Перший трильйон: як ділитимемо?

Минулої п’ятниці в негусто наповненій залі під куполом міністру фінансів Олександрові Данилюку відвели 15 хвилин для представлення депутатам проекту закону про державний бюджет на 2018 рік.

«Уже другий рік поспіль ми вчасно виносимо на розгляд проект державного бюджету, — похвалив себе міністр і продовжував у тому ж дусі: — Ми хотіли розробити максимально якісний, ефективний, максимально реалістичний документ». За його словами, обговорення головного кошторису країни вже розпочато як в парламентських комітетах, так і в експертному середовищі.

І якщо в попередніх його твердженнях можна і засумніватися, то останнє відповідає дійсності. Ще за день до офіційної вистави в парламенті, експерти вже розбирали бюджет-2018 по великих і дрібних кісточках, «обсмоктували» чи не кожну цифру. «День» уже розповідав про головні бюджетні цифри. Проте, ще раз наведемо ті базові дані, на яких тримається весь бюджет. Отже, зростання ВВП  2018 року згідно з проектом бюджетного закону повинно скласти 3%, а інфляція — 7%. Доходи бюджету вперше в новітній українській історії перевищать трильйон гривень. На безпеку й оборону, що дуже важливо для воюючої країни, виділено 163 мільярди гривень. І ще один найважливіший показник: через держбюджет буде розподілено більше третини (34,4%) ВВП країни. Тобто, податкове навантаження на бізнес і громадян обіцяють залишити майже таке ж, як і  2017 року (34,2%).

3% зростання ВВП — дуже оптимістичний показник, зауважує голова правління Інституту суспільно-політичних досліджень, екс-перший заступник міністра економічного розвитку Анатолій Максюта і додає: «У його реальність я не дуже-то вірю. На цей рік теж планували 3%, чекали їх, а сьогодні уряд очікує 1,8%. Ми в інституті також чекали інфляцію до 8%, а сьогодні вже очікуємо понад 11%».

«Недотягування економічного зростання, — продовжує науковець, — ніби компенсується зростанням інфляції. Що буде 2018 року? Якщо не буде такого економічного зростання, як передбачається, то інфляція пришвидшиться. До того ж нам подає негативний  сигнал курс гривні до долара, на якому підрахований бюджет: на кінець року це понад 30 гривень за долар. Що таке ця девальвація? Це один із ризиків. І вочевидь, що тут, не зважаючи на податкові ставки, що залишаються без змін, усе ж криється можливість зростання податкового навантаження на суб’єктів господарювання, якщо витримуватимуться темпи зростання ВВП та інфляції».

Максюта також зауважує, що цей бюджет призведе до зростання державного боргу при досить низьких темпах зростання економіки. При тих позиках, які сьогодні робляться на міжнародних ринках (під 7,4%), наголошує Максюта,  ми повинні порівнювати темпи зростання економіки та прибутковість тих інструментів, які ми випускаємо. Якщо економіка зростає на 1,8%, а ми беремо позики під великі відсотки, це може «розтягнути наш борг у часі», але і збільшує витрати на обслуговування боргів. Сьогодні вони складають 130 мільярдів гривень на рік, або 4% ВВП, що дорівнює всім витратам бюджету на економічну діяльність.

Науковця також непокоять закладені в бюджет прибутки від приватизації державного майна (22,5 мільярда гривень). Якщо вони, як і в попередні роки, не будуть отримані, то, на його думку, їх доведеться заміщувати позиками, і державний борг зросте ще більше.

«Розглядаючи бюджет як наслідок економічної ситуації в країні і як прогноз на майбутнє, — резюмує Максюта, — можна сказати, що умов для швидкого економічного зростання зараз немає. Економіка країни стає монокультурною — понад 60% експорту дають сільське господарство та металургія». «Ми сьогодні не бачимо економічної моделі, здатної забезпечити швидке економічне зростання. А без нього є побоювання, що повториться кризова модель, чого б дуже не хотілося», — додає експерт.

