Ніжність і безстрашність, лагідність і свобода

«Я існую не для того, щоб мене любили і мною захоплювалися, а для того, щоб самому діяти і любити...» — цей запис у щоденнику Януша Корчака, датований 1942 р., а незабаром він разом зі своїми вихованцями відправиться на смерть до табору Треблінка, відмовившись від пропозиції зберегти йому життя. Перебуваючи з дітьми у Варшавському гетто, Корчак не лише віддавав всі сили турботі про них, добуваючи їжу і медикаменти, але й грав з ними в оркестрі, а незадовго до загибелі поставив виставу за п’єсою Рабіндраната Тагора «Пошта».

Про це нагадала, відкриваючи концерт хору «Щедрик», Світлана Петровська — голова Українського товариства Януша Корчака, заслужений учитель України. Впродовж багатьох років Корчак очолював у Варшаві єврейський Будинок сиріт і польський інтернат «Наш дім», а 1915-го, під час Першої світової війни, приїхав до Києва як військовий лікар і допомагав українським дітям. У Всесвітній день дитини, 20 листопада 2012 р. в Києві було відкрито меморіальну дошку Янушу Корчакові (скульптор Іван Григор’єв) на вул. Володимирській, 47. Тут була польська гімназія для дівчат і дитячий садок, куди Корчак приходив працювати з дітьми. А ще він їздив лікувати дітей до притулків під Києвом і в цей же час писав книгу «Як любити дитину». Корчак створив глибоко продуману, універсальну і невичерпну систему виховання, і його подвиг став природним завершенням життя, відданого дітям. Ідеї Корчака, що народилися за доби війн і революції, сьогодні особливо важливі для України, бо суть його педагогіки — захист дитини.

Українське товариство Януша Корчака з 1994 року входить до Міжнародної Асоціації Януша Корчака. Нинішній Міжнародний форум «Двадцять років із Янушом Корчаком» був присвячений 25-річчю Конвенції ООН про права дитини і 20-річчю Українського товариства Януша Корчака (організатори — Українське товариства Януша Корчака, Посольство Республіки Польща в Україні, Польський Інститут у Києві, ЮНІСЕФ, Кловський ліцей, видавництво «Дух і Літера»).

Всі учасники форуму — гості з Австралії, Англії, Німеччини, Голландії, Ізраїлю, Польщі, Швейцарії — прийшли до Лютеранської церкви Святої Катерини послухати виступ одного з кращих у світі дитячого хору «Щедрик».

Українське товариство Януша Корчака і хор «Щедрик» дружать з давніх пір. Їх об’єднали ідеї великого польського педагога, який говорив: «Немає дітей — є люди». Ставлення до дитини як до друга і колеги по творчості — прості, на перший погляд, істини, але до чого непросто втілити їх у реальність, щоб «відшукати себе в суспільстві, себе в людстві, себе у всесвіті» (Януш Корчак). Це зуміла зробити Ірина Сабліна, яка 1971 р. створила «Щедрик», і декілька поколінь киян вчилися в неї слухати музику серцем, а її вихованці приводили до хору своїх дітей і онуків. На ідеях Корчака виховує хористів Маріана Сабліна (дочка Ірини Сабліної та Романа Кофмана), з 2004-го художній керівник, головний диригент хору «Щедрик» — і охоронець традицій високого мистецтва.

На концерті прозвучав твір Романа Суржі «Алілуя», світова прем’єра якого відбулася в Римі на І міжконфесійному міжнародному конкурсі духовної музики «Мusica Sасга а Rоmа», де «Щедрик» було визнано найкращим із хорів, який отримав максимально високі бали журі і Гран-прі. Тоді ж відбулася аудієнція Папи Бенедикта XVI, який українською мовою привітав і благословив український хор, а після того, як хористи заспівали в його присутності, вигукнув: «Боже, як ці діти співають»!

Звучала духовна музика: «Хваліте Господа з небес» Павла Чеснокова, «Ave Maria» і написаний на біблійні тексти твір «Nigro Sum» Пабло Казальса, старовинна грузинська молитва «Шенхар венахі», «Tantum Ergo» Габріеля Форе і канон «Dona nobis pasem» (аранжування Ненсі Рендел).

Дитячі голоси — кришталевий спів, ніжність і безстрашність, лагідність і свобода. Почувши, як співає «Щедрик», іншими очима дивишся на світ — і його картина з кожним новим твором ставала яскравішою і світлішою. Неймовірна радість небесного сяйва в «Gloria» Вікторії Польової. Живий трепет пташиного хору в «Веснянці» Лесі Дичко з кантати «Сонячне коло». Вишукана мелодія мадригалу Ганса Гаслера, яка зачаровує. І щастя почути — «Прилетіла ластівочка!» — стрункий і чистий дует у фіналі «Щедрика» Леонтовича.

В естонській народній пісні «На нашій вулиці» (обробка Я. Вітола) виконувала соло Валерія Максименко. Ніжний голос вів нехитру розповідь: «Моє дитинство минуло в дворику на нашій вулиці, я виросла, побачила світ, повернулася додому і зрозуміла, що найщасливіший спогад усього життя — це наша вулиця».

Відзвучала остання в програмі українська народна пісня «На майдані, на риночку» в обробці Романа Суржі, але оплески не замовкали — і діти заспівали «Молитву за Україну», наш духовний гімн. Підвелися всі, стояли, слухали, а голоси ширяли, наповнюючи простір храму вірою і любов’ю.

Вже на початку концерту після виконання «Алілуя» Валентина Сильвестрова всі гості форуму піднялися і аплодували стоячи. А коли концерт завершився, вони підійшли до хористів зі словами вдячності, і Тео Каппон — президент Голландської Асоціації Януша Корчака, один із лідерів міжнародного корчаківського руху, сказав: «Вершина! Я слухав багато хорів у всьому світі — це найкращий».

Репертуар хору «Щедрик» включає музику Ренесансу, бароко, класицизму, обробки українських пісень і пісень народів світу, твори сучасних вітчизняних і зарубіжних композиторів. Серед високих нагород хору: Гран-прі Міжнародного хорового конкурсу в Пауел-Рівер (Канада), Гран-прі Міжнародного хорового конкурсу в Де-Мойні (США), Золотий диплом XXXVI Міжнародного хорового конкурсу в Мєндзиздрою (Польща), Золотий диплом вищого ступеня І Міжнародного конкурсу духовної музики «Мusica Sасга а Rоmа» в Римі (Італія). Хор брав участь у престижних українських і світових музичних фестивалях: «Фестивалі камерної музики Гідона Кремера» (Локкенгауз, Австрія), «III Міжнародний хоровий фестиваль» (Рига), «КиївМюзікФест», «Тоніка» (Київ), «Віртуози» (Львів), «Америка Фест» (Де-Мойні), «Cantus MM» (Зальцбург), «Cracovia Music Festival» (Краків), «Бетховенфест» (Бонн) та інших. Овації на честь «Щедрика» звучали в залах «Mozarteum» у Зальцбурзі, «Beethovenhalle» — у Бонні, «Roy Thomson» — у Торонто, «Гастайг» — у Мюнхені, «Форум» — у Леверкузене, Камерній залі Берлінської філармонії і, звичайно, в Колонній залі Національної філармонії України.

У бесіді після концерту адміністратор хору Олена Асташева звернулася до батьків-киян через газету «День»: «Приводьте своїх дітей до «Щедрика» — чекаємо на вас у Палаці дітей та юнацтва Печерського району (вул. Дарвіна, 2). Ми приймаємо без конкурсу всіх дітей, які люблять співати, допомагаємо розкритися їхньому талантові через хорову творчість. Діти щасливі, коли співають у хорі, і любов до музики залишається з ними на все життя».

Рік тому в Берліні на концерті на підтримку політв’язнів у Росії «Те Russia With Love» у виконанні хору «Щедрик», оркестру «Кремерата Балтіка», Гідона Кремера і Гієдре Дірванаускайте прозвучала світова прем’єра твору «Янголи печалі», написаного Гією Канчелі спеціально для цього складу виконавців.

17 листопада в Національній філармонії України відбудеться українська прем’єра твору «Янголи печалі» у виконанні хору «Щедрик», Київського камерного оркестру, Гідона Кремера (скрипка), Гієдре Дірванаускайте (віолончель), диригент — Роман Кофман.