Час — це капітал робітника розумової праці
Оноре де Бальзак, французький письменник

Злізти з «труби»!

Геннадій ЗУБКО: «Яким чином знизити рахунки за енергоносії? Так, як це зробила до нас вся Європа!»
24 липня, 2017 - 17:35
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Президент підписав два з чотирьох законів, які входять до так званого пакету енергоефективності. Йдеться про Закон №5598 «Про Фонд енергоефективності» і №4941-д «Про енергетичну ефективність будівель». Ще один — №4901  «Про комерційний облік комунальних послуг» чекає на підпис глави держави. А от Закон «Про житлово-комунальні послуги» ще має пройти голосування у Верховній Раді.

Днями в Національному технічному  університеті «Київський політехнічний університет імені Ігоря Сікорського» (КПІ), де відбулось урочисте підписання вищезгаданих законів, Петро Порошенко оголосив: «Маємо скорочувати споживання, робити більш дієві технології і підвищувати енергоефективність».

На думку віце-прем’єра, міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадія ЗУБКА, який також був присутній на церемонії в КПІ, підписані енергоефективні закони дадуть мультиплікативний ефект для економіки. Про це, а ще про те, коли українці будуть отримувати живі гроші, а не віртуальні «зарахування» як субсидію, хто і чому «блокує» прийняття парламентом останнього Закону «Про житлово-комунальні послуги» та як цей документ має викорінити те, що соціологи називають «звички бідності»,  розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» віце-прем’єр Геннадій ЗУБКО. 

«ВИВИХ» ПОЧАВСЯ ЩЕ З ПРИВАТИЗАЦІЇ КВАРТИР»

— Від початку ми мали комплексний підхід до вирішення питання енергоефективності, який передбачає рух у двох напрямах. Перший — налагодити інструменти, які дозволять впроваджувати заходи з енергоефективності.

Яким чином знизити рахунки за енергоносії? Так, як це зробила до нас вся Європа.  І, до речі, коли я нещодавно поцікавився у представників Єврокомісії, коли вони стартували, то почув, що з кінця 1970 року.

Коли росте економіка, росте виробництво, перед вами як один із викликів росту постає потреба в енергоресурсах. І є два виходи. Або ви будуєте нові потужності. Або робите енергоаудит і дивитесь, як і де можна скоротити споживання. І от, власне, капіталовкладення в будівництво нових потужностей є значно більшими, аніж ті інвестиції, які потрібно вкласти в зменшення споживання, — енергозбереження.

Україна сьогодні все ще є серед «лідерів» з неефективного енергоспоживання. Причини цієї ситуації, на мою думку, лежать в політичній площині: держава практично «жила» залежно від російського газу. Лобісти наших компаній, які заробляли на трубі, і лобісти нашого північного сусіда, практично, працювали на те, щоб в нас були великі об’єми споживання природного газу.

Саме тому європейці почали впроваджувати заходи з енергоефективнсоті півстоліття тому і мають сьогодні 50 кВт споживання на один квадратний метр житлової площі  на рік — Німеччина,  а ми, Україна, — від 185 до 230 кВт.

Та щоб почати економити енергоресурси, слід чітко відповісти, хто є кінцевим споживачем впроваджених нами інструментів? З приватними будинками все просто — є власник, індивідуальна будівля, й він робить все для себе. Значно складніше в багатоповерховому секторі, багато в чому через помилки влади, які були допущені ще в 90-х роках. «Вивих» почався ще з приватизації квартир. В Україні їх просто «роздали» людям, тоді як наші сусіди — поляки — вчинили таким чином: вони спочатку передали людям в управління багатоквартирний будинок. Люди зрозуміли, що тепер усе це — їхня власність: під’їзди, сходові клітки, дахи, підвали, прибудинкова територія тощо, і вона потребує догляду. Вже після цього їм дозволили викупити квартири за мінімальними цінами. Але поляки їх саме купували, а не приватизували, як українці. І все це для того, щоб сформувати інститут ефективного власника.

Ми сьогодні виходимо з інших стартових умов: люди поприватизовували квартири два десятиліття тому. А відповідальними власниками вчяться ставати лише тепер.

Для цього ми ухвалили  Закон 417 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».  Разом із цим документом повинен іти Закон «Про житлово-комунальні послуги», який ще не проголосований парламентом.

Сьогодні, щоб утримувати будинок, люди можуть створити ОСББ або ж отримати «управителя», якого їм визначить орган місцевого самоврядування. В останньому випадку власник житла практично позбавлений права впливати при конкурсі на визначення того, хто йому надаватиме таку послугу, на можливість розірвати з ним договір і вибрати іншого.

417-й  закон цю ситуацію змінює. Але закон про житлово-комунальні послуги повинен буде чітко визначити права і обов’язки як надавача, так і споживача послуги. Ці два закони разом — це те, що дає нам змогу «створити» в Україні у сфері житлової нерухомості інститут «ефективного власника». Інші ж закони з «пакета енергоефективності» покликані дати цьому власникові інструменти впливу на енергоспоживання його житла. Закон «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» чітко визначає, як встановлюється облік, за чий рахунок,  хто обслуговує... У Законі «Про енергетичну ефективність будівель» прописано процедуру проведення сертифікації для визначення, в якому стані є будівля, з точки зору енергоспоживання, а також рекомендацій щодо заходів, які необхідно вжити для того, щоб зменшити енергоспоживання. І третій — Закон «Про фонд енергоефективності» — це створення інструменту, який даватиме технічну і фінансову підтримку споживачам для скорочення енергоспоживання.

Зараз в Україні працює дві програми — IQenergy від ЄБРР та урядова — «теплий кредит»,  які направлені на скорочення споживання енерогоресурсів. Вони мають популярність у людей. Тому що дозволяють закупляти будівельні матеріали, обладнання: регулятори, вікна, радіатори тощо,  які власник вважає за потрібне для того, щоб його будинок менше споживав енергоресурсів. Сьогодні власник сам робить вибір — яке вікно/двері поставити, який насос купити — дешевший чи дорожчий,  якими чином утеплити будинок. І це породжує низку питань саме до технічної сторони реалізації заходів із енергоефективності. Ось, власне, чому нам потрібен Фонд енергоефективності. Його завданням буде — надавати технічну підтримку тим власникам, які робитимуть комплексну і достатньо високовартісну термомодернізацію у своїх будинках.

80% багатоквартирного житлового фонду України підлягає термомодернізації. Ці  будинки були збудовані до початку 80-х років минулого століття. Всі названі закони — це комплексне вирішення питання енергетичної незалежності України.

Три проголосували вже. А один — Закон «Про житлово-комунальні послуги» — надзвичайно складний. Ми як уряд внесли його на розгляд парламенту ще в лютому 2015 року. Під час роботи над ним з’явилося багато питань і пропозицій. Його захотіли покращити максимально. В результаті він отримав 1500 поправок і два роки роботи в комітеті різних громадських організації, експертного середовища.  Нещодавно він був розглянутий у другому читанні у ВРУ, але депутати знову повернули його на доопрацювання в комітет. Цей закон нам дуже потрібен, бо там закладено норму на здійснення управління багатоквартирним будинком і розмежування обов’язків та прав споживача і надавачів послуг. Тому, гадаю, восени ми повернемося до цього питання.

— Експерти, які мені розповідали про процес законодавчого врегулювання заходів із енергоеефективності в Україні, вказували на «саботаж» з боку парламенту. Він має місце?

— Вважаю, нам потрібно трошки більше часу, аніж би нам усім того хотілось. Бо питання серйозне. Йдеться про розуміння викликів, які стоять не лише перед однією конкретною українською родиною, а перед державою  передусім.

