Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

Візерунки всесвіту

Науковиця з Харкова розкриває таємниці візантійських мозаїк Равенни
22 березня, 2017 - 10:36
ЗНАМЕНИТЕ ЗОБРАЖЕННЯ ІМПЕРАТРИЦІ ФЕОДОРИ В ОТОЧЕННІ ПРИДВОРНИХ МУЖІВ І ДАМ НА МОЗАЇЧНОМУ ПАННО АПСИДИ ХРАМУ САН ВІТАЛЕ. НА ДУМКУ ДОСЛІДНИЦІ ЮЛІЇ МАТВЄЄВОЇ, КОЖНА ТКАНИНА НА ПАННО МАЄ СВОЄ СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Кожна країна світу має низку легко пізнаваних візуальних образів, котрі позначають її на світовій мапі образотворчого мистецтва людства. Якісь країни представлені на цій карті заледве кількома загальновідомими зображеннями, інші мають десятки, сотні й навіть тисячі відомих візуалізацій. Саме до таких багатих на відтворювані уявою картини країн належить Італія — батьківщина етруського та давньоримського античного мистецтва, земля, де перетиналися східні та західні мистецькі традиції, й прояви культури суворої європейської півночі могли сусідити з пам’ятками, приналежними до візантійської чи арабської культури. Саме тут, зрештою, пишно розквітло витончене мистецтво доби Відродження і химерного, вигадливого та вибагливого бароко, не кажучи вже про пізніші шари багатої італійської культури.

Одними з таких всесвітньо відомих образів Італії є зразки ранньовізантійського мистецтва, представлені знаменитими мозаїками Равенни. Мавзолей Галли Плацидії, Баптистерій православних і Баптистерій аріан, базиліки Сант Аполлінаріо ін Классе, Сант Аполлінаріо Нуово, Сан Вітале, Архієпископська Капелла містять сотні всесвітньо знаменитих зображень, серед яких важко визначити більш чи менш відомі. Мабуть, найбільш знаними, з огляду на історичне значення, і через те — тиражованість не лише у мистецтвознавчих, а й у наукових та популярних історичних книгах, є портретні зображення візантійського імператора Юстиніана І Великого (527—565) та його дружини, імператриці Феодори (500—548), представлені в оточенні, відповідно, придворних мужів і дам, на двох мозаїчних панно апсиди храму Сан Вітале. Величний зверхній погляд суворого василевса і витончений чуттєвий позір прекрасної василіси назавжди закарбовуються у пам’яті кожного, хто хоча б один раз бачив їхні портрети.


ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Не дивно, що равеннські мозаїки здавна не лише приваблювали погляди сотень тисяч туристів, а й стали предметом численних наукових досліджень провідних мистецтвознавців усього світу. Не залишилися осторонь також науковці, доля яких виявилася пов’язаною із Харківським університетом — одні з найвідоміших фахівців з історії візантійського мистецтва Єгор Кузьмич Рєдін (1863—1908) та Федір Іванович Шміт (1877—1937). Є.К. Рєдін, гідний учень Н.П. Кондакова, саме у харківській період своєї біографії (1893—1908 рр.) видав 1896 р. у Санкт-Петербурзі книгу «Мозаики равеннских церквей», а Ф.І. Шміт, який очолював у 1912—1920 рр. кафедру теорії та історії мистецтв Харківського університету, надрукував кілька статей про равеннські мозаїки ХІІ ст. у журналі «Светильник» за 1914 і 1915 рр.

Традиції візантійського мистецтвознавства у Харкові на сучасному етапі гідно продовжує викладачка Харківської державної академії дизайну та мистецтв Юлія Матвєєва. Вже близько 20 років дослідниця вивчає візантійське церковне шитво, захистивши 2008 р. дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за темою «Еволюція візантійської традиції в іконографії літургійного шитва пізнього середньовіччя». Останніми ж роками історик візантійського мистецтва звернулася до вивчення зображення тканин саме на ранньовізантійських мозаїках Равенни.


ПІДКУПОЛЬНА МОЗАЇКА З БАПТИСТЕРІЮ АРІАН У РАВЕННІ. У ЦЕНТРІ — СЦЕНА ХРЕЩЕННЯ ІСУСА ХРИСТА, НАВКОЛО РОЗТАШОВАНІ ФІГУРИ 12 АПОСТОЛІВ

Нещодавно плідні на наукові відкриття та навіть сенсації наукових розвідок Юлії Матвєєвої увінчалися фундаментальною монографією «Декоративные ткани в мозаиках Равенны: семантика и культурно-смысловой контекст», яку дослідниця презентувала на початку 2017 р. у Центрі українських студій імені Д.І. Багалія Каразінського університету за спільної організації заходу кафедрою історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету та Українсько-Італійського академічного центру. Слід зазначити, що до цього науковиця вже встигла виступити з лекцією за матеріалами книги у Йоркському університеті, одному із найстаріших у Великобританії, для чого було підготовлено окреме видання частини монографічного дослідження англійською мовою (Crossed Flowers and Circles: an Evolution of Eucharistic Symbols). Унікальний дизайн обох щедро ілюстрованих кольоровими зображеннями книг розроблено відомим мистецтвознавцем і дизайнером, викладачем Британської школи дизайну і засновником школи каліграфії у Харкові Олексієм Чекалем.

