Класик у сучасному контексті

Чим ми наповнюємо простір Києва? Чи сповна реалізуємо той культурний потенціал, який закладено в столиці? «Безсумнівно, Київ може пишатися багатьма видатними іменами, з цим нам пощастило. У нас є Київ Булгакова, Малевича, Лисенка, Богомольця, Довженка, Вертинського, Сікорського. І це робить нас унікальними. Кожне таке ім’я потрібно берегти й розкривати в новому контексті», — стверджує бізнесмен, букініст, меценат Владислав Трубіцин. І це не просто слова. Одне з імен — Михайла Булгакова — він і розпочав актуалізовувати, заснувавши «Булгаков-FEST», що вперше відбувся цієї неділі. 

«НАСТАВ ЧАС СТВОРЮВАТИ НОВЕ ЖИТТЯ ДЛЯ КЛАСИЧНИХ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ»

— Книга — це дещо більше, ніж просто паперовий носій інформації, — розповідає, як прийшла ідея фестивалю, Владислав Трубіцин. — Для мене книга — це символ: беру в руки й просто на фізичному рівні відчуваю її, наповнююсь особливою енергією, натхненням. Саме в такий момент прийшло розуміння, що настав час не тільки «збирати каміння», а й створювати нове життя для класичних українських авторів, актуалізувати їх для сучасних талановитих митців, які сприймають світ по-іншому». Зокрема, для цього було створено благодійний фонд «Культурні новації» (разом з Літературно-меморіальним музеєм М. Булгакова є організатором фестивалю). Його метою є збереження, відновлення, розвиток української книги (особливо паперової її версії). 

На думку В.Трубіцина, попри діджиталізацію, друкована книга була й залишиться джерелом творчого натхнення для сучасної глобальної цивілізації. Він навів приклад театру й кіно на початку ХХ ст. Тоді усім здавалося, що кіно повністю замінить театр, і той втратить глядачів. Утім, як ми бачимо, обидва види мистецтва добре співіснують у сучасному світі. Йдеться, радше, не про витіснення, а про розподіл функцій.

— За моїми суб’єктивними спостереженнями, кияни менше читати не стали, просто читання значно перемістилося в цифрову площину. Більшу частину інформації люди отримують через екрани своїх смартфонів, комп’ютерів, планшетів, — зазначає Владислав Трубіцин. — Ясна річ, книга — це не лише паперовий носій, цифрова книга теж має право на існування, ба більше, вона завойовує ринок. Особливо технічна, навчальна, наукова література, яка, звісно, має бути оцифрована. Бо оцифрований носій максимально доступний усім».

Головним завданням благодійного фонду «Культурні новації» є осучаснення класики. За словами мецената: «Класична література — це свого роду культурний код, який формує успіх нації в майбутньому». Ця мета досягається в кілька способів.

Насамперед дизайнерське й інтерактивне осучаснення творів українських класиків і популяризація їх серед молодого покоління. Зокрема, заплановано випуск серії візуально новаторських книжок української класики. Половина тиражу безоплатно буде спрямована в публічні бібліотеки.

По-друге, підготовка фестивалів, які дають змогу «повернути класиків у сучасний контекст міста, осучаснити його традиції». «Парадокс полягає в тому, що «Булгаков-FEST» наче і нова для міста подія, проте життя навколо імені Булгакова та його музею на Андріївському узвозі ніколи не припинялося. Це вже частина культури Києва та його образу. Я і моя команда просто намагаємося об’єднати зусилля багатьох шанувальників творчості Михайла Булгакова. При цьому є кілька десятків відомих імен, на честь яких можна і треба проводити аналогічні фестивалі. Можливо, це найкращий спосіб позбавитися від пострадянського знеособлення і порожнечі», — вважає Владислав Трубіцин.

ЧИТАННЯ ТВОРІВ, МІНІКІНОТЕАТР І СКЕЛЕДРОМ

На фестивалі було кілька локацій, щоб кияни й гості міста могли обрати те, що їм до душі. Наприклад, на малій сцені в «Булгаківському саді» можна було почути фрагменти з творів Булгакова у виконанні професійних акторів: Іван Завгородній з Театру на Подолі прочитав уривок з фантастичної повісті «Фатальні яйця», Андрій Валенський з Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра — уривок з «Майстер і Маргарита», а Олесь Каціон (Театр на Подолі, театр «Ателье 16») — уривок з повісті «Собаче серце».

Чимало людей, наприклад, розмістилося в лаунж-зоні в спеціально зведеному шатрі. Там, всівшись на зручні пуфики, вони переглядали фільми, зняті за мотивами творів Михайла Булгакова: «Собаче серце», «Майстер і Маргарита», «Фатальні яйця», «Іван Васильович змінює професію», «Записки юного лікаря», «Морфій» та інші кінострічки, які демонстрували в режимі нон-стоп. Зрештою, оскільки поруч розмістилися фудкорти, то можна було надовго не відволікатися від перегляду. Тим паче, що організатори попіклувалися і про дітей: неподалік від імпровізованого кінотеатру для них вміщено невеликий скеледром, стилізований під стелаж книжок.

МУЗИЧНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА

Та все ж центром фестивалю стала велика сцена, на якій були виступи гуртів та інформаційна складова — цікаві факти, розповіді про нові книжки, пов’язані з Михайлом Булгаковим. Щодо музичної складової, то вона була різною: ліричний і душевний інді-фолк гурту «Ліловий», теплий соуловий ритм-енд-блюз та хіп-хоп від формації «макс пташник & clan», психоделічний поп-рок та рок-енд-рол від гурту Lama, а також хіп-хоп гурт ТНМК (до слова, це був їхній перший виступ на Андріївському узвозі).

Організатори поділилися цікавими фактами про М. Булгакова, наприклад, виявляється, що письменник колекціонував відгуки критиків про свої твори (здебільшого про п’єси). І серед 301 газетної і журнальної вирізки з рецензіями, лише три (!) були позитивними. Однак письменника це не зупинило. Щодо книжок, то з-поміж них можна виокремити оновлене видання про булгаківський Київ. Утім, лекційну частину заходів наступного разу можна й збільшити, оскільки на постать М. Булгакова претендує дві культури, і видається, що зокрема через це, її історія потребує особливої популяризації. І «Булгаков-FEST» — чудовий момент для здійснення цього.

Крім того, фестиваль був сповнений конкурсів, флешмобів з подарунками, благодійних продажів брендованої продукції — футболок, браслетів, гроші з продажу яких підуть на підтримку Музею Булгакова.