Прожектор Суспільного

Складний процес реформування, точніше, створення Суспільного мовлення в Україні ще раз висвітлив кризу у вітчизняних журналістських об’єднаннях.

Як відомо, до 2 квітня штат ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» має скоротитися майже удвічі — із 7318 до 4087 працівників. Тобто 3231 людина, в тому числі сотні журналістів з усієї країни, залишаться без роботи. Але коли у тисяч працівників найбільшого медіа в країні виникли серйозні проблеми, виявилося, що у медійників в Україні немає ані дієвої профспілки (як, наприклад, у працівників МВС), ані політичного «даху» (як у металургів), ані власних авторитетних та впливових лідерів, які здатні очолити протест або, навпаки, вигідно домовитися (як у підприємців), ані достатньої професійної солідарності, щоб за журналістів із НСТУ заступилися працівники інших медіакомпаній (як це буває у шахтарів).

Звичайно, активності різних персон та структур навколо реформ, зокрема скорочень на Суспільному, було багато. Найперше — з боку Національної спілки журналістів України. Але не вся активність у підсумку зможе насправді дати позитивний результат.

БУРХЛИВА ДІЯЛЬНІСТЬ НСЖУ

Як тільки в середині січня працівники Суспільного мовника почали отримувати повідомлення про скорочення, НСЖУ розвинула бурхливу діяльність щодо протидії процесу звільнення працівників. По-перше, Спілка об’єднала навколо себе критично налаштованих щодо перетворень на Суспільному екс-працівників НСТУ, які є членами НСЖУ, надала їм трибуну і виступила на їхній захист.

Декілька днів тому Спілка зібрала спеціальне засідання робочої групи з питань становлення регіонального суспільного мовлення, щоб вислухати інформацію, яка «надходить від первинних та обласних організацій НСЖУ, стосовно ситуації у філіях НСТУ у зв’язку із запланованим масовим скороченням працівників із 2 квітня 2018 року». За підсумками зібрання на сайті Спілки, 29 січня з’явилося повідомлення про серйозні проблеми, з якими стикаються робочі колективи регіональних суспільних мовників. Це «сумнівна обґрунтованість скорочень у таких масштабах, порушення норм чинного законодавства і галузевої угоди, непрозорість, тенденція до скорочення насамперед досвідчених журналістів, режисерів, телеоператорів, інших професіоналів, ознаки дискримінації за віком».

«Безумовно, реформа потрібна. В її перебігу відбуваються скорочення та реорганізація. Але потрібно не виганяти людей на вулицю, а поставитися по-людськи», — цитує слова голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка сайт організації.

Як саме НСЖУ буде «тиснути» на НСТУ задля отримання «людського ставлення» до кадрів, не повідомляється. Скоріше за все, Спілка допоможе робітникам із позовами до суду. На засіданні робочої групи у Спілці вже була присутня представниця юрфірми IBC Legal Services, яка була готова надати юридичні консультації щодо захисту працівників НСТУ своїх прав.

Втім, перспектива таких гіпотетичних судових процесів є туманною.

ЗАХИСТ ЧИ ІМІТАЦІЯ?

На Суспільному переконані, що телерадіокомпанія «перевиконує» законні вимоги при скороченні працівників, «проявляючи людяність: домовляючись із Державною службою зайнятості про пошук роботи, організовуючи спільно з Офісом Ради Європи в Україні ярмарки вакансій, пропонуючи додаткові виплати подвійних окладів при звільненні за угодою сторін». Впевненості в собі реформаторам додає супроводження процесу оптимізації персоналу консультантами з однієї з провідних юридичних компаній країни — Vasil Kisil & Partners. Про це все розповів у себе на «Фейсбуці» секретар наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України Вадим Міський. До того ж він порадив НСЖУ замість роздмухування «чергової хвилі емоцій» звернути більше уваги на «кваліфікацію своїх членів» і провести для тих членів Спілки, які звільняються із НСТУ, тренінги з пошуку роботи. Тим паче, що фінансові можливості НСЖУ це дозволяють. Як уже повідомляв «День» з посиланням на відомості, оприлюднені Міським, Спілка «оперує чималими коштами:

•  державним фінансуванням в 1 млн 290 тис. грн;

•  надходженнями від оренди приміщень у центрі Києва;

•  членськими внесками по 200 грн від 19 000 членів;

•  грантовими коштами».

У принципі, освіта (перекваліфікація, тренінги з пошуку роботи), юридична допомога та благодійність (наприклад, адресна допомога окремим членам Спілки) — це найбільш реальні методи допомоги від НСЖУ журналістам. Через те, що Національна спілка журналістів України є не профспілкою, а, згідно зі Статутом організації, лише всеукраїнською творчою спілкою, — її вплив на внутрішні управлінські рішення, зокрема кадрові скорочення на Суспільному, в реальності є дуже обмеженим.

Здається, конфлікт з НСТУ важливий для НСЖУ, перш за все, не з точки зору дієвого протесту проти звільнень працівників, а з точки зору демонстрації своєї небайдужості до проблем «спілчан» задля збереження авторитету організації. Чи буде з цього користь працівникам Суспільного, яких звільняють, — питання відкрите.