Равеннські мозаїки V—VII ст. неймовірно насичені численними зображеннями тканин — від одягу сюжетних персонажів до символічного представлення неба, яке також подавалося у вигляді тканини, оформленої як парасоля, що покриває собою земний світ. І за кожним із таких зображень таїться глибоке символічне осмислення, жодне з них не є непродуманим, випадковим. Як переконливо доводить Ю. Матвєєва, мозаїки приділяли зображуваним тканинам особливу увагу, що засвідчує особливо важливе значення текстильних предметів у церковному та цивільному побуті й обряді, ба навіть більше — у світогляді людей того часу. Наприклад, увагу дослідниці привернуло наповнене безліччю різноманітних тканин зображення Феодори з почтом. Кожна із наявних на цьому знаменитому панно тканин мала своє символічне значення, і їхній вигляд та розміщення на мозаїці можуть відкрити нові грані наукового знання не лише про традиції візантійського імператорського двору чи церкви, а й про особу самої імператриці. Феодора, як доводить харківська дослідниця, ймовірніше за все, особисто виступала замовницею зображення і могла брати участь у його загальному плануванні. Не менш цікавими є спостереження мистецтвознавиці щодо зображень тканин у куполах ранньовізантійських баптистеріїв, де вони допомагали розкрити сутність таїнства Хрещення і самого свята Богоявлення.


НА ЦІЙ МОЗАЇЦІ ЗОБРАЖЕНО ПАЛАЦ КОРОЛЯ ОСТГОТІВ ТЕОДОРІХА ВЕЛИКОГО У РАВЕННІ. ПАННО РОЗТАШОВУЄТЬСЯ У ЦЕРКВІ СВЯТОГО АПОЛЛІНАРІЯ У РАВЕННІ, ЗВЕДЕНІЙ НАПРИКІНЦІ V —  НА ПОЧАТКУ VI СТОЛІТЬ

Особливу увагу привертає також повторюване на багатьох мозаїках зображення хрестоподібних квіток, що раніше трактувалися дослідниками як суто декоративний елемент. Як переконливо довела історик, зображені квіти — це мальви, які ще з античних часів вживалися в їжу і через це набули стійких смислових зв’язків із хлібом. Цікаво, що у мовах багатьох народів Середземномор’я назва цієї квітки має прямий зв’язок із назвою хліба. Ба більше — навіть в українській мові інша назва мальви — калачики — означає хлібний виріб, маленький калач, а ще один вживаний термін «просфорник (просвірник)» прямо порівнює квітку не просто з хлібом, а з хлібом причастя. Отже, у християнському контексті мальва означала не просто хліб як земний харч, а хліб як поживу Воскресіння, що її дає Христос, — Причастя — Хліб Життя! З огляду на це численні зображення цієї квітки, у яких, до того ж, стилізовано акцентувалася хрестовидна форма і алюзії, пов’язані з хлібом, аж ніяк не можуть бути суто декоративним елементом — вони символічно зображують Причастя як запоруку Спасіння і Життя Вічного.

У короткій газетній статті годі намагатися навіть просто перерахувати непересічні відкриття і глибокі спостереження, зроблені Ю. Матвєєвою на сторінках книги. Навіть під час презентації, що тривала майже півтори години, авторка встигла лише в загальних рисах схарактеризувати незначну частину свого доробку. Втім, головна ідея добре запам’яталася усім учасникам презентації: панно мозаїки з усіма включеними до нього образами подане на стінах культових споруд Равенни як полотно, завіса, що відділяє земний світ від світу потойбічного, небесного, божественного. Отже, сюжети мозаїк є немовби витканими на коштовних золотих тканинах, поєднаних одна з одною у дивовижний дорогоцінний величний шатер, прикрашений мудрованими стрічками із золотим шитвом, перлами та коштовними каменями. Це — шатро небесної церкви у божому світі. Образ шатра створював ефект, ніби за відповідного мерехтливого освітлення внутрішнього храмового простору поверхня мозаїки коливалася, переливалася різнобарв’ям, тріпотіла, немов тканина на вітрі — і зображення оживали, виопуклювалися і, зрештою, втілювалися, проступаючи зі світу символічного до світу реального. Як видається, сам Бог-Творець світу сприймався візантійцями як божественний будівничий, який створив небо ніби шатер: «Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу» (Псалми 103:2).

Андрій ДОМАНОВСЬКИЙ, Катерина СОРОЧАН
Газета: 
Рубрика: