«Iнформаційне роззброєння»

Сучасний світ є світом протистояння, а не співпраці; методи цього протистояння вийшли далеко за межі традиційної політики, дипломатії чи оборони і поширюються на інші сфери, зокрема інформаційну політику.

Ці тези, їх розвиток та план дій на їхньої основі можна побачити в Доктрині інформаційної безпеки Російської Федерації, Воєнній доктрині РФ та Концепції зовнішньої політики Російської Федерації. І вони не просто зафіксовано на папері — Росія використовує інформацію як інструмент домінування та війни і в повсякденній практиці.

Про це йшлося на презентації доповіді «Приборкати гідру: Як протистояти інформаційній агресії Кремля?», яка відбулася два тижні тому в Києві. Головна мета дослідження, що містить аналітику та рекомендації — порадити, як здійснити системні та ефективні кроки для адекватної відповіді на російську інформаційну загрозу.

Доповідь було підготовлено «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Громадська синергія» під егідою Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. Серед тих, хто готував рекомендації — Володимир Єрмоленко, директор європейських проектів ГО «Інтерньюз-Україна», головний редактор UkraineWorld.org, журналіст Hromadske.ua, Віталій Рибак, координатор європейських проектів у ГО «Інтерньюз-Україна», аналітик UkraineWorld.org, Тетяна Попова, екс-заступник міністра інформаційної політики України, нині експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», Катерина Крук, аналітик European Values Kremlin Watch та StopFake, Роман Шутов, радник Фонду підтримки креативного контенту, Ігор Соловей, керівник міжнародного відділу медіапорталу LB.ua.

Автори презентованої доповіді про боротьбу із «інформаційною гідрою Кремля» багато чого радять багато кому — міжнародним спільнотам, національним парламентам, національним урядам, інституціям ЄС, адміністрації президента та уряду України, Верховній Раді, громадянському суспільству та медіа. Втім, однієї із найбільш концептуальних ідей став заклик перегляду засад міжнародної безпеки за для долучення інформаційної компоненти.

Як зазначають експерти, «варто усвідомити, що сьогодні до питань безпеки, миру і роззброєння належать питання інформаційної зброї та інформаційного роззброєння» та «важливо переосмислити безпекові цінності європейського континенту, закладені в 1970-х роках, зокрема цінності Гельсінського фінального акту як процесу, спрямованого на зміцнення безпеки, миру та роззброєння». Тому автори доповіді радять міжнародній спільності подумати, розробити та зафіксувати в якихось спільних конвенціях принципи не лише військового, а й інформаційного роззброєння.

«Перетворення інформації на зброю — це використання інформації не для збільшення простору свободи, прав, знань громадян, а для його звуження, тобто досягнення  домінування, демотивації, деморалізації та знищення опонента», наголошується в дослідженні. І «першочерговим завданням» в процесі боротьби з російською інформаційною загрозою, є, на думку експертів, «протидія спробам перетворення інформації на зброю».

У цій ситуації «національні уряди і парламенти, а також міжнародна спільнота, мають шукати шляхів роззброєння зловмисних інформаційних стратегій та інструментів». Медіа-експерти впевнені: «інформаційним роззброєнням має стати міжнародна боротьба проти інформаційної агресії, нейтралізація ключових інструментів і каналів її поширення та накладення санкцій проти суб’єктів, які таким поширенням займаються».

Логіка цього підходу зрозуміла: якщо роззброїти противника, він не зможе проти тебе воювати. Квіти в стволах, Make Love, Not War — це чудово. Мир кращій за війни, навіть якщо йдеться про інформаційне протистояння. Але як цього досягти? Як саме медіа-експерти пропонують відібрати інформаційну зброю в Кремля?

Ось перелік порад з тексту доповіді.

РЕКОМЕНДАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИМ УРЯДАМ ТА ПАРЛАМЕНТАМ:

• Збільшити рівень прозорості медіа, зокрема онлайн-медіа, аби забезпечити відстежуваність зловмисних впливів та підвищити рівень відповідальності інформаційних ресурсів.

• Збільшити рівень прозорості політичних та інформаційних кампаній, особливо під час виборів; забезпечити, щоб технології та алгоритми для збільшення такої прозорості на інтернет-платформах були доступні якнайширше у світі.

• Підвищити рівень законодавчої боротьби проти свідомого поширення дезінформації та інформаційних маніпуляцій.

• Підвищити рівень законодавчої боротьби проти мови ненависті та ворожнечі, передусім її систематичних проявів на російських інформаційних ресурсах.

• Прийняти стратегії інформаційної безпеки на національних рівнях та втілювати їх.

• Накласти санкції (заборона в’їзду та замороження активів) на аґентів інформаційних атак.

• Накласти санкції на російські медіа-компанії, які порушують попередні санкційні режими (наприклад, російські медіа-компанії, які анексували медійні частоти в Криму чи Донбасі).

• Накласти вимоги щодо брендування російських державних медіа (з вимогою зазначення «фінансується російською владою»).

• Активніше виявляти канали непрозорого фінансування щодо ресурсів з поширення дезінформації та мови ненависті.

• Систематичніше розвивати медіа-грамотність, не тільки на рівні формальної освіти, а й на рівні неформальної чи позаформальної освіти.

РЕКОМЕНДАЦІЇ УКРАЇНСЬКІЙ ВИКОНАВЧІЙ ВЛАДІ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТУ:

• Завжди дотримувати підходу «пояснювати, не брехати». Уникати будь-яких ризиків нанесення шкоди істині.

• Повною мірою виконувати «Доктрину інформаційної безпеки» України.

• Забезпечити стабільну координацію ключових державних інституцій щодо питань інформаційної безпеки. Створити урядовий центр, що займатиметься моніторингом, аналізом інформаційних атак та відповіддю на них.

•  Збільшити кадровий та ресурсний потенціал цих інституцій.

• Моніторити ефективність тих кроків державної політики, які вже були здійснені, аби поліпшити їхню ефективність у майбутньому.

• Працювати з технічними гігантами (Facebook, Twitter, Google) для встановлення партнерства, яке враховуватиме українські занепокоєння.

• Співпрацювати з громадянським суспільством щодо перевірки фактів, моніторингу та виявлення аґентів зловмисних інформаційних впливів.

• Створити максимально сприятливі умови для міжнародних журналістів, які працюють з українськими темами.

• Ухвалити законодавство, що братиме до уваги безпекові аспекти інформаційної теми, але також забезпечуватиме дотримання засадничих прав та свобод.

• Збільшити підтримку Суспільного мовлення.

• Забезпечити рівний доступ до медіа, зокрема до ефірів олігархічних каналів.

Рекомендації ЄС:

• Збільшити ресурси для EU East StratCom TaskForce.

• Співпрацювати з національними командами (як урядовими, так і неурядовими), які працюють у сфері протидії дезінформації та які аналізують зловмисні інформаційні впливи з боку Росії.

• Співпрацювати з командами з-поза меж ЄС (зокрема з країн Східного партнерства), які працюють у цій сфері.

• Зробити протидію інформаційній війні пріоритетом для Східного партнерства, зокрема парламентської асамблеї EuroNEST.

• Збільшити співпрацю між ЄС та Україною під егідою інтегрування України в цифровий ринок ЄС.

• Використовувати відкриті для України програми ЄС (передусім освітні та дослідницькі) для розвитку медіа-грамотності та дослідницької роботи в сфері протидії інформаційним загрозам.

• Використовувати інші європейські інструменти (наприклад, Європейську конвенцію про транскордонне телебачення) як інструмент тиску на Росію.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВУ ТА МЕДІА:

• Реалізувати проекти, що викривають систематичних аґентів інформаційних впливів.

• Працювати над зміцненням демократичних наративів.

• Збільшувати саморегуляцію та співрегуляцію, аби уряди могли ухвалювати ініціативи, які надходять від самої галузі.

• Розширювати практики і навички фактчекінґу серед медіа та суспільства загалом.

У цьому переліку порад є багато спірних, незрозумілих ба, навіть просто некоректних. Наприклад, що означає рекомендація виконавчої та законодавчої владі України забезпечити рівний доступ до медіа, зокрема до ефірів олігархічних каналів? Що урядовці та депутати мають зробити, і навіщо?

Втім, є і більш концептуальне зауваження.

Самі медіа-експерти в своєї доповіді зазначили, що в Концепції зовнішньої політики Російської Федерації, ухваленої 2016 року, йдеться про те, що «невіддільною складовою сучасної міжнародної політики для вирішення зовнішньополітичних завдань стає застосування інструментів «м’якої сили», передусім можливостей громадянського суспільства, інформаційно-комунікаційних, гуманітарних та інших методів та технологій, на додачу до традиційних дипломатичних методів». «М’яка сила» тлумачиться з погляду вирішення «зовнішньополітичних завдань». Одним із пріоритетів зовнішньої політики Росії визначається «зміцнення позицій російських засобів масової інформації і масових комунікацій в глобальному інформаційному просторі та доведення до широких кіл світової громадськості російської точки зору на міжнародні процеси». Також чітко і ясно йдеться про те, що Росія «розвиває власні ефективні засоби інформаційного впливу на громадську думку за кордоном», а також «сприяє зміцненню позицій російських і російськомовних засобів масової інформації в світовому інформаційному просторі, надаючи їм необхідну для цього державну підтримку».

Тобто Росія, по суті, визначає як свою «інформаційну зброю» на міжнародній арені російські та російськомовні медіа. Саме телеканали, мультимедійні проекти, онлайн-платформи і є тими гарматами та рушницями, за допомогою яких Кремль доставляє свої інформаційні міни та кулі до адресата. Окремо взяті пропаганда, дезінформація не є зброєю за визначенням. Це всього лише снаряди та кулі, якими стріляють пушки та рушниці.

Але медіа-експерти в своєї доповіді радять боротися не зі ЗМІ РФ, а з продуктами їхньої життєдіяльності, з інформаційними патронами та снарядами, додатково посилюючи власний захист від злоякісного та деструктивного впливу «російської інформаційної гідри». Втім, це ж не є роззброєння. Це конструювання системи інформаційного ПРО, протиракетної оборони (медіа-грамотність + розвиток незалежних ЗМІ), це маркування деякої (!) зброї як зброї (брендування держросЗМІ), розмінування (боротьба з вже поширеними фейками), персональна боротьба з «польовими командирами» (санкції проти медіа-менеджменту)... Це все заходи захисту, а не спроби роззброїти противника.

Звичайно, вони є необхідними, але, на жаль, вони не зможуть приборкати «інформаційну російську гідру» — лише навчать, як можна захищатися від її нападів. Саме чудовисько залишиться, і продовжить тероризувати весь світ і надалі.