ПИТАННЯ ДО ПРОФСПІЛОК

Існує інша журналістська організація, яка є саме профспілкою, — це «Незалежна медіапрофспілка України». Теоретично вона мала б опікуватися ситуацією на Суспільному. Справді, восени минулого року НМПУ зверталися до керівництва НСТУ з приводу того, що «процес створення Суспільного мовлення не в усьому відповідає європейським стандартам», зокрема в розрізі кадрової оптимізації. Але останнім часом медіапрофспілка не втручається в конфлікт навколо НСТУ.

Можливо, це тому, що переважна частина працівників Суспільного є членами іншої профспілки? Як повідомляється, трудові колективи головного офісу та регіональних філій ПАТ «НСТУ» входять до Профспілки працівників культури України, і саме ця структура є формальним захисником прав співробітників ТРК. («Що це за структура? — запитав мене журналіст із 30-річним стажем, який колись працював і в структурах Держтелерадіо. — Вперше про таку чую як про медійну профспілку»).

Тим не менш, 26 січня Профспілка працівників культури України звернулася до акціонера ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Державного комітету телебачення і радіомовлення України з пропозицією тимчасово припинити заходи, пов’язані зі звільненням працівників ПАТ «НСТУ», до усунення зауважень та недоліків. І хоча керівництво Суспільного наголошує на наявності постійної співпраці з профспілками, проблема очевидно має місце.

Чи зможе профспілка, яка раніше була не дуже відомою в журналістських колах, дійсно захистити права медійників — ще одне відкрите питання.

Отже, в підсумку маємо таку картину: НСЖУ здіймає галас, який навряд чи матиме практичний результат у плані захисту журналістів, але який торпедує створення Суспільного (звинувачення НСЖУ, до речі, активно тиражують проросійські, російські та сепаратистські медіа). Незалежна медіапрофспілка України загадково мовчить. Натомість діє організація, яка раніше себе нічим особливим у плані захисту прав журналістів не проявила — Профспілка працівників культури.

ЩЕ ОДНА РЕФОРМА, ЯКА МАЄ ВІДБУТИСЯ

Але це ще не всі несподівані відкриття. У процесі конфлікту навколо реформування НСТУ комусь нарешті спало на думку створити альтернативу НСЖУ, але патріотичну та лояльну до Суспільного.

19 січня, як повідомляв «День», у Києві було проголошено утворення Конфедерації журналістських організацій України (КЖОУ). У програмній заяві об’єднання, до якого увійшла низка журналістських організацій (не вказано, яких. — Авт.), наголошується, що жодна з українських професійних журналістських організацій не дала належної відповіді на виклики часу, не стала центром консолідації зусиль журналістів у справі захисту інформаційного суверенітету України і фахової протидії агресії в будь-якій формі, а також забезпечення інформаційних прав і свобод громадян та українського суспільства загалом. Не сприяє виробленню адекватної позиції щодо інформаційної протидії російській агресії в умовах гібридної війни і налагодженню співпраці в цьому з державами демократичного світу й примиренська позиція очільників деяких організацій, яка дезорієнтує і «роззброює» журналістську спільноту.

Проголошуючи створення Конфедерації журналістських організацій України, ініціатори закликали колег до координації зусиль у справі забезпечення інформаційних прав і свобод українських громадян та суспільства. Відповідно, завданнями КЖОУ проголошені боротьба з депрофесіоналізацією журналістського середовища, підтримка і захист журналістів, які зазнають стороннього впливу й тиску під час професійної діяльності, об’єднання зусиль журналістських організацій різних країн у справі протидії інформаційній агресії, дезінформації, використанню маніпулятивних інформаційних технологій в умовах нинішньої гібридної агресії.

У принципі, заява КЖОУ багато в чому дублює Звернення, яке ухвалили учасники Ініціативи «Українська журналістська платформа» під час круглого столу в редакції газети «День» у грудні 2016 року. Але КЖОУ, до того ж, заявляє про свою підтримку «становлення Суспільного мовлення».

Декларацію Конфедерації журналістських організацій України підтримала Національна спілка письменників України, «до лав якої входять також багато журналістів». «Письменники підтримують ініціативи Конфедерації журналістських організацій України, спрямовані на протидію інформаційній агресії, на розбудову власне українського національного інформаційного простору, становлення Суспільного мовлення й захист журналістів, і готові долучитися й сприяти їхньому втіленню», — йдеться в заяві НСПУ.

Отже, до суперечок навколо Суспільного долучається дедалі більше нових сил.

Зрозуміло, що не всі з них «працюють за ідею», і загалом весь цей процес може викликати скептицизм. Але якщо дійсно процеси, пов’язані з реформою Суспільного, допоможуть реформувати водночас і систему журналістських організацій в Україні, це було б дуже добре. Пережиток радянського минулого — створена 1959 року «Національна спілка журналістів України» потребує реформ не менше, а може, й більше, ніж Національна телерадіокомпанія України.