Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

«На Донбасі потрібно спеціальне мовлення»

Журналіст Сергій Гармаш — про приватні спроби покращити інформаційну ситуацію на сході та про «підніжки» від держави
20 березня, 2015 - 13:26
«На Донбасі потрібно спеціальне мовлення»
17 БЕРЕЗНЯ 2015 РОКУ. ПЛОЩА КОНСТИТУЦІЇ ПЕРЕД ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ. АКТИВІСТИ ГРОМАДСЬКОГО РУХУ «ВІДСІЧ» У КОСТЮМАХ ЗОМБІ ПРОТЕСТУЮТЬ ПРОТИ БЛОКУВАННЯ ЗАКОНУ ПРО ЗАБОРОНУ РОСІЙСЬКОЇ ТЕЛЕПРОПАГАНДИ, УХВАЛЕНОГО ДЕПУТАТАМИ ЩЕ МІСЯЦЬ ТОМУ. НАСТУПНОГО ДНЯ ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ ТАКИ ПОСТАВИВ ПІД НИМ СВІЙ ПІДПИС / ФОТО АРТЕМА СЛIПАЧУКА / «День»

Днями оголосили переможців премії «Вільна преса Східної Європи-2015» імені Герда Буцеріуса, якою нагороджують у Норвегії. Серед них є кілька представників України — це агенція журналістських розслідувань «Слідство.Інфо», кримська журналістка Валентина Самар і головний редактор донецького інтернет-видання «ОстроВ» Сергій Гармаш. Ми розпитали у Сергія Гармаша про це визнання і про боротьбу на українському інформаційному фронті.

Сергію, за що саме вас нагороджено премією?

— Чесно, я не знаю, за що конкретно мене нагородили. Десь три місяці тому мені подзвонили і запропонували відправити на конкурс кілька робіт. Надіслав матеріали про спробу Коломойського провести вибори у Донецькій області силами батальйонів, про «зливи» донецьких округів «Блоком Петра Порошенка» під «Опозиційний блок». Також надіслав статті донецького періоду, коли я, ще живучи у Донецьку, аналізував розвиток кризи, що там починалася. Для мене ця перемога — оцінка роботи всього «ОстроВа» і моїх зусиль як редактора щодо його збереження. Тим паче, премія цілком матеріальна — 10 тисяч євро, і це — додаткова гарантія, що мої люди не залишаться без зарплат.

Як змінюється ситуація із забезпеченням інформацією на окупованих територіях?

— Глобально ніяк. Цілеспрямованої комплексної роботи ніхто не веде. Якщо щось робиться, то несистемно і часто тільки шкодить. Немає концепції спеціальної інформаційної політики для окупованих територій. Навіть на вільних територіях практично неможливо купити українську газету. Я не маю на увазі мову, взагалі — українську.

На прифронтових територіях — брак інформації. Про окуповані райони і не кажу. Кілька телеканалів, які там можна зловити — «5 канал», «1+1» і «Еспресо TV». Не думаю, що вони, з їхньою практично пропагандистською позицією і українською мовою в ефірі, вплинуть на громадську думку на Донбасі та складуть конкуренцію російським каналам. На цьому тлі терористи вводять безкоштовний пакет цифрового мовлення з російських каналів. Наші телевежі, захоплені бойовиками, також продовжують «труїти» людей. Наскільки знаю, Український державний центр радіочастот нічого не робить, щоб припинити незаконне мовлення на наших частотах. Влада ще не зрозуміла, що Росія веде проти нас гібридну війну, основний компонент якої — інформаційні атаки.

Ви давно хотіли створити радіо, яке б мовило на Донбасі, зокрема на окупованих територіях. Як втілюється цей задум?

— Проект розвивається, але не як самостійний продукт. Зараз «Громадське радіо», з яким ми втілюємо цю ідею, робить по вісім п’ятихвилинних випусків новин на день. Їх дають в ефірі «Русского радио» і «Радіо 24». Місяць ми даємо ці новини і на «Перець ФМ», але подальша співпраця з ними під питанням. Наскільки знаю, вони хочуть грошей за таку роботу, а ми не можемо платити. Ще є домовленості з державними ТРК Донецької та Луганської областей, але поки це тільки домовленості.

Проблема у тому, що коли на «Радіо 24» цілий день йде інформація зі Львова і Тернополя з розповідями про хоробрих бійців-»бандерівців», наші п’ятихвилинки, де ми навіть термінів «сепаратист» і «терорист» уникаємо, багато ефекту не дадуть. З другого боку, нам передавали що українські військові, які чули ці новини, оцінили їх як об’єктивні. Для нас це стимул.

Які основні потреби проекту?

— Головна проблема у створенні повноцінної FM-радіостанції зі спеціальним мовленням на Донбас. Питання навіть не у грошах, бо є домовленості з грантодавцями, готовими фінансувати проект, а з виділенням частоти. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення обіцяла частоту, але не дає її. Там посилаються на те, що у нас немає передавачів. А грантодавці не дають гроші на передавачі, бо у нас немає частот. Дурна ситуація. За логікою, передавачі могла б дати і держава — все-таки, ми робимо і її роботу. Але у держави немає чи то ресурсів, чи то бажання, чи то розуміння, що це потрібно.

На Донбасі, через нинішню специфіку, не має бути патріотичної пропаганди. Там, як казав ще минулого травня Порошенко, потрібне спеціальне мовлення. Підкреслюю: спеціальне. Це означає: російськомовне, об’єктивне, ідеологічно демарковане, розмовне, зі зворотним зв’язком, щоб люди могли виговоритися. Це має бути повноцінний, 24-годинний продукт. І без підтримки держави ми його не зробимо.

Загалом, сьогодні є три «больових точки» проекту з радіо: частота, передавачі, приміщення. Якщо держава допоможе нам із цим, процес піде. Якщо допоможе частково — піде частково. Якщо самоусунеться, як зараз, матимемо «Російську весну-2».

Марія ПРОКОПЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: