Київський ансамбль Nostri Temporis із успіхом виступив у Кельні
Чим приваблює слухачів музика нового покоління?
Візит на берег Рейну для українських музикантів ознаменувався серйозними досягненнями. По-перше, цій згуртованій десятці віртуозних виконавців і композиторів-нонконформістів удалося значно розширити свою гастрольну географію. Нагадаю, за спиною ансамблю сучасної музики Nostri Temporis дебют на «Варшавській осені», яскраві проекти на московських фестивалях і стажування на Літніх курсах нової музики в Дармштадті, але виступити в розташованому в двох кроках від Кельнського собору залі WDR — величезна честь для всіх музикантів. Подруге, виступ киян відбувся в рамках абонемента сучасної музики «ensembl[:E:]uropa» (його керівник — музикознавець Франк Хільберг) — це щомісячні концерти найбільш реномованих ансамблів, з подальшою радіотрансляцією на всю Німеччину.
Німці, зі свого боку, виявили щиру зацікавленість до молодого колективу, який було створено шість років тому в окремо взятій східноєвропейській країні кількома ентузіастами, і який виконав сотні прем’єр й організував у Києві щорічні майстер-класи COURSE для молодих композиторів. Зіграла свою роль й увага західної публіки до політичної ситуації в далекій країні. «Так чи ні європейському майбутньому України», — це питання з вуст елегантної ведучої Корнелії Бітман за вечір лунало не раз і, схоже, хвилювало присутніх не менше, ніж співвідношення пропорцій джазу, блюзу і стилю Сальваторе Шарріно в прем’єрному творі Олексія Шмурака.
Щоб змінити щось довкола, потрібно передусім змінити самих себе, — відповідали музиканти в інтерв’ю і зосереджувалися на зібраній, артистичній і відшліфованій до найдрібніших деталей грі.
У програмі з шести творів (майже всі вони були виконані під керівництвом диригента з Познані Гжегожа Веруса) два можна визнати справжніми візитівками Nostri Temporis. Це «Попелище переляканих веселок» Максима Коломійця, що вразило своєю експресивністю, і технічно винахідлива «Взаємодія форм» Богдана Сегіна. Прикрасила концерт містерія екзотичних інструментів у «Зернистості» Ганни Аркушиної — нині студентки знаменитого Беата Фуррера в австрійському Граці. Сеанс масової медитації на базі простого матеріалу, що повторюється, здійснили «Легкі захоплення» згаданого Олексія Шмурака, задумані в серпні і, до полегшення колег, написані до Різдва.
Майже довженківську семантику можна було розгледіти в «Землі» Свена-Інго Коха, що проживає в Дюсельдорфі (молитовно розгойдуючись над партитурою під час репетиційних слухань, композитор буквально провокував музикантів до невпинного спушення музичного ґрунту в своїй п’єсі). Карола Баукхольт, що мешкає у Фрайбурзі й рік тому побувала з майстер-класами в Києві, презентувала тріо, котре вкрадливо просвердлює тишу, з багатозначною для українського вуха назвою «Коса»...
Приймаючи фінальні привітання й розлучаючись один з одним, ансамблісти давали слово ще раз виступити в такому знаковому для них складі. З огляду на умови, обіцянка доволі непроста, оскільки директор Nostri Temporis Богдан Сегін одночасно працює заступником директора Львівської філармонії, контрабасист Антон Жуков відкриває світ з оркестром Гідона Кремера, скрипалька Соня Сульдіна концертує в Швейцарії, композитор-гобоїст Максим Коломієць виступає на престижних європейських фестивалях, а піаніст-композитор Олексій Шмурак мало не половину часу проводить у Москві. І все-таки дуже хочеться, щоб чудовий концерт в Кельні став для музикантів не підсумком, а підкріпленим новим диханням початком. Витком копіткої роботи вже на теренах Європи, яку музиканти Nostri Temporis давно відкрили для себе й музики, яку вони пропагують.
