Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.
Іван Огієнко, український вчений, єпископ, митрополит УАПЦ, предстоятель УГПЦК, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог

Готується українське диво

Країна вперше отримала проект довгострокової стратегії розвитку
24 січня, 2008 - 00:00

Громадсько-політична організація «Український форум» презентувала днями національну стратегію розвитку до 2015 року. До цього терміну, за задумом учасників «Форуму» — провідних українських вчених, економістів та політиків, Україна має здійснити власне «економічне диво»...

Своєю роботою творці «стратегії» надзвичайно задоволені, адже сам факт появи подібного документа — вже привід для гордості... «Курйозність цієї ситуації полягає в тому, що на 17-му році незалежності Україна не має повноцінної програми національного розвитку, затвердженої на державному рівні. Мені здається, що це є найбільшим недоліком навіть серед багатьох інших проблем, які на сьогодні має наша країна», — аргументує важливість зробленого голова «Українського форуму» Володимир Семиноженко. Він також підкреслює, що приорітети розвитку держави в Національній стратегії визначені в середньостроковій перспективі й, отже, не прив’язані ані до чинного складу парламенту та уряду, ані до виборчого циклу... Саме це, на думку Семиноженка, могло б об’єднати політичні сили та припинити практику різкого протиставлення діяльності різних урядів. Автори Національної стратегії стверджують, що їхня програма дій має задовольнити будь-який український уряд, незалежно від того, які політичні сили його сформували, й таким чином об’єднати їх навколо спільної мети...

«Я в захваті від того, що такий продукт народився, — підкреслює народний депутат (БЮТ) Олег Білорус, проте одразу ж додає, — але боюся, що поки ця стратегія буде прийнята, то її строк мине й доведеться вже робити нову. Тому я б радив не зупинятися і продовжувати її розробляти...»

Економічна частина стратегії передбачає, що до 2015 року Україна має вийти на обсяги виробництва 80-х (але зі структурою економіки, обумовленою переходом до ринкових відносин) і на стандарти добробуту, притаманні «країнам середнього достатку». Держава для цього має підтримувати науковий і технологічний потенціал за напрямами, здатними забезпечити її конкурентні переваги та національну безпеку, створити найсприятливіші умови участі країни в процесах глобального економічного розвитку та європейських інтеграційних процесах тощо... Проте ключовим завданням автори визначили перехід від експортно-сировинного до інвестиційно-інноваційного типу економічного розвитку. «Україна- 2015» ставить амбітну мету — у максимально короткий проміжок часу вийти на рівень розвитку передових країн світу. Головним інструментом досягнення цієї мети має стати модернізація в усіх сферах суспільного життя, а умовою успіху — об’єднання реформаторських зусиль громадянського суспільства, влади та бізнесу.

Директор Центру соціальних досліджень Андрій Єрмолаєв погоджується з основними тезами документа, проте з іронією запитує: «Хто зробить? Хто є тим суб’єктом, який візьме на себе цю стратегію не просто як текст, а як формулювання інтересів, які потрібно реалізувати?»

Натомість Олег Білорус зазначає, що для того, щоб стратегія була сприйнята та почала справді виконуватися, її потрібно «довести» як безпосередньо до інститутів влади і чиновників, так і до суспільства в цілому... Для цього «Український форум» передає свій варіант стратегії розвитку всім гілкам влади: кожному депутату та урядовцю, а також у всі обласні ради для обговорення...

Заперечуючи висловленим сумнівам щодо виконання стратегії, Білорус ставить за приклад стратегії та «економічні дива» інших країн: «В Америці національна стратегія розвитку розробляється на 50 років, щороку переглядається й фінансується... Китай зробив такий ривок, Японія, розгромлена в війні, зробила, Франція, Німеччина, знищені в війні, зробили, Фінляндія — глухий закуток Російської імперії, де панував туберкульоз, сьогодні одна з найперших гравців...» Україна теж здатна на щось подібне, переконує Білорус. Однак разом з тим він одразу додає й песимізму — цілком можливо, що Україні доведеться реалізовувати вищезазначені цілі в іще складніших умовах... «Біржі «тріщать»... Вже й Україну «вдарило» перший раз. Тому, цілком можливо, що цю стратегію нам доведеться виконувати в кризових умовах», — підсумовує народний депутат.

Незважаючи на всі можливі ускладнення, автори «стратегії» сподіваються, що їхня робота, яка тривала понад рік, не залишиться непоміченою, й, хоча б частково, але буде реалізована...

Олексій САВИЦЬКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