«Розп’ятий хлопчик» та «пласка земля»

Черговий фейк російської «журналістики» виявився ще більш зловісним, аніж вигадка про розп’ятого хлопчика. Здавалося, більш жахливої брехні ніхто вже не вигадає, але ні            — медіа сусідньої країни змогли зробити неможливе.

ФЕЙКІЗАЦІЯ ЗМІ

Історія з інтерв’ю з померлою дівчиною із Керчі демонструє, що глибина професійного падіння кремлівських пропагандистів, які маскуються під журналістів, є просто безмежним. Тобто вони не тільки борються з Україною та іншими «ворогами Росії» за допомогою дезінформації. Все набагато гірше. В російських пропагандистських медіа вже просто взагалі не залишилося журналістики, і висвітлення будь-яких внутрішніх російських або міжнародних подій уже подається без дотримання етичних канонів та професійних журналістських стандