Як в нації вождя нема, тоді вожді її — поети.
Євген Маланюк, український письменник, поет, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик

5 ключових подій в медіа-2016

«День» підготував добірку фактів, які спробували визначити спільну систему координат української журналістики
28 грудня, 2016 - 14:36
ОДЕРЖУЮЧИ ЦЬОГО РОКУ ГРАН-ПРІ XVIII МІЖНАРОДНОГО ФОТОКОНКУРСУ «ДНЯ», ОЛЕКСІЙ ФУРМАН ВІДЗНАЧИВ: «ДЯКУЮ ГАЗЕТІ ЗА ТЕ, ЩО БАГАТО РОКІВ ЛЮДИ МОЖУТЬ БАЧИТИ НА ВАШИХ ВИСТАВКАХ ІСТОРІЮ КРАЇНИ У ФОТОГРАФІЯХ. ЦЕ НАДВАЖЛИВО ЗАРАЗ, КОЛИ В КРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА». НАГАДАЄМО, СЕРІЯ «ПОДОЛАННЯ» — ЦЕ ЧОТИРИ НАЙСИЛЬНІШІ РОБОТИ ІЗ ЦИКЛУ ОЛЕКСІЯ ФУРМАНА «ЖИТТЯ ПІСЛЯ ПОРАНЕННЯ». ФОТОГРАФ БУКВАЛЬНО ВИРІС НА НАШИХ ОЧАХ — ОДНУ З ПЕРШИХ СЕРЙОЗНИХ ВІДЗНАК ВІН ОТРИМАВ У ДИТЯЧІЙ НОМІНАЦІЇ ХІI МІЖНАРОДНОГО ФОТОКОНКУРСУ «ДЕНЬ»-2010 / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Незважаючи на усі суперечки журналістів та силових структур, покращилася якість висвітлення ходу бойових дій на сході України.

Після серії скандалів — найгучнішим з яких був репортаж Насті Станко та її колеги з російської «Нової газети» з передової, після якого цих журналістів тимчасово позбавляли акредитації, ситуація покращилася. На сьогодні у працівників медіа залишилося дуже багато нарікань до силовиків, але суто «зовнішня картинка» на кінець 2016 року, на третій рік війни, виглядає більш професійною (з точки зору військової журналістики).

В провідних медіа — передусім на ТБ — з’явилося більше професійних військових репортерів (зокрема, Володимир Рунець, телеканал «24», Євгенія Подобна, «5-й канал»), а на екранах телевізорів інформація з зони АТО взяла гору над емоціями.

У ключових військових з’єднаннях з’явилися активні та професійні прес-офіцери, бойові підрозділи мають свої акаунти в соціальних мережах, які регулярно оновлюються. Хотілося би відмітити, зокрема, Закарпатський Легіон (128-а гірсько-піхотну бригаду) за створення серії креативних відеокліпів, спрямованих на підтримку армії «Я ТУТ», 24-у Залізну механізовану бригаду за креативну багатотиражку «Бюлетень «Залізної бригади», 72-у Гвардійську ОМБР за зворушливий фоторепортаж про військову бібліотеку, 54-у окрему механізовану бригаду за оперативні новини під час останнього загострення на Світлодарській дузі та багато інших підрозділів.

Звичайно, є ще над чим працювати (і дуже, дуже багато), але «совок» у комунікаціях ВСУ нарешті трохи почав поступатися правилам та підходам інформаційної доби.

8 листопада 2016 року набув чинності Закон «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах», який запроваджує квоти на пісні українською мовою та ведення програм українською мовою на радіо. Протягом першого року з дня набрання чинності цим законом радіостанції зобов’язані транслювати у часових проміжках з 7.00 до 14.00 та з 15.00 до 22.00 щонайменше 25% пісень українською мовою.

Однією з медіаподій року став спільний проект каналу «Еспресо» і газети «День». Безпрецедентна програма викликала резонанс в українському медіасередовищі та показала не лише здорову затребуваність у якісній документалістиці, а й готовність журналістів до солідарності. Нагадаємо, з нагоди 20-річчя нашої газети телеканал підготував спеціальний цикл сюжетів із шести окремих випусків, у яких історія країни подається через історію життя людей очима відомих українських журналістів «Дня». З проектом можна ознайомитися на сайті нашого видання у розділі «Відео»

Незважаючи на паніку та істерику, яку «розганяли» в ЗМІ та соцмережах противники квот, дивним чином в «схованках» музичних редакторів знайшлися «форматні» та якісні композиції, і ефір заповнився українськими піснями. Одночасно пішли замовлення молодим вітчизняним композиторам, поетам та виконавцям... Отже, коли 2017 року і 2018 року квоти на україномовні пісні зростуть, відповідно, до 30% і 35%, дефіциту контенту можна не чекати.