У нас були дешеві тепло і газ для населення, тому всі казали, навіщо вкладати в енергомодернізацію, в дорогі насоси, утеплюючі матеріали, вікна, якщо за ці гроші можна роками оплачувати «платіжки». Але при цьому держава витрачала мільярди з державного бюджету — з наших податків —  на дотацію НАК «Нафтогаз».

Коли ми 2014 року ухвалили, передусім, політичне рішення, а потім і економічне — бути незалежними від російського газу, — ми чітко зрозуміли: треба скорочувати енергоспоживання. Не потрібно далеко ходити, достатньо глянути на нашого сусіда — в Польщі середня норма споживання енергії сьогодні — близько 80 кВт на метр квадратний. Досягнення вже хоча б цього показника зекономить нам 10 мільярдів кубометрів природного газу щороку. Це непростий шлях. Але це — наш пріоритет. І вибору в нас нема. Був час, коли ще були сподівання, що ринок і конкуренція дасть нам зниження ціни на енергоресурси. Але вже зараз цієї ілюзії нема.

Я вдячний профільному парламентському комітету з палива та енергетики і першому заступникові його голови — Олександрові Домбровському, який активно включився в роботу, і робочій групі підкомітету з енергоефективності, яка допомагала працювати над всіма цими законами.

«ВПРОВАДЖЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ — ТЕ, ЩО ВРЯТУВАЛО ВВП ПОЛЬЩІ В ЧАСИ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ 2008 РОКУ»

— Тобто я правильно розумію: ви кажете, що більше не відчуваєте тиску з боку лобістів тих груп, які роками заробляли на «трубі» і «дірках» у ній?

— Такий опір мав місце до моменту підняття ціни на газ для населення до 100% його ринкової вартості. Не секрет, що багато схем незаконного збагачення були побудовані на різниці між цінами на газ для населення, бюджетних установ та промисловості.

Коли ця «рента» зникла, кількість лобістів «старої» архітектури ринку енергоспоживання різко зменшилась. За інерцією,  2016-го вони ще огризалися: критикували заходи з енергоефективності, які ми пропонували, але зараз, коли закон про ринок газу запрацював, уже всім зрозуміло: енергоощадність — наш єдиний шлях.

До речі, впровадження енергоефективності — це ще й драйвер для економіки. Це, знову-таки, видно на прикладі наших сусідів. Коли 2005 року в Польщі почали впроваджувати заходи з енергозбереження, то дали можливість працювати на цьому векторі насамперед своєму малому та середньому бізнесу. Компанії, які займалися будівельними матеріалами, впровадженням енергосервісу, виготовленням енергомереж тощо, отримали роботу.  Власне, експерти кажуть, що це  — одне з того, що врятувало їхнє ВВП в час фінансової кризи 2008-го.

Тому я наголошую: те, що сьогодні держава вкладає в енергоефективність, — це інвестиція, а не витрати.

Сьогодні ми змушені щороку закладати в бюджет «дірку» в 17 мільярдів гривень на покриття субсидії для майже 65% українців, які не мають можливості  оплатити свої комунальні послуги. І так буде доти, доки ми не дамо людям інструменти впливу на свої «рахунки», які дозволять заощаджувати.

Чи розглядаєте ви варіант відмови держави від надання субсидій на житлово-комунальні послуги?

—  Як інструмент соціально захисту населення, доходи якого не покривають мінімальну норму споживання житлово-комунальних послуг, субсидії залишаться. Такий інструмент є і в Європі, й у світі.

— Але не в таких масштабах. Можете назвати ще якусь цивілізовану країну, де держава судбсидує 65% населення?

— Звісно, не в таких масштабах і не в такій кількості. І, головне, щоб ми справді розуміли, що родина, яка отримує субсидію, дійсно її потребує.

