Прощавай, саркофаг
Світова спільнота допомогла Україні зробити перший крок до перетворення зони відчуження на екологічно безпечну територію
Відтепер ми ніколи більше не зможемо побачити так званий саркофаг — тимчасове укриття, споруджене у найкоротші строки після квітневої трагедії 1986 року, щоб захистити Україну і весь світ від ядерного забруднення. Через 30 років після ядерної катастрофи Україні за допомоги світової спільноти вдалося майже герметично закрити радіоактивні залишки зруйнованого енергоблоку, насунувши на нього унікальну технологічну споруду — новий безпечний конфайнмент.
Можна без перебільшення сказати, що нове укриття, яке буде експлуатуватися 100 років, просто вражає своїми розмірами та формою у вигляді зрізаного циліндра. Це найбільша з коли-небудь збудованих на Землі рухомих конструкцій. Завширшки вона 257 метрів, заввишки — 108 метрів, її довжина — 162 метри, а вага 36 тисяч тонн.
«Насправді новий безпечний конфайнмент — це не просто арка, — зауважує в розмові з журналістами заступник головного інженера ЧАЕС з укриття Сергій КОНДРАТЕНКО. — Її зовнішня та внутрішня обшивка виконана з нержавіючої сталі. Частина відповідних конструкцій виготовлялася в Україні, частина — в Італії. Крім того, в арці є ряд технологічних інновацій. Її унікальне обладнання виготовлялося за найсучаснішими світовими технологіями. У верхній частині арки встановлені два мостових крани вантажопідйомністю 100 тонн, які використовуватимуться для демонтажа нестабільних конструкцій старого об’єкта укриття».
«На відмітці, тобто на висоті 85 метрів, змонтовано шість підкранових балок, а також обладнання для підтримання температурно-вологісного режиму у кільцьовому просторі (відстань між зовнішньою та внутрішньою обшивками становить 12 метрів). Це потрібно для того, щоб арка працювала ще 100 років. Цього часу нам має вистачити для того, щоб розв’язати низку проблем, щодо яких сьогодні ще немає рішення», — відзначає заступник головного інженера.
«До закінчення строку проекту, тобто до листопада 2017 року ми ще повинні повністю загерметизувати об’єкт, — додає він, — тобто встановити там еластичні мембрани у зазорах, які ще існують. Також треба буде завершити монтаж технологічного обладнання, провести його випробування, підтвердити відповідність технологічних параметрів проектним даним. І тільки після цього, наприкінці 2017 року, об’єкт буде введено в експлуатацію й перейде під відповідальність замовника, тобто ЧАЕС».
«Наша кінцева мета видалити всі джерела радіоактивності — у першу чергу залишки ядерного палива, так звані паливовміщуюючі матеріали та високоактивні джерела. Поки що таких технологій немає. Стратегія перетворення об’єкта укриття, ухвалена міжвідомчою комісією в березні 2001 року, визначила кінцевою метою створення екологічно безпечної системи. Це означає відсутність будь-яких джерел радіації, але для цього ще далеко», — констатує Кондратенко.
«День» запитав його, чому на час встановлення арки на штатне місце (швидкість насування становила сантиметр за годину, і на весь процес пішла 21 доба) було заборонено відвідування ЧАЕС для туристів та журналістів. «Це було зроблено з погляду безпеки, — відповів заступник головного інженера, — адже вага арки 36 тисяч тонн, і були побоювання, що за рахунок усадки фундаментів можливий якийсь вплив, хоча згідно з розрахунками його не мало б бути. І це підтвердилося. Жоден контрольний датчик із цього показника не спрацював. Усе стабільно. Насування арки жодним чином не вплинула на будівельні конструкції, хоча багато хто сумнівався».
«Ми вітаємо завершення цього етапу процесу трансформації ЧАЕС як символу того, що ми здати досягати разом завдяки потужним, рішучим та довгостроковим зусиллям, — сказав на урочистій церемонії з приводу завершення насування безпечного конфайнмента президент Європейського банку реконструкції та розвитку сер Сума ЧАКРАБАРТІ. — Ми аплодуємо нашим українським партнерам та підрядникові (концерн «Новарка», Франція), а також дякуємо всім донорам Чорнобильського фонду «Укриття», чиї внески зробили можливим сьогоднішній успіх. Цей дух співробітництва дає нам впевненість, що проект буде завершено своєчасно та в межах бюджету — через один рік».
Присутніх схвилював емоційний виступ керівника проекту від підрядника будівництва конфайнменту — концерну «Новарка» — Ніколя КАЙ. Він розповів, що вперше почув про Чорнобильську трагедію ще в студентські роки і не міг собі тоді уявити, що доведеться брати участь у цьому визначному проекті, в якому працювали 10 тисяч робітників та інженерів із 30 країн світу. Усім їм, а також українцям, що були поряд, він подякував за професіоналізм і самовідданість. «Заради цього проекту ми всі поступилися власними інтересами», — щиро, але дещо загадково зауважив французький інженер.
Кульмінаційним моментом урочистої церемонії стала промова Президента України Петра ПОРОШЕНКА. Завершення насування конфайнмента він назвав «абсолютно історичною подією» і привітав з нею як присутніх, так і всіх українців. «Коаліція з 28 країн на підтримку України зібрала понад 1,4 мільярда євро, щоб побудувати цю споруду. Окремо хочу подякувати країнам Великої сімки, надзвичайні й повноважені посли яких сьогодні тут з нами, — сказав Президент. — Величезну роль відіграв Європейський банк реконструкції та розвитку, президент якого, великий друг України, сьогодні також тут, разом з нами». «Але головну роль зіграли українці, — відзначив Порошенко і додав: — Ми зробили те, чого ніколи в світі ніхто не робив». «Yes! Ми це зробили», — вигукнув він і зробив відповідний жест.
Та чи отримає Україна підтримку міжнародних донорів та інвесторів після завершення програми побудови і введення в дію конфайнменту? Про це «День» запитав у міністра екології та природних ресурсів Остапа СЕМЕРАКА. «Україна й надалі розраховує на партнерство з нашими донорами і, в першу чергу, з ЄБРР. Сьогодні у нас відбуватиметься конференція донорів, а також учасників і вкладників Чорнобильського фонду, і ми будемо там серед іншого порушувати й ці питання. Уряд готує звернення до партнерів про наше бачення розвитку співпраці. І ми розраховуємо на наукову підтримку, підтримку технікою у розбиранні четвертого енергоблока. Тому що Україні самій це буде доволі складно зробити. Для нас дуже важлива також допомога через подальший супровід цього проекту. Вона є додатковою гарантією безпеки та якості всіх робіт».
