Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

За незрозумілим «регламентом»...

Ключові питання до конституційності земельної реформи
12 березня, 2021 - 11:10
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Наявні в Україні корупційні проблеми й негаразди, що пов’язані зі сферами земельних відносин та природокористування, які охоплюють майже всі галузі життєдіяльності, виникають, як правило, через залишення поза увагою наукової та педагогічної еліти, а відтак — безкарне тотальне ігнорування державною владою (законодавчою, виконавчою і судовою) конституційних вимог повноцінної інституалізації декларованих земельних норм як норм прямої дії. Адже унікальна конституційна формула землі та її природних ресурсів як природних об’єктів права власності Українського народу — основне національне багатство, яке де-юра перебуває під особливою охороною держави, а де-факто — залишена впродовж чверть століття поза увагою «владних мужів». Навіть не взято такі природні об’єкти (основне національне багатство) — на відповідний загальнонаціональний баланс їхнього власника...

Не секретом є й те, що земля та її природні ресурси одночасно являються основним непозиченим капіталом нації (всіх громадян України), який оцінюється станом на початок пропонованої нами реформи у більш ніж 90 трлн дол. США. Саме з цих причин усі природні об’єкти, в тому числі ґрунти, які є абсолютною власністю всіх громадян України, потребують професійного опису, характеристик і класифікації, а також пооб’єктної реєстрації їх прав у базі даних спеціалізованої Національної земельної установи, сформованої на зразок Національного банку України.

Доведено, що найсуттєвішою прогалиною, яка унеможливлює здійснювати законне регулювання ринкових земельних відносин та природокористування, є неухвалення до цього часу (з 1996 року) Закону України «Про право користування природними об’єктами права власності Українського народу», як цього вимагає ч. 2 ст. 13 Конституції України. Така бездіяльність разом з відсутністю Національного кадастру всіх природних об’єктів, особливо ґрунтів в агроландшафтах України, штучно створює тотальні передумови безкарності за самовільне привласнення основного капіталу нації та погіршення якісного стану природних ресурсів, особливо в агросфері.

Цей антиконституційний вакуум плавно й підступно також позбавляє всіх нас прав на основне національне багатство, спричиняючи критичний стан життєдіяльності, особливо в сільській місцевості. Насправді, на наше розуміння, все це має ознаки прямого злочину на найвищих щаблях влади, оскільки право законодавчої ініціативи належить Президентові України, народним депутатам, а також Кабінетові Міністрів (ст. 93 КУ).

Щоби прискорено виправити такий ганебний стан, знешкодити корупційні схеми і непохибно реалізувати заявлену владою державну антикорупційну політику в Україні щодо землі та її природних ресурсів як основного капіталу нації, який згідно з Конституцією належить усім громадянам, ми сподівалися отримати офіційне і справедливе тлумачення Конституційного Суду України — стосовно чинних земельних норм Основного закону України (ст. 13 і 14). На жаль, процес триває за незрозумілим «регламентом»...

Детальніше про ці та інші загальнонаціональні проблеми, а також про комплексні шляхи їх урегулювання, уже висвітлено нами на сторінках газети «День», починаючи з актуального інтерв’ю з Аллою ДУБРОВИК-РОХОВОЮ (за 5 липня 2018 р.) під назвою: «Українці — мільйонери!».

При цьому слід усвідомити надважливу умову досягнення успіху, якою є не лише повноцінна передача на місця всіх повноважень, притаманних місцевому самоврядуванню (у межах і за межами населених пунктів), — а й синхронне та одночасне посилення загальнонаціональних функцій щодо практичної реалізації конституційного права власності Українського народу «на землю та її природні ресурси» — основне національне багатство, із гарантуванням прав та обов’язків кожному громадянину України, незалежно від того, де він проживає і до якої громади належить. Ключову роль у цьому мають відіграти такі інститути: Президент як гарант Конституції України і Верховна Рада України як представницький орган Українського народу. Створений Конгрес «примирення» (газета «День» за 26 лютого ц. р.), а також запровадження інституту префектів та ліквідація місцевих адміністрацій — жодним чином не підмінять конституційні потреби цих загальнонаціональних функцій держави.

Разом з тим, доречно погодитись і з тим, що нещодавні кроки Президента України Володимира Зеленського стосовно намагань навести конституційний правопорядок у нашому спільному домі можна вважати сміливими, адекватними й такими, що вселяють позитивні очікування у більшості українських громадян.

Переконаний, що Рада національної безпеки і оборони України — повинна негайно приступити також до реалізації обґрунтованих мною та узагальнених у вигляді кроків: «Основні засади реформування земельних відносин та природокористування в Україні — в інтересах усього Українського народу», які я надсилав через Офіс Президента України півтора року тому (12 вересня 2019 р.), оскільки зазначені напрацювання є конституційно вмотивованими, науково обґрунтованими і публічно обговореними.