Взагалі, написати про квоти можна дуже багато. Але коротко можу викласти свої особисті враження одним реченням: я перестала відчувати себе в окупації, слухаючи українське радіо.

В поточному році «піком» протистояння «медіаспільноти — інформаційні волонтери» стали суперечки навколо проекту «Миротворець».

Резюмувати цю тему можна дуже коротко: на сьогодні «Миротворець» продовжує свою діяльність. В серпні проект зареєструвався як засіб масової інформації, і волонтери працюють далі. В планах — запуск програми розпізнавання облич.

Натомість найбільш активна противниця «Миротворця» з українського медіасередовища, заступник міністра інформаційної політики Тетяна Попова, пішла у відставку.

Що стосується борців проти проекту на міжнародній арені, то, зокрема, представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович продовжує в офіційних документах свого офісу критикувати «Миротворець». Але з огляду на те, до якого скандалу призвів останній звіт цієї структури (про це детально писав «День»), вага цієї критики на сьогодні вже далеко не та, якою була раніше.

Наприкінці року, що минає, в медіа-середовищі почалося давно назріле публічне обговорення стандартів та принципів діяльності українських медіа в умовах гібридної війни, що розв’язала Росія проти України. Приводом для дискусії стали участь Національної спілки журналістів України в програмі «Дві країни — одна професія» з Союзом журналістів Росії під егідою ОБСЄ та публікація суперечливого звіту представника з питань свободи ЗМІ Дуні Міятович.

Наслідком широкого публічного обговорення стали, зокрема, звернення ініціативи «Українська журналістська платформа», із підтримки рішення Європарламенту від 23 листопада 2016 року щодо протидії російській пропаганді та звернення представників міжнародного неурядового об’єднання «Міжнародний інформаційний консорціум (МІК) «Бастіон» до Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуні Міятович із закликом виступити проти подвійних стандартів.

В наступному році чекаємо продовження дискусії і виходу на спільні та конструктивні проекти рішень, що стосуються принципів, стандартів та регламенту діяльності медіа під час гібридної війни.

Початок реформування державних ЗМІ. На центральному рівні це означає створення умов для переформатування НТКУ в Суспільне телебачення: «совковий монстр» має перетворитися на «українське Бі-Бі-Сі».

Формально ця діяльність повністю відповідає усім стандартам розвитку сучасних медіа в цивілізованому світі. Але в Україні і цей процес, як і усі інші реформи, має свої особливості — тут і політичні розборки, і кадрова чехарда, і, звичайно, фінансові суперечки.

Міністр інформаційної політики Юрій Стець запевняє, що запуск Суспільного телебачення й радіомовлення відбудеться за планом, у 2017 році. Як стверджує перший заступник генерального директора НТКУ Олександр Харебін, телеканал буде виглядати як суспільне телебачення з вересня наступного року. «Коли в кінці січня ПАТ НСТУ буде зареєстровано, а Наглядова рада вступить у свої юридичні повноваження, вона оголосить конкурс, і десь наприкінці березня, а може, на початку квітня затвердить голову правління та власне правління. Увесь цей час, тобто 3 місяці, НТКУ вже буде називатися ПАТ НСТУ, але компанія так само матиме 7200 співробітників, структурні підрозділи у вигляді філіалів, наявну штатну структуру і, може, дещо інші заробітні плати. У статуті НТСУ ще прописано, що керівників регіональних дирекцій також обирають на конкурсі. Ці конкурси займуть близько 2 місяців. І десь станом на 1 липня ця компанія буде якимось чином нагадувати суспільний мовник. А скільки треба часу, щоб реформувати контент, щоб зрозуміти, як витрачати кошти, які держава забезпечить, це також питання. Отож у кращому випадку програмна сітка вересня 2017 року зможе виглядати більш прийнятною для Суспільного», — цитує слова Харебіна UA:Перший.

Втім, на наступний день після прийняття закону про державний бюджет на 2017 рік голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар повідомила, що документ не передбачає достатньо коштів на фінансування Суспільного мовлення. «Бій за Суспільне мовлення ми програли. Вимогу комітету про необхідність повного фінансування Суспільного мовника відповідно до закону у розмірі 1,2 млрд грн і окремого фінансування Євробачення — ні уряд, ні бюджетний комітет вночі так і не почули. 250 мільйонів не вистачило, — написала депутат в своєму акаунті у «Фейсбуці». — Будемо вимагати дофінансування за результатами півріччя».

Отже, хоча в цьому році процес створення «українського Бі-Бі-Сі» і вдалося зрушити з мертвої точки, попереду ще багато баталій — і не тільки з приводу фінансів.

Наталя ІЩЕНКО
Газета: 
Рубрика: