Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

«Нам потрібно формувати ринок»

Богдан ЗАБЛОЦЬКИЙ — про те, до яких порад Еріка Райнерта варто дослухатись українцям
9 листопада, 2016 - 17:55
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

У газеті «День» №185-186 за 13—14 жовтня 2016 року було опубліковано інтерв’ю з відомим економістом Еріком Райнертом «Україна сьогодні — це Перу 1979-го». У номері від 28—29 жовтня 2016 р. його обговорювали українські бізнесмени, політики, економісти. Я звернувся до економіста Богдана ЗАБЛОЦЬКОГО, науковця, автора підручників з національної, регіональної, перехідної економіки, економіки й організації інноваційної діяльності, висловитися з приводу цих двох інтерв’ю, з погляду їхньої оцінки щодо пріоритетів виходу з кризи та зростання добробуту українських громадян.

— Як ви ставитеся до висловлених думок Еріка Райнерта щодо фінансових і економічних проблем України та виходу з кризи і думок українських фахівців, що обговорювали це інтерв’ю?

— Критика фінансової політики МВФ щодо кредитування України не обґрунтована. МВФ, надаючи кредити, ставить умови реформувати фінанси і виробництво для створення самодостатньої економічної системи, а не для аморально-злочинного їхнього розкрадання тими, хто має їх інвестувати у виробництво доданої вартості. МВФ схиляє український уряд і населення до балансу доходів і витрат, підвищуючи тарифи і знижуючи споживання. Без встановлення такого балансу неможливо здійснювати індустріалізацію, на яку справедливо орієнтує українців пан Райнерт, і, тим більше, симетричну вільну торгівлю. Багато зроблено акцентів на узагальнених суспільних процесах і теоріях, зокрема «лібералізмі», «неолібералізмі», «феодалізмі». Українські експерти також задовольнилися узагальненими категоріями.

Ці теорії, про які згадував Райнерт і українські експерти, є в широкому вжитку науковців як світу, так і України. В чому ви бачите їхню недоречність?

— Я вам нагадаю розумну думку Шерлока Холмса: «Вибудовувати теорії за відсутності фактів — фатальна помилка. Несвідомо люди починають підтасовувати факти під теорії, замість того, щоби будувати теорії на реальних фактах». Про фінанси та економіку потрібно говорити мовою їхніх законів, точніше — вимог законів. Вони проявляють себе через рух грошей, капіталів, праці, товарів, цін, відсоткових ставок і курсів валют.

Що ви маєте на увазі під реальними фактами у фінансах і економіці та вимогами законів?

— Економіка з грецької — це «мистецтво ведення господарства». Тут людина — основний фактор, її інтелект, фаховість і чесність. Вони формуються на пізнанні, усвідомленні й дотриманні об’єктивних, незалежних від волі та свідомості людини, законів: по-перше, закону виробництва такої кількості і структури товарів і послуг, яка задовольняє потреби населення, підприємців і експорту; по-друге, закону обміну, який передбачає в обігу таку кількість грошей і валюти, яка забезпечить платоспроможність названих споживачів, а ціни, тарифи, курси валют і оборотність грошей будуть незмінні; по-третє, закону господарської збалансованості, який зрівноважує доходи і витрати всіх названих споживачів.

Але ж в Україні витрати значно перевищують доходи, уряд не може їх збалансувати, а населення — не в змозі зводити кінці з кінцями. До того ж — тарифи та ціни зросли. Що робити?

— Не боятися великих витрат, а малих доходів, реальних доходів, тобто доходів не в грошах, а в реальних, фізичних товарах, роботах і послугах. Гроші не мали й не матимуть вартості. Товари, роботи і послуги — це вартості. Гроші лише оцінюють їхню вартість, тому дуже привабливі, хоча не роблять людей щасливими.

Які мають бути передумови в Україні, щоби врешті-решт почала зростати економіка і, як ви кажете, доходи не в грошах, а в конкретних фізичних товарах і послугах?

— Насамперед здійснювати оцінку обсягу виробництва і динаміки двох ключових показників макроекономіки: фізичного обсягу ВВП, який щорічно зростає в межах від -1% до +2%, і обсягу грошової форми ВВП, який щорічно зростає на 20 — 25%. Ця диспропорція і є причиною інфляції, зростання курсу валют, тарифів, бідності. Рецепт Райнерта щодо індустріалізації цілком прийнятний для України. Питання лише в її фінансовому, виробничому та соціальному спрямуванні. Політика українського уряду має бути спрямована на прискорене виробництво як обсягу, так і асортименту фізичних товарів, робіт і послуг, водночас — на планомірне зменшення в обігу гривні до їхнього зрівноваження, регулюючи отримання доходів за результати праці.

— Ерік Райнерт вважає, що Україні варто застосувати теорію Джона Мейнарда Кейнса, яка у 1930-х роках вивела Європу і світ із кризи. Як ви ставитеся до цієї пропозиції?

— Україна сьогодні застосовує не лише теорію втручання держави в регулювання економіки, а й теорію Фрідріха фон Гаєка щодо збільшення в обігу кількості грошей. Ці обидві теорії обґрунтовують одне і те ж: зростання попиту на гроші та його задоволення. Ніби населення буде більше купувати, а підприємства — виробляти. Якщо в Україні обсяг фізичних товарів і послуг не зростає, то зростання грошового доходу населення викликає зростання цін, курсів валют, тарифів, відповідно — і не інвестиційних витрат підприємств, що не вплине на зростання виробництва.

Але, як зазначає Ерік Райнерт, теорія Джона Мейнарда Кейнса мала успіх у 1930-х роках у США та Європі. Яким чином вона вплинула на економічне зростання товарів і послуг?

— Справді, Кейнс обґрунтував концепцію виходу з кризи, як лаконічно зазначив Райнерт, висновком Кейнса: «Попит — це все». Однак Райнерт не пояснив, чому цей висновок зробив Кейнс. Річ у тім, що є взаємозв’язані два види криз. Це — криза перевиробництва товарів і послуг щодо потреб споживання, вона викликає зниження цін, прибутків, спад виробництва, зростання безробіття і зростання купівельної спроможності споживачів, і криза недовиробництва товарів і послуг щодо потреб споживання, що викликає зростання попиту на гроші, цін, курсів валют, зниження обсягів фінансових і реальних інвестицій і втягнення економіки в тривалу депресію. Криза перевиробництва почалась у США 24 жовтня 1929 року обвалом фондової біржі — як наслідок «інвестиційного перегріву» і надмірного випуску фізичного обсягу продукту. Це потягнуло за собою перехід до кризи недовиробництва шляхом зниження надмірної товарної маси і вилучення з обігу частини грошової маси задля зупинки як спаду цін, так і зростання платоспроможності споживачів. Таким чином було штучно створено дефіцит товарів і послуг, доведено економіку до «інвестиційного охолодження». Кейнс здійснив оцінку ситуації й 1936 року видав книжку «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей», в якій рекомендував, поряд із збереженням лібералізації, державне регулювання стабілізації та економічного зростання балансом обсягів фінансових і реальних інвестицій та грошових доходів і витрат. Оскільки економіка була у стані недовиробництва товарів і послуг, частину грошової маси було вилучено з обігу, створилася ситуація дефіциту товарів, грошових доходів і реальних інвестицій, то й виникла пропозиція стимулювати грошовий попит для піднесення платоспроможності споживачів, що привело до пожвавлення інвестицій і економічного зростання.

Хіба в Україні така політика не може привести до стабілізації і економічного зростання?