Для цього Гаранту Конституції України чи ініціатору (ініціаторам) реалізації нової парадигми звершення земельної реформи в Україні потрібно терміново визначитися з фаховою групою, яка б на професійній основі з моєю участю (автора ідеї та нових знань) підготувала (пакетом) — проєкти рішень РНБО й відповідні законопроекти і нормативно-правові акти як першорядні кроки, а також відповідально й системно супроводжувала б їх — до остаточного ухвалення, зокрема:

•  Загальнонаціональні засади конституційних норм щодо землі та її природних ресурсів як природних об’єктів права власності Українського народу — основного національного багатства України, яке перебуває під особливою охороною держави (рішення РНБО).

•  Програмні основи звершення конституційно вмотивованої земельної реформи в Україні, які розкриватимуть комплексні організаційно-економічні заходи і механізми їх здійснення (рішення РНБО).

•  Закон України «Про Національну програму Звершення земельної реформи в Україні: нова парадигма» (ВРУ).

•  Закон України «Про Національну установу землі та її природних ресурсів України (Національну земельну комору України)», утворювану за аналогією до Національного банку України (ВРУ).

•  Закон України «Про право користування природними об’єктами права власності Українського народу» (ВРУ).

•  Закон України «Про економічно-правову відповідальність користувачів землі та її природних ресурсів як об’єктів права власності Українського народу — основного національного багатства України» (ВРУ)...

Мається на увазі, що повноцінна реалізація цих загальнонаціональних кроків, а також відповідних заходів на місцевих рівнях як головних механізмів захисту прав усіх громадян на комфортну життєдіяльність у конституційному полі України, надасть можливість у короткостроковій перспективі забезпечити:

•  Введення в конституційне поле України так званої земельно-аграрної реформи і створення передумов до комплексних ринкових земельних відносин, зокрема стосовно земельних ділянок (паїв) та природних об’єктів сільськогосподарського призначення.

•  Взяття всіх природних об’єктів права власності Українського народу як загальнонаціонального природного капіталу нації — на позавідомчий баланс нової Національної земельної комори України.

•  Забезпечення повноцінного захисту прав усіх громадян України щодо власності на землю та її природні ресурси як на природні об’єкти права власності Українського народу — основне національне багатство, а також прав власності на земельні ділянки як на об’єкти цивільних прав (приватна, комунальна і державна).

•  Усунення причин корупції та олігархічного свавілля в процесі використання основного національного багатства України.

•  Прозоре накопичення коштів (узгоджено з бюджетним процесом) завдячуючи раціональному використанню природних об’єктів. Передбачено, що через два роки від початку звершення основного етапу комплексної земельно-ресурсної реформи буде задіяна в економіку України лише десята частина від доступних природно-ресурсних багатств, що в грошовому еквіваленті становитиме — 9 трлн дол. США. Річні сукупні надходження (рентна плата, земельний податок у середньому — на рівні 1% від вартості природних об’єктів) до нової Національної земельної комори України сумарно становитимуть — 90 млрд дол. США. Ця сумарна величина збільшуватиметься щорічно.

•  Цілеспрямоване інвестування частини цих непозичених коштів (понад 50 млрд дол. США — щорічно), починаючи з наступного року надходжень, на розвиток підприємництва (підтримку ініціатив, особливо малого і середнього бізнесу).

•  Надходження іншої частини доходів (понад 26 млрд дол. США) на особисті рахунки кожного громадянина, або — по 50 дол. США щомісяця. Прогнозується, що за умов інтенсивної участі працездатних громадян у системному звершенні комплексної реформи упродовж трьох років поспіль ця сума може зрости до 70—80 млрд дол. США, або по 150 доларів щомісяця кожному громадянину, і так — пожиттєво...

•  Участь цього непозиченого капіталу нації в ринкових земельних відносинах України, разом зі стрімким зростанням інноваційної економіки України та регіональним розвитком, також стимулюватиме стабільність національної валюти, зниження облікової ставки НБУ, доступність кредитування...

•  Розв’язання екологічних проблем — у процесі природокористування.

•  Повний захист національних земельних інтересів від глобального впливу та гібридної війни, особливо на ринкові відносини стосовно родючих ґрунтів.

•  Формування збалансованого і комфортного простору життєдіяльності кожного громадянина, особливо в сільській місцевості, а також інших конституційно декларованих прав та інтересів усього Українського народу.

Очевидно, що рішучість Гаранта Конституції України (незалежно від прізвища) стосовно невідкладної імплементації конституційних земельних норм як норм прямої дії за вказаним сценарієм — стане «лакмусовим папірцем» на справжність глави держави та голови Ради національної безпеки і оборони України. В сьогоднішньому варіанті — зруйнує уявлення про бутафорну роль «слуги», а також забезпечить повноцінну реалізацію передвиборчої програми Президента України щодо «основного національного багатства...», зокрема — «економічного паспорта українця».

Олександер КОВАЛІВ, доктор економічних наук, Заслужений працівник сільського господарства України
Газета: 
Рубрика: