виявила, що посадові особи цього підприємства купували в комерційних структур некондиційне вугілля, підробляли документи про якість, після чого відправляли його на ВАТ «Авдєєвський коксохімічний завод».

Цікава ситуація й на ШУ «Південнодонбаське №1». Тут за рахунок розбіжностей між відображеними в актах переробки показниками якості, згідно з якими відвантажували вугілля, та показниками, з якими вугілля було прийнято на ТЕС, держпідприємством отримано збитків на суму 1,7 млн. грн. Ще стільки ж збитків держава отримала через постачання із збагачувальних фабрик шахтоуправління «Південнодонбаське №1» бракованого вугілля, яке реалізовувалося за ціною, що склала 10% від розрахункової. Узагалі ж сума збитків на ШУ «Південнодонбаське №1», за актами перевірки контрольно-ревізійного управління Мінвуглепрому, склала 26,3 млн. грн.

Лише 15 державних шахт (11%) є сьогодні фінансово збалансованими. Інші потребують дотацій — від 30 до 800 і більше гривень на кожну тонну видобутого вугілля.

ЗРУШЕННЯ

Нове керівництво галузі запровадило жорсткий контроль за виконанням виробничих програм. У Києві та на місцях разом визначили реальні щомісячні обсяги видобутку вугілля на кожній шахті. Відпрацьовано систему роботи з теплоенергетиками і коксохіміками. Затверджені плани-графіки відвантаження вугільної продукції споживачам та розрахунків за неї. Як не дивно, у колишнього керівництва руки до цього не дійшли... Так само, як і до зміцнення виробничої дисципліни, що нині вважається справою нагальною.

Та найголовніше, що допомогло зрушити з місця негативну ситуацію — це зосередження ресурсів на найголовніших напрямках. Усі вільні кошти були спрямовані на підготовку очисних вибоїв, а отже, на забезпечення видобутку. Вище вже йшлося про гроші, які за допомогою уряду були спрямовані на технічне переоснащення підприємств. І саме це дозволило подолати негативну тенденцію зменшення обсягів видобування вугілля. За 10 місяців приріст вуглевидобутку до 2005 року склав 417 тисяч тонн.

Як орган державного управління галуззю Мінвуглепром, навіть в умовах ринкового господарювання, має визначати для неї також і принципи цінової політики. Зрушенням в цьому напрямі можна вважати розроблений спільно з фахівцями Мінпаливенерго механізм визначення ціни вугілля в залежності від його теплотворної здатності. Як стверджують експерти, це дасть змогу відтворити реальну цінність вугілля як енергоносія. Адже через стрімке зростання тарифів на електроенергію та залізничних тарифів нині склалася парадоксальна ситуація. Цього року підприємства Мінвуглепрому зменшили використання електроенергії на 97 мільйонів кВт. год. Однак за неї нараховано на 371 мільйон гривень більше, ніж за аналогічний період минулого року.

ЯК РЕФОРМУВАТИ?

Та однієї поточної роботи, спрямованої на розвиток виробництва та контроль за ефективним використанням державних коштів, виділених на підтримку вуглевидобування, явно недостатньо, щоб забезпечити прогрес галузі. Вона потребує, в першу чергу, реформування. Саме таке завдання поставив перед Мінвуглепромом уряд і його голова. У новій редакції Концепції розвитку вугільної промисловості, створеної на доручення уряду та обговореної у шахтарських колективах, йдеться про реалізацію державної політики, спрямованої на задоволення потреб економіки і населення у паливі та на енергетичну безпеку країни. Обсяг видобутку вугілля в країні передбачено збільшити до кінця 2011 року до 100 мільйонів тонн. Пригадаємо, нещодавно на теплових електростанціях країни 76% електроенергії вироблялося на основі вугілля. Сьогодні його доля зменшилася до третини від загального виробництва. Та чи раціонально використовувати для виробництва електроенергії імпортований природний газ, який стрімко дорожчає, коли запаси кам’яного вугілля в Україні становлять 117 мільярдів тонн? У цих умовах вугілля повинно стати головним енергоносієм, гарантом енергетичної безпеки держави, її економічної та політичної незалежності.

Як це зробити? Зрозуміло, що підвищувати темпи видобутку вугілля, будувати нові горизонти можна лише за умови залучення значних інвестицій та поліпшення системи оплати праці шахтарів, приходу в галузь кваліфікованої молоді. На це спрямовані розроблені нині в Мінвуглепромі за дорученням Кабміну проекти законів про розвиток та особливості приватизації вугільних підприємств та про престижність шахтарської праці. Великий ефект має також дати намір уряду вже наступного року збільшити на 14,4% державне фінансування вугільної галузі. Такий обсяг фінансування має забезпечити подальшу стабілізацію фінансового стану і умови для стабільної роботи галузі.

Однак зрозуміло, що видатків бюджету ніколи не вистачить на те, щоб утримувати збиткові вуглевидобувні підприємства і водночас фінансувати будівництво або реконструкцію інших. І в Міністерстві вважають, що є інший, ефективніший, шлях. Звичайно, йдеться про залучення інвестицій. За їхньою допомогою, як вважають фахівці, є шанс перетворити вугільну галузь на одне з важливих джерел бюджетних надходжень. Про це свідчить практика приватизованих шахт. І навпаки. «Лише 11% державних вуглевидобувних підприємств на сьогодні є фінансово збалансованими», — говорив глава Мінвуглепрому на зустрічі з послом США Вільямом Тейлором, а той, у свою чергу, зауважив, що американські інвестори зацікавлені прийти на українські шахти, зокрема, на буро- вугільні. За словами Тулуба, нестачі в інвесторах не буде. «Французи зацікавлені. Вони побачили, що газу залишилося на 20—30 років. Вони сьогодні хочуть розвиватися, хочуть добувати вугілля. І хочуть прийти до нас, в Україну», — розповідав міністр журналістам.

Залучення інвестицій шляхом приватизації — також не проста справа. Адже треба, з одного боку, зацікавити інвестора, а з іншого — гарантувати стабільний розвиток реформованого приватного підприємства, виконання ним соціальних зобов’язань перед шахтарями. Відповіді на ці запитання пропонують автори названих законопроектів.

КАДРОВИЙ ГОЛОД?

Утім у Мінвуглепромі сьогодні не можуть розглядати фінансове оздоровлення як панацею. Адже у вугільній галузі нині справжній кадровий голод. Виробництвом керують переважно пенсіонери, яким важко не лише підлаштуватися під вимоги часу, а й просто спуститися до вибою. Тож Мінвуглепром ініціює ухвалення закону, що має повернути шахтарській праці високий престиж, зокрема передбачає належний рівень оплати праці та соціальні пільги для шахтарів, які мають стати переконливим аргументом на користь обрання саме цієї професії. Але ні шахтарі, ні галузь вже не можуть чекати. Тож Мінвуглепром, за дорученням уряду, уже переводить вуглярів на оплату праці за новими, більшими тарифними ставками, розрахованими, виходячи з мінімальної заробітної плати 400 гривень. Її запровадять уже в першому кварталі 2007 року, а прохідники будуть переведені на неї ще в грудні цього року. «Іншого шляху не існує, — сказав у розмові з «Днем» міністр. — Адже вугільна промисловість має забезпечувати не якусь абстрактну «енергетичну незалежність», а тепло, світло, затишок у домівках українців, без чого будь-які пафосні вислови щодо національної гідності та свідомості просто втрачають сенс».