— В Україні — справа значно складніша. У США та Європі штучно створена криза недовиробництва товарів і послуг була на тлі чітко працюючого механізму самоуправління і саморегулювання з розвинутим фінансовим, інвестиційним, банківським ринками, які функціонували на чіткому дотриманні державних законів прозорого руху грошей, товарів і капіталів. В Україні ж складніша криза, а саме — системна. Сутність системної кризи в Україні значно ширша від сутності двох попередніх. В Україні системна криза має такі ознаки: а) невідповідність способу мислення вимогам і правилам функціонування ринкової економіки, в якій підприємлива і продуктивна людина є головною дійовою особою; б) збереження у свідомості чиновників директивного способу управління і регулювання як залишок колишньої державної та економічної системи; в) відсутність передумов активізації вільного підприємництва і його підтримки; г) збереження у свідомості чиновників, підприємців і громадян стереотипу не заробляти доходи, а отримувати як санкціонованим, так і злочинним шляхом, що сформувався в умовах хронічного дефіциту життєвих товарів і послуг і грошових доходів ще за колишньої комуністичної системи та ін. Брехати, обходити закони, купувати й продавати рішення, вироки, звання, нагороди — все це було й залишилося звичним. Змінити психологію, менталітет усіх, діяти за законами і отримувати за результати продуктивної праці — ось дорожня карта до збагачення. Та поки що вся владна і політична система заражена «грошовим синдромом», який не піддається жодній терапії. Тут не допоможе й хірургічна ампутація. Річ у тім, що всякі дуже бідні «серценосці», що надто переживають за народ, а також —  «вилоносці» та дуже всім «самопомагайці» й інші «опозиціонери» запускають «словесний туман», а «за туманом нічого не видно...». Тож українські «кейнси», «гаєки», разом із українськими «шерлок-холмсами», спритно вибудовують фарватери руху грошових потоків до своїх і їхніх кишень. Ними ж ухвалений закон про е-декларацію почав вивертати ці кишені, й стало зрозуміло, чому вони не ухвалюють закон про спецконфіскацію. Вони сплетені в міцний конгломерат. Тут правий Райнерт: боротьба з корупцією лікувальними засобами неприйнятна.

Як вилікувати цю хворобу, якщо ні терапія, ні хірургія, за вашим визначенням, не допоможуть?

— Пан Райнерт вважає, що корупцію лікує індустріалізація. Якщо Райнерт має на увазі індустріалізацію не заради індустріалізації, а задля зростання виробництва промислового продукту із зростаючою доданою вартістю, то я цілком підтримую його позицію. Але зазначу, що індустріалізація — це вже результат, а не фактор, що приводить до результату.

Що ви маєте на увазі? Чи можна ширше розкрити ваше бачення факторів, залучення котрих приведе до зростання економіки та подолання чи зменшення корупції?

— Факторами економічного зростання є кількість і динаміка реального основного та оборотного капіталів, рівень новаційних технологій, жива праця, законодавство, що регулює їхній рух, ринки цінних паперів, кредитів, до мінімуму низькі відсоткові облікові, депозитні, кредитні, податкові ставки, суворий контроль за відкритим рухом усіх ресурсів і безкомпромісна кримінальна відповідальність за порушення правил ринку. Урядові України належить анонсувати політику «відкритих дверей» для прямих реальних інвестицій з боку західних інвесторів; парламенту — створити законодавство захисту інвестицій, доходів, інвесторів, створивши також референтні привабливі фінансові інструменти припливу інвестицій. Ці інвестиції мають проникнути в агропромисловий, промисловий, транспортний сектори, сферу послуг. Урядові також належить створити інноваційний фонд для фінансування створення власних технологій українськими вченими, конструкторами, винахідниками, здібною творчою молоддю, що вже вміє створювати елементи ІТ-програм виробничого характеру. Необхідно взяти курс на підприємізацію у сфері виробництва товарів, робіт і послуг, а не торгівлі та спекуляції, що є сьогодні на споживчому ринку й у банківському секторі. Нам потрібно виробництво товарів, робіт і послуг, а не зовнішні кредити, спекуляція та поляризація суспільства. Нам потрібно експортувати, накопичувати резерви, а не позичати для імпортних закупівель і утримання курсу валют.

Зараз уряд збільшує мінімальну заробітну плату до 3200 гривень. Чи вплине це на стабілізацію?

— Ні, не вплине. Уряд цим кроком намагається виводити з тіні оплату праці «в конвертах», яка поширена в малому і середньому бізнесі. Це може вплинути на виробництво фізичної, а чи реальної доданої вартості у товарах і послугах. Однак це може викликати скорочення зайнятості задля економії витрат.

Богдан ЗАЛІЗНЯК, керівник прес-центру наукової журналістики Західного наукового центру НАН України і МОН України
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