В Україні сьогодні склалася дещо надзвичайна ситуація. Все через те, що нам спочатку довелося вдатися до заходів так званої шокової терапії. Щоб закрити можливості для корупції, нам довелось ввести єдину ціну і зробити при цьому  «Нафтогаз» стабільним у фінансовому плані. Безперечно, люди не були готові до таких різких змін. Тим більше ми ще й пережили в цей час валютну девальвацію...

Звідси — широка програма, яка дозволяла просто отримати субсидію. Це було важливо, щоб залучити максимальну кількість людей, хто потребує допомоги.

Сьогодні настає час інших рішень. Ми аналізуємо, а яка має бути норма соціального споживання житлово-комунальних послуг? Також є розуміння, що потрібно більш уважно проводити верифікацію — наскільки родини, які подали заявки, справді потребують субсидій. Сьогодні перевірка ведеться тільки за даними Державної фіскальної служби. А цього недостатньо, щоб отримати переконливе підтвердження  даних по тих доходах, які надають громадяни.

Є ще два напрями зменшити кількість субсидій. Перший — зростання доходів громадян. І тут питання роботи економіки і держави.  Цього року ми зробили перший крок зі збільшення мінімальної заробітної плати,. А восени зробимо другий —  і буде ухвалено закон по пенсійному забезпеченню. А головне питання — це менше споживати. Тому держава вже сьогодні виділяє до 40% компенсації на погашення за «теплими кредитами» і планує давати ще до 50% з Фонду енергоефективності на термомодернізацію.

До монетизації ми ще повернемось. Трохи цифр. Ви маєте дані щодо енергетичного балансу країни зараз? Там вже помітна економія? Можете сказати: от завдяки «теплим кредитам» та Q-energy ми споживаємо на стільки-то менше метрів кубічних природного газу?

— За два роки у нас відбулося зменшення споживання природного газу практично на два мільярди кубічних метрів газу.

— А люди кажуть, що це не заслуга уряду, а «подарунок» від теплої зими.

— Я б так не стверджував. Тому що якщо ми візьмемо опалювальний період цього року і порівняємо його з 2015-2016 роком, то побачимо, що він був значно протяжніший. Так, ця зима була, можливо, не найбільш жорсткою за температурою, але за тривалістю вона була набагато більшою. Ми пам’ятаємо, що опалювальний сезон розпочався ще в  перших числах жовтня, також нам довелося вмикати опалення в соціальних об’єктах ще в середині квітня, тому що ще було падіння нижче нульової відмітки.

Для того щоб чітко відповісти на питання, наскільки зменшується споживання, нам потрібне впровадження закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Неможливо керувати своєю енергією або зменшенням споживання, якщо ти не маєш обліку. Облік — це перший крок, тому ми прописували у всіх своїх законах, що термомодернізації підлягають ті будинки, які мають будинковий облік. Це необхідно для того, щоб ми (після того, коли будуть впроваджені енергетичні заходи) моніторили споживання.

Перспективи у нас гарні. Сьогодні наш житловий фонд (а це і приватна, і багатоквартирна забудова) споживає 18 мільйонів кубометрів природного газу в рік. Якщо ми навчимося опалювати і освітлювати свої помешкання хоча б так, як у Польщі, то зможемо зменшити споживання до 11 млрд кубометрів.

Але це питання стосується не лише модернізації будинків житлового сектору. Йдеться також про модернізацію самих підприємств ТКЕ (теплокомуненерго).

Чому нам так потрібен Закон «Про житлово-комунальні послуги»? Бо сьогодні споживач платить не лише за спожиту енергію, а й за ті шалені втрати при її транспортуванні. Дуже багато витрат, які є в мережах, коли неефективність підприємств перекладається на споживача. Ми хочемо чітко визначити, що на будинку стоїть вузол обліку і людина платить не за нормативами, а за спожиту енергію.

Не за «підігріту атмосферу» і зелену травичку посеред зими вздовж теплотраси...

— Ось, можливо, чому затягується прийняття цього закону. Тут справді ще є спротив лобістів підприємств ТКЕ.

