А найбільше покарання - це бути під владою гіршої людини, ніж ти, коли ти сам не погодився керувати.
Платон, давньогрецький філософ, епіграматист, поет, один з основоположників європейської філософії

«Iнтерлялька-2013»: від етнотрадицій до шоу

Вулицями Ужгорода карнавальною ходою пройшли улюблені герої казок
17 жовтня, 2013 - 10:23
ВИСТАВА «ДЮЙМОВОЧКА» КИЇВСЬКОГО МУНІЦИПАЛЬНОГО АКАДЕМІЧНОГО ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК ЗДОБУЛА НАГОРОДУ ЗА КРАЩУ РЕЖИСУРУ (ПОСТАНОВКА МИХАЙЛА УРИЦЬКОГО) / ФОТО З АРХІВУ КИЇВСЬКОГО МУНІЦИПАЛЬНОГО АКАДЕМІЧНОГО ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК

Нагадаємо, вперше на театральній мапі України Міжнародний фестиваль театрів ляльок «Інтерлялька» з’явився  1990 року. Його організаційна група на чолі з автором ідеї, тодішнім директором Закарпатського театру ляльок «Бавка» Олександром Туряницею, доклала зусиль, щоб в Ужгороді (на базі театру) відбувався форум лялькарів.

До Ужгорода запрошувались театри з різних куточків світу, зав’язувалися творчі стосунки, іноземці дивились українські вистави, відбувалося запрошення наших театральних колективів на міжнародні фестивалі в інші країни. Таким чином росла слава українських лялькарів, тому що часто вони привозили солідні нагороди, завойовані на відомих фестивалях.

Останнім часом Ужгородський театр ляльок «Бавка» переживав проблемні моменти у зв’язку з проведенням фестивалю. Звісно, фінансові. Не було належної підтримки Міністерства культури України. Проведення «Інтерляльки-2013» було під питанням. І тільки участь у його підготовці органів обласної Закарпатської ради й держадміністрації, управління культури дозволила вчотирнадцяте зробити театральне свято для ужгородської малечі та їхніх батьків.

Участь брали театри України, Болгарії та Словаччини. У спектрі представлених вистав були різноманітні «кольори» — традиційна лялькова вистава, експериментальні пошуки в співіснуванні ляльки й актора, кроки на шляху створення нових форм і стилів. Так, господарі «Інтерляльки» — Ужгородський театр «Бавка» — у виставі «Цирк Івана Сили» О.Гавриша (режисер Н.Орєшнікова) запропонував перший закарпатський мюзикл із ляльками, розповівши дивовижну історію про найсильнішого чоловіка ХХ сторіччя Івана Фірцака. Активно використовуючи живий акторський план й можливості циркового мистецтва, ужгородці створили справжнє циркове шоу — яскраве, видовищне й музичне.

Про цирковий жанр йшлося й у виставі «Цирк шардам» Херсонського театру ляльок (режисер — Д.Драпіковський). Вона й справді нагадувала манежне дійство. У низці смішних виступів персонажі — виразні з тростини ляльки — веселили глядачів під гумористичні коментарі дотепного конферансьє.

Чудову й ніжну історію про найменшу дівчинку у світі — Дюймовочку — розповіли актори Київського муніципального театру ляльок (режисер — М.Урицький). Сценографія та ляльки В.Задорожньої свідчили про необмежені можливості лялькового мистецтва. Фантазія художника подарувала дітям несподіваних за виглядом представників жаб’ячого болота, заможного Крота, Польову Мишу та мініатюрну Дюймовочку, яка прагнула знайти своє щастя.

Оригінально потрактував відому казку «Спляча красуня» Державний театр ляльок Г.Мітєва з болгарського міста Ямбол. Актори кумедно готувалася до сторічного сну, навіть грали в піжамах. Вони наче перетворилися на своїх персонажів, коли взяли в руки ляльок-маріонеток, зроблених у цікавій манері плоскої фігури. Декорації ж нагадували теплу й затишну ковдру, під якою можна спати хоч і сто років! Та все скінчилося щасливо, ті роки пролетіли за годину, й спляча принцеса дочекалася того, хто її розбудив.

Можливу лише в казці ситуацію вигадали у виставі «Тук-тук! Хто там?» (режисер — О.Борсук) Криворізького театру ляльок. Своєрідно трактуючи відомий сюжет про вовка й сімох козенят, тут зробили Вовка добрим, а у фіналі навіть оженили його на Мамі-Козі. Отаке кохання!

У жанрі народної казки, в українських візуальних традиціях вирішено виставу «Кривенька качечка» (режисер — В.Лісовий) Тернопільського театру актора й ляльки. На ширмі, що складалася з кількох рівнів, на самому верхньому, під веселу музичну увертюру, розпочинають свою ходу четверо музик. Вони спускаються нижче, стають більшими, ще більшими, і ось уже актори в тих образах і з такими ж інструментами з’являються з-за ширми і починають казку. Органічне й переконливе поєднання акторського виконання й маніпуляцій із ляльками роблять надзвичайно оригінальним момент переміни місцями актора та його лялькового персонажа. У виставі задіяно інтерактивне спілкування з дитячою аудиторією. Треба було бачити задоволену малечу, якій пощастило вийти на сцену  й погодувати лялькову корівку, свинку, курочку. Вражень вистачить надовго!

У виставі «Окасен і Ніколетт» І.Согела (режисер — К.Брожек) словацького Театру ляльок з Кошице актори теж на очах глядачів перетворюються у своїх персонажів. Виразні ляльки-маріонетки, із значними можливостями характерних рухів, розповідають історію кохання принца Окасена та красуні Ніколетт, яку батько принца купив у купців-сарацинів і привіз у свій замок у Франції. Переспів середньовічного лицарського роману актори розігрують за принципами драматичного виконання. У їхній високій майстерності поєднано талант драматичних акторів із віртуозними можливостями ляльководів. Миттєві перевтілення, іронічні коментарі, органіка взаємодії одного з одним робить виставу динамічною, емоційною. Від злагодженості всіх її складових виникало відчуття цілісності й переконливості задуму, зрозумілого попри словацьку мову. Захоплення побаченим чулося в бурхливих оплесках дітлахів!

Нині в Україні чи не найбільша кількість мистецьких форумів саме в галузі лялькового театру. Кожна область має свій ляльковий фестиваль. У художньому поступові вперед вони йдуть самобутніми шляхами, позитивно й конструктивно виконуючи свої творчі завдання й маючи власні пріоритети. У переліку українських фестивалів ужгородська «Інтерлялька» вирізняється особливим ляльковим образом!

Алла ПІДЛУЖНА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments