Погляд із Амстердама

Майстри з Амстердама привезли свої нові роботи аби поділитися з українськими глядачами тим, що їх найбільше турбує останнім часом. Так зазвичай спілкуються з друзями у довгій розмові. Чимало українців нині можуть за допомогою інтернаціональної англійської порозумітися з іноземцями, а тут і слів багато не треба, коли йдеться про візуальне сучасне мистецтво.

Усім добре відомий доробок великих художників минулого, серед яких Рембрандт, Вермеєр, ван Гог та багато інших, які уславили Нідерланди в історії світового мистецтва. Парадоксально те, що сучасна культурна діяльність залишалася порівняно з минулою більш невідомою. Утім, знаменним для нашого часу є те, що ми дедалі більше можемо пізнавати західну культуру не тільки з книжок, а безпосередньо.

Так, історія цієї виставки почалася зі спільної участі художників різних країн у Німецькому арт-фестивалі, що пройшов у Магдебурзі. З тих пір, починаючи з 2000 року, українці й голландці знаходили все більше точок перетину у своїх поглядах на мистецтво. Наприклад, учасниця цих фестивалів, художниця й мистецтвознавець Олена Голуб, стала одним iз кураторів даної експозиції, а другим є директор Фонду сприяння розвитку мистецтв Юрій Круліковський, який радо підтримує все нове й цікаве у всіх видах художньої творчості. Суттєво підтримали дипломати Посольства Королівства Нідерланди в Україні й програма «Матра», які допомогли видати каталог виставки та оформити графічні твори. Посол Королівства Нідерланди в Україні Рон Келлер, який добре розуміється не тільки на політиці, неодноразово виступав прихильником сучасного мистецтва.

Щодо творчості Жозеван Туберген та Рене ван Кемпена, то для їхнiх робіт характерне вдале поєднання використання новітніх технологій з глибинним, сутнісним продовженням гуманістичної тенденції, притаманної традиції великих майстрів «золотого віку». Це вгадується у непересічному інтересі до «маленької» людини і в шанобливому ставленні до деталей буття. Вони — митці з вищою освітою (і треба сказати, не з однією), за плечима яких є чимало міжнародних виставок. Наприклад, художники вивчають такі малоестетичні артефакти, як подряпини на стінах й інші графіті та прояви вуличного життя і його моніторинг на телеекрані — все це стає для них джерелом творчих можливостей.

Жозеван Туберген відвідала чимало країн Європи, була також і в Україні, подорожувала по таким екзотичним та далеким країнам, як Індія, Непал, Бразилія та Куба. Останні її роботи пов'язані з мотивами Східної Європи. Коли Жозеван повертається додому, вона трансформує фотографії у малюнок та інші графічні техніки і проектує побачене на папір, полотно інший художній об'єкт. Її творчість нагадує цікаву й драматичну гру з використанням мови та образів різних народів, таких як графіті на стіні й інші знаки (серії «Світогляд», «Об'яви», «Характери»).

Жозеван Туберген працює у різноманітних видах візуального мистецтва: живописі, графіці, інсталяціях об'єктів. «Ужиткові речі, будівлі та їхнi деталі, що використовуються з покоління у покоління, я комбіную з мовними посланнями від людей до людей, з минулого у теперішнє, я надаю їм нового життя і з їх допомогою створюю нові історії. Таким чином я намагаюсь знайти відповіді на мої запитання», — говорить Жозеван.

Рене ван Кемпен у своїх роботах здебільшого виступає як аналітик. Він вважає суттєвим брати за основу своїх творів не тільки безпосередні враження, а й ті, що здебільшого продукує медіа-простір. Адже сучасна людина виховується в основному в тому просторі, де понад усе домінує інтернет і телебачення, де людську діяльність можна безпосередньо побачити у прямій трансляції. Його турбує те, що ця людська діяльність нерідко призводить до деструктивних наслідків. Художник фіксує події, роблячи фотографії, позбавлені «краси», з телеекрану, інтернету або на вулиці, а далі трансформує їх за допомогою комп'ютера, ручного друку, живопису чи малювання. Наприклад, у композиціях (серіях «Аналіз», «Вуличне життя», «Образ») Рене ван Кемпен дає свій коментар сучасного суспільства.

Він робить акцент на проблематиці переконливості образу, різниці, яка існує між образом і реальним фактом. «Зображення мають лише місце, але не є фактом»,— констатує художник. Так, Рене був шокований агресивним убивством Тео ван Гога у своїй країні (відомого громадського діяча й далекого родича уславленого художника). «Це трапилося за декілька годин після того, як по ТВ показували репортаж про нього. Цілий вечір зображення Тео ван Гога жили на поверхні телеекрану. А реальність у вигляді деструкції у той же самий час наповнювала кімнату». Художник присвятив цій події свою роботу «Флаг», де на тлі трьох чистих кольорів голландського прапора (синьому, білому й червоному) з'явилися, ніби темні хмари, зображення задокументованого вбивства.

Виставка Жозеван Туберген і Рене ван Кемпена — це дослідження реального вмісту тієї глибини, яка існує за площиною поверхні чи то телевізійного екрану, чи то за фасадом стіни, вкритих знаками, що створює людство. Тож недаремно митці назвали свою експозицію в Києві «De profundis» (що з латинської означає «з глибини»).