«УРЯД ПЛАНУЄ ВИРІШИТИ ПИТАННЯ МОНЕТИЗАЦІЇ СУБСИДІЇ ЦЬОГО РОКУ»

— Ви вжили чарівне словосполучення — «монетизація пільг і субсидій».  Я колись мала розмову з екс-віце-прем’єром Віталієм Гайдуком, який розповів, що він підготував і поклав на стіл прем’єру (тоді була Юля Тимошенко) проект рішення цього питання «надцять» років тому.  План був сприйнятий прем’єром радо, але згодом під впливом «кабінету» спущений на гальма, а Гайдук — пішов з посади... Восени минулого року міністр соціальної політики Олександр Рева на моє запитання в ефірі ток-шоу Віталія Портнікова на телеканалі «Еспресо», коли українцям можна сподіватися на монетизацію, відповів, що це питання практично вирішено, є політична воля, і тиждень-два — уряд вийде на фінішну пряму і оголосить про монетизацію. Зараз на календарі — липень. Рева, звичайно, на посаді, але пільги і субсидії не монетизовані. То коли уряд все ж таки поставить крапку у цьому питанні?

— У планах уряду — вирішити це питання цього року.  Проблема значно ширша, ніж завести людям банківські рахунки і перераховувати на них кошти компенсації тих чи інших пільг та субсидій. Нам в першу чергу потрібна монетизація, щоб прибрати складні взаєморозрахунки на ринку між суб’єктами.

Сьогодні для того щоб субсидію отримувати і були зараховані кошти на рахунки між підприємствами і державою, потрібна ще така складова, як «Нафтогаз» і «Укртрансгаз», які між собою складають розрахунки за кліринговим методом.  Звідси всі ці «касові розриви», «підписання протоколів», узгодженості позицій — абсолютно непрозора схема, затягнута в часі. Від цього втрачає і держава, і «Нафтогаз», і підприємства.

Аби клірингові розрахунки пройшли, потрібно, щоб «Нафтогаз» «забув» створені борги.  І я знаю, що зараз Мінфін працює над вирішенням цього питання.

Другий крок — це монетизація для людей. Це спільна робота  Мінфіну і Міністерства соціальної політики. В першу чергу, має відбутися чітка верифікація — кому платити.

Наступний крок — на рахунках Мінфін повинен передбачати наявність «живих коштів», щоб платити. Я знаю, що зараз працюють дві робочі групи — Світового банку і Міністерства соціальної політики — саме над цими двома питаннями.

Ми розраховуємо на те, що до вересня перший крок, що стосується монетизації для підприємств, буде зроблений. Це дасть можливість покращити фінансову ситуацію на підприємствах і головне — запустити наступний опалювальний сезон. Тому що те, що ми зараз побачили, коли не вистачило коштів в бюджеті і нам довелося приймати зміни до бюджету 2017 року і виділяти додатково 14 млрд гривень, — це також вплинуло на фінансовий стан підприємств, які сьогодні, в міжопалювальний сезон не мають подачі послуги і є зменшення розрахунків населення, вони фактично залишилися без коштів. Населення не платить, тому що немає сезону. Бюджетні організації платять 1/12, а держава заборгувала за субсидії, і таким чином 11 мільярдів гривень залишилися «в стороні».

Ми чим могли, допомогли. Прийняли закон №1730 про реструктуризацію боргів ТКЕ. Таким чином дали їм можливість реструктуризувати на п’ять років той борг, який був. Також ми прийняли зміни до постанови №217, яка дає можливість підприємствам ТКЕ захистити інвестскладову, за рахунок якої мають бути встановлені лічильники. Таким чином підприємства ТКЕ отримали можливість готуватися до сезону в умовах, коли на них не тиснуть старі борги, штрафи і пені.

— І все ж таки щодо терміну — коли людям субсидії та пільги будуть видавати живими грішми?