Аналогічне сприйняття запропонованого урядом законопроекту й у екс-члена правління Нацбанку України Ігоря Шумила. Він вважає, що бюджет-2018 абсолютно не відповідає кращим зразкам бюджетної творчості, що демонструється європейськими країнами. «Молодій команді, яка завжди й у всьому виступає за європейські стандарти, ми дали свої рекомендації, але вони виявилися незатребуваними, — розповідає Шумило. — У нас як і раніше короткостроковий бюджет. А цілі та завдання, які ставить перед собою уряд і влада взагалі дуже складно вирішити  протягом одного року. Потрібен хоч би середньостроковий бюджет, щоб переконатися, що і цілі і завдання якісні, і що є ресурси, які для них необхідні. Ось це і є суттю середньострокового бюджету».

«Більшої неповаги до депутатського корпусу, до громадськості, до експертів, ніж те, що демонструють  така форма вистави і такий зміст бюджету,  навіть неможливо собі уявити, — обурюється Шумило і наводить приклад: — У будь-якій країні, представляючи бюджет, уряд доповнює його пакетом документів, у який входить, зокрема, і макроекономічний прогноз. Там усі економічні показники пов’язані з монетарними. У нас же пишуть: макроекономічні показники дивіться у прогнозі, затвердженому 31 травня. Так з тих пір уже стільки води витекло — все змінилося». «На жаль, цей бюджет нічого не закладає для зростання в довгостроковій перспективі», — впевнений Шумило.

Радник Президента України, екс-заступник міністра економіки Ігор Уманський спочатку бере Міністерство фінансів — розробника бюджету — під захист. Бюджет, на його думку, в цілому відображає наміри уряду і не є якоюсь окремою політикою. Але при цьому він погоджується і з Максютою, і з Шумилом, що інструментів для реалізації певної урядової політики щодо нарощування прибутків за рахунок зростання економіки, а не цінового навісу, в бюджеті не побачиш. «Продовжується практика руху за течією», — констатує Уманський.

Кажучи про бюджетну децентралізацію, він наголошує, що сьогодні є недоліки у відносинах між бюджетами різних рівнів. Уряд дуже пишається, що на єдиному кореспондентському рахунку 73 мільярди гривень, але забуває сказати, що гроші місцевих бюджетів складають у цій сумі 70 мільярдів і не використовуються. І також дуже важливо, що на 90% це кошти великих міст — Києва, Харкова,  Дніпра, Львова. «Вийшло, що районні бюджети у нас практично залишилися наодинці з усіма своїми проблемами, а основний ресурс іде у великі міста», — зауважує Уманський. «При цьому ми продовжуємо практику розмазування інвестиційного ресурсу на різні незрозумілі програми, серед яких і бюджет регіонального розвитку», — докоряє уряду експерт.

До обговорення бюджету долучаються і народні депутати. Так, Вікторія Войціцька («Самопоміч») цікавиться думкою експертів щодо однієї з новел бюджету-2018, що дозволяє уряду робити позики для докапіталізації державних банків понад обсяги, зафіксовані в бюджеті.

Як пояснив Уманський, на щастя, тепер таку операцію можна проводити виключно на користь державних банків, тоді як раніше так чинили і з підприємствами держсектора, зокрема з «Укргідроенерго» та «Нафтогазом України».

Але конкретних цифр ні щодо розміру боргу, ні щодо позик у бюджеті немає, оскільки це не грошові розміщення, зауважує Уманський і нагадує, що лише цього року уряд приймав рішення про збільшення капіталу двох державних банків, хоча бюджетом це не передбачалося. Те ж саме і з Фондом гарантування вкладів, у якого обмаль власних коштів. І те, що компенсація вкладів сьогодні відбувається за рахунок держбюджету, сьогодні вже ні для кого не секрет. Джерелом тут є все той же державний борг, наголошує експерт.