Таємниці старої скрині

Єу мешканців міста Кам’янського (до перейменування — Дніпродзержинськ) славетні сусіди — майстри петриківського розпису, який визнано ЮНЕСКО спадщиною людства. Неперевершені у виконанні декоративного малюнка, вони щоразу дивують світ.

Нещодавно у приміщенні Верховної Ради України було урочисто представлено Кам’янське — подія відбулася під назвою «Місто, в якого є душа». Частиною експозиції були творчі роботи учнів міської дитячої школи ім. І. Першудчева — малюнки з патріотичною тематикою та унікальний розпис. Один із організаторів виставки, заступник директора школи В’ячеслав Абрамов розповів, що у Дніпропетровській області, біля міста Новомосковська, є село Миколаївка, в якому майже триста років тому виникла особлива техніка малювання, до якої вдавалися для оздоблення меблів та посуду, але найбільше — для розпису дерев’яних скринь місцевого виробництва.

Майже забутий у радянський період, нині завдяки роботі краєзнавців миколаївський розпис отримав друге життя. До вивчення його основ долучилися й учні Кам’янської художньої школи під керівництвом досвідченого вчителя Віктора Самовара, який тривалий час вивчав орнаменталістику українського розпису і на основі зібраного матеріалу написав книжку «Джерела пам’яті», видану як посібник для художніх шкіл.

— Ми запропонували дипломні роботи учнів мого класу, — розповідає Віктор Васильович. — Це повномасштабні ескізи миколаївського розпису фасаду та бічних сторін скрині, виконані Катериною Горяїновою, Єлизаветою Якименко, Дар’єю Яловою та Олександром Данильченком. Приємно, що діти шанують наші традиції і ретельно виконують досить складні завдання.

Тонкощами майстерності миколаївського розпису В. Самовар ділиться з учнями на уроках композиції. Першооснова — вивчення елементів малюнку (квітів та винограду, який також використовується у розписі) з подальшим їх симетричним розташуванням без використання трафаретів. Для виконання розпису фасаду аркуш ділиться на три частини по вертикалі, адже тридільність — чи не головний показник зазначеної техніки — символізує поклоніння прадавньому богу Роду та берегиням в образі матері й дочки. Малюнок будується за принципом дерева життя — квіти у вазоні, які незрідка ми бачимо на вишитих рушниках, писанках та інших етнічних предметах. Віктор Васильович вважає, що притаманна миколаївському розпису приглушена гама кольорів подібна до народної картинки із зображенням козака-бандуриста або Мамая, де домінують охра та коричневі й цеглисті відтінки. Темне, зазвичай зелене, тло є символом природи, яке в поєднанні з розписом створює естетичну гармонію. Напевно, така гама кольорів пов’язана саме з розписом скринь, які мали бути ненав’язливою прикрасою в хатньому інтер’єрі й були призначені не лише для зберігання одягу та різних речей, а й мали в побуті універсальний характер: їх ставили на покуті під образами, користуватися ними як столами або лежали на них.

З появою сучасних меблів старі виявилися непотрібними, й відтак відпала потреба у використанні розпису. Бабусині скрині перекочували в сараї, в них засипали збіжжя чи складали всякий непотріб. На жаль, на території Дніпропетровської області знайдено небагато скринь з миколаївським розписом. Хіба що подальші пошуки дослідників дадуть позитивні результати.

Можна вважати рідкісним таланом чи нагородою долі за любов до національних традицій одну приємну подію, що відбулася в житті Віктора Самовара: він отримав замовлення на реставрацію скрині з миколаївським розписом. Спочатку пересвідчився у відповідності до канонів цієї техніки, потім розібрався з рівнем пошкодження поверхні скрині і... збагнув, що не можна замальовувати унікальну роботу старого майстра. З внутрішнього боку кришки позначена дата її виготовлення — травень 1915 року. Виконана скриня в характерній манері того часу — з дощечок липи, вкрита столярним клеєм, на який ще у вологому стані нанесений порошковий пігмент темно-зеленого кольору для створення тла під малюнок. Для самого розпису у фарби додано яєчний жовток, а остаточної міцності додало покриття лаком зі звареної оліфи. Сьогодні скриня служить експонатом для вивчення миколаївського розпису в художній школі міста Кам’янського.