—  На це питання відповідати все ж таки має більше міністр соціальної політики. Ми сьогодні дуже розраховуємо на те, що цей крок буде зроблено. Тому що для нас це шлях збільшення інвестицій в енергоефективність. Крім того, що держава може дати кошти і компенсувати витрати, крім того, що ЄС зараз готовий долучитися і фінансувати Фонд енергоефективності, у людей з’явиться можливість вкладати кошти в енергоефективність.

Нам дуже важливо, щоб цей залишок зекономлених субсидій справді вертався, як інвестиція в енергоефективність. Ми показали вже кілька розрахунків, що за рахунок цієї економії і повертаються капіталовкладення. І це відбувається швидше, ніж би люди нічого не робили і просто далі продовжували платити. Також ми показали розрахунки, що це означає для держави. Крім енергетичної незалежності, до якої ми так прагнемо, як держава, вкладені кошти повертаються нам в бюджет податками виробників будівельних матеріалів, надавачами послуг з термосанації тощо.

І найголовніший мультиплікативний ефект, який ми бачимо і який показав досвід Польщі і те, що ми прорахували, — це додаткове створення робочих місць. Адже проводить енергомодернізацію малий та середній бізнес. Жодна велика компанія не зможе в різних регіонах займатися цими роботами. Тому це, фактично, залучення локального бізнесу, створення додаткових робочих місць і збільшення доходів у місцеві та державний бюджет.

Мені було дуже приємно, коли одна із голів ОСББ розказувала про те, що коли мешканці її будинку приходять до ощадкас, стоять в черзі для оплати послуг і між собою спілкуються, то дуже всім несподівано зрозуміло, що в цьому будинку за один квадратний метр люди платять 20 гривень, а поряд з ними стоять сусіди, які живуть в таких самих будинках, але неутеплених, і платять і 38, і 40 гривень. Тоді люди відчувають, що те, що вони зробили, дає їм можливість не лише зекономити, а й іншу якість і комфорт життя — бо тепліші під’їзди, сходові клітки. Та й зрештою вартість квартир в утеплених будинках зростає майже на 20%.

«БУДИНКИ БУДУТЬ ЗНЯТІ З БАЛАНСУ МУНІЦИПАЛІТЕТІВ І ВІДДАНІ ЛЮДЯМ, ЯКІ В НИХ ЖИВУТЬ»

— Я нещодавно говорила з одним головою ОСББ, який нарікав, що є проблема з утепленням його будинку, самотужки вирішити яку йому не під силу. І йдеться не про гроші, а про технічне рішення. Він не має і не знає, де взяти рекомендації, як правильно утеплити будинок саме їхньої серії забудови, щоб досягти максимальної ефективності. Чоловік каже, невже державі важко було б розробити такі рекомендації посерійно для житлового фонду. Що ви йому відповісте, пане міністре? До кого звернутися з цим питанням?

— Я вже казав про комплекс прийнятих законів. І до речі, Закон «Про енергоефективність будівель» визначає не тільки те, що потрібно сертифікувати,  проводити аудит, а й хто повинен це зробити. Це дуже важливо, тому що за кожну рекомендацію повинна бути відповідальність. Для цього потрібно підготувати фахівців, їх сертифікувати, щоб коли вони даватимуть неякісні рекомендації, їх можна було позбавити ліцензії.

В законі ми прописали, що таких фахівців можуть готувати наші вищі навчальні заклади. Наприклад, в НТУУ «КПІ ім. І.Сікорського» є такий Інститут енергозбереження та енергоменеджменту.

Зараз у цій сфері таких ефективних компаній по Україні — близько 60. Якщо люди бачитимуть, що зростає фінансування й інтерес держави, то буде більше з’являтися бізнесу, який працює в цьому напрямку. Для нас дуже важливо, щоб було чітке розуміння, що не держава, не фонд енергоефективності, не будь-яка банківська установа визначає, який енергоаудитор повинен провести сертифікацію і надати консультацію. Ми хочемо, щоб саме клієнт міг отримати більше пропозицій з ринку. І одне із завдань фонду — створення бази та електронного майданчику, де з одного боку будуть енергосервісні компанії та енергоаудитори, а з другого — клієнт зі своєю серією будинку. Адже в Україні практично 45 серій будинків закриває 80% житлового сектору.

