Загадка на ім’я Валерія Заклунна

Чотири десятиріччя Валерія Гаврилівна Заклунна виходить на сцену Київського національного театру російської драми ім. Лесі Українки. За ці роки зіграно десятки ролей, що принесли актрисі популярність і любов глядачів. Вихованка школи-студії МХАТ, Валерія Заклунна принесла на київську сцену кращі традиції Театру з великої букви. Почерк актриси виявився близьким творчій атмосфері колективу Російської драми, який існує за законами психологічного театру. Валерія Гаврилівна створювала найрізноманітніші образи, зокрема, героїнь з сильним характером і багатим внутрішнім світом. Вона мріяла зіграти Анну Кареніну, Вассу Желєзнову, Любов Яровую... Наприклад, у виставі «Сподіватись» Ю. Щербака, присвяченій великій поетесі Лесі Українці, Валерія Заклунна рухалася сценою на візку, проте недуга не вибила її героїню з колії… Театрали знають Валерію Гаврилівну різною — вишуканою світською красунею Наталі Пушкіною в «Останніх днях» М. Булгакова, чарівною Катею у виставі «Ходіння по муках» за романом О. Толстого і просто жінкою «з народу», як Марина у «Владі темряви» Л. Толстого. Багатьом глядачам і критикам актриса запам’яталася, зігравши ролі ділової жінки Майї Алейнікової в «Переможниці» О. Арбузова і скромної бібліотекарші в «Хазяйці» Музи Гараєвої. Екзальтованою та вразливою вийшла у В. Заклунної Феррі в «Дивній місіс Севідж» Дж. Патріка, повною контрастів, суворою, вольовою — Королева Анна в спектаклі «Молоді роки короля Людовіка ХIV» О. Дюма.

Дві великі людські теми — прагнення щастя, очікування любові й передчуття втрати цього прекрасного почуття стали наскрізними в творчості актриси (очікування любові — роль Лєночки в «Дітях Ванюшина» Найденова. «Тема з варіаціями» Альошина — крах любові й передчуття втрати любові в «Переможниці» Арбузова).

Одна з кращих ролей останнього часу в творчості Валерії Гаврилівни, за яку вона отримала багато нагород і призів, — це міс Тіна у виставі «Історія однієї пристрасті» за Г. Джеймсом. Її героїня — жінка, якої не торкнувся невблаганний час. Хоч Тіні за 40, але в неї очі дівчинки, її героїня ніжна, інтелігентна, вона постійно живе в полоні своїх пристрастей, які актриса забарвлює ледве помітними півтонами і найтоншими нюансами (нереалізованості жіночого начала і безмірного прагнення щастя).

Інша героїня актриси — Варвара Василівна в постановці «Осінні скрипки» Сургучева по-своєму бореться за щастя. У цій ролі гармонічно поєднані зовнішня краса і справжня духовність. Глядачі обожнюють заклунівську інтерпретацію образу Лідії Василівни у виставі «З вами небезпечно мати справи», поставленій за відомою арбузівскою п’єсою «Старомодна комедія», в якій примадонна сцени грає в парі з чудовим майстром Юрієм Мажугою. Валерія Гаврилівна завжди дуже тонко відчуває партнера і перед спектаклем спілкується з ним, намагаючись відчути його ауру... У спектаклі «Дерева вмирають стоячи» Касоні Валерія Заклунна (у парі з Юрієм Мажугою, який є одним з улюблених її партнерів) грає бабусю Єухенію. Актриса створює цей образ могутньо, глибинно, але без зовнішньої екзальтації. По суті, Заклунна своєю фантастичною грою навіть змінила жанр п’єси, перетворивши мелодраму на високу трагедію, розповівши про стійкість духу і непохитність характеру. Її героїня велична і горда, але водночас уміє радіти життю, випромінює тепло. Дізнавшися правду про свого онука, вона дає урок мужності і благородства, гідно відповідає вимагачу, а натомість близько до серця бере фактично чужих, але близьких їй духом людей. Ця правда надламала здоров’я бабусі Єухенії... вона йде з життя, гордо піднявши голову, стоячи, як вмирають дерева...

Валерія Заклунна — особистість у театрі багатогранна і незалежна. Вона дуже відповідальна людина і чудова актриса. До вистави прима готується вже з ранку, намагаючись максимально обмежити спілкування, настроюючись на роль. Валерія Гаврилівна живе на сцені митями найвищого духовного підйому. Актриса завжди приходить в театр раніше, сама вдягається, гримується, причісується. Кожна її роль як прозріння і це дуже цінять колеги в театрі та численні шанувальники таланту Заклунної.

Величезну популярність глядачів приніс актрисі кінематограф. Валерія Гаврилівна створила на екрані масу яскравих образів своїх сучасниць, зокрема, в фільмах — «Сибірячка», «Любов земна», «Доля», «Особливо важливе завдання» тощо. Долі жінок, втілені Заклунною в кіно, масштабні, вони нерозривно пов’язані з долею нашої країни. Хоча осторонь стоїть епізод, у якому знялася актриса в фільмі Одеської кіностудії «Місце зустрічі змінити не можна». Актриса приголомшує своєю грою і нині критики називають її роботу «класикою радянського кіно».

Сьогодні здається дивним, що життя В. Заклунної могло скластись інакше, і ми б не знали про неї як про актрису. Валерія Гаврилівна зізнається, що в юності про театр і кіно вона не мріяла, а хотіла стати льотчицею чи інженером...

Валерія Заклунна не любить давати інтерв’ю, терпіти не може порожніх розмов, «світських» пліток про особисте життя. В одному інтерв’ю Валерія Гаврилівна сказала: «Оскільки в житті я кохала і кохаю, значить, я знаю, що таке кохання»! Життя мене навчило тримати удар... До кожної своєї ролі ставлюся, як до останньої». Вона вважає, що «в кожній жінці має бути загадка». І дійсно, В. Г. Заклунна багато в чому залишається загадкою. Актриса володіє магією великого таланту і тому кожного її виходу на сцену з величезним нетерпінням чекають глядачі.

«День» поздоровляє Валерію Гаврилівну з ювілеєм. Бажаємо вам ще більше нових і цікавих ролей в театрі й кіно, величезного щастя і міцного здоров’я.