Коли ми готували цей інструмент, для нас важливою була прозорість і відсутність можливості появи корупційної складової. Точка корупції з’являється, коли клієнт приходить до чиновника. В «теплих кредитах» ми відпрацювали таку систему, де людина працює тільки з банками. Вона не бачить ні державного чиновника, ні того, хто конкретно приймає рішення з її питання.

У фонді має бути така ж ситуація. Людина приходить до банку, отримує маршрутну карту. Єдине, що їй потрібно, — це обрати енергоаудитора, який проведе сертифікацію, і компанію, яка може забезпечити відповідні заходи з термомодернізації.

Ми погодили з ЄС, що будуть відкриті в кожному обласному центрі офіси енергоефективності, які надаватимуть безоплатні консультації. Я думаю, що вони будуть відкриті при офісах підтримки реформи децентралізації. Це буде такий хаб, де люди можуть отримати і консультації, і потрібну інформацію з приводу тих серій будинків, де вже були впроваджені заходи з енергоефективності, і хоча б оцінити, які капіталовкладення можуть бути.

Також дуже важливо, що будь-яку термомодернізацію можна робити поетапно. Першим етапом після встановлення лічильника, а це — завдання комунального підприємства, яке постачає послуги, — можна поставити регулятори. Також зробити реверсну подачу, що важливо, тому що у нас стосовно старих будинків є питання, коли на верхніх поверхах тепло, а на нижніх — ні, чи навпаки... Другий крок — утеплення під’їздів,  даху. І потім взятися за цілковиту модернізацію.

Наше завдання — щоб люди могли отримати максимум безоплатної інформації. Але  в договірні відносини вони мають вступати самостійно. Жоден муніципалітет чи державна установа не зможе проконтролювати і хід виконання робіт, і їхню якість, і домовитися за нижчу ціну більш якісно, ніж це зробить сам власник.

І це третя причина, чому закон про житлово-комунальні послуги ще пробуксовується в парламенті. Він передбачає фактичну передачу на баланс громаді будинку. Для муніципалітету це означає, що ті кошти, які вони сьогодні витрачають на ремонт житлового фонду, повинні надаватися не ЖЕКам, які ремонтують дахи, фасади, під’їзди, а мешканцям. А вже люди самі вирішуватимуть, якого підрядника обрати. І повірте, вони точно проконтролюють, наскільки якісно виконана робота, і отримають гарантію на неї. Деякі муніципалітети «втратять» в такий спосіб  300-400 мільйонів гривень на рік, зрозуміло, що їм це не подобається, і вони шукають як це можна було б обійти...

Але ви маєте що протиставити цьому опору, тому впевнені що восени Рада прийме цей «революційний» закон?

— Парламент — це орган влади, який серйозно залежить від настрою людей. ВРУ наполовину складається з мажоритарників.  Саме з них люди будуть найбільше питати: чому закон, який дає нам в управління нашу власність, не приймають? Чому ви за нього не голосували? Тому за цим законом є така собі ситуація подвійного тиску —  від зовнішнього середовища — від людей і внутрішнього — фахівців і наших прихильників у парламенті.

«ЧОМУ МИ НЕ В ЄВРОСОЮЗІ?» / ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ  ФОТОГРАФІЇ

Цей конкурсний знімок Михайла Марківа публікується в «Дні» ще з 2003 року, навіть виграв гран-прі — кадр був знятий на заводі «Ленінська кузня». Робітники сиділи на трубі, а повз них біг песик. Він став символічним, адже минуло 14 років, а ситуація в енергосекторі практично не змінилася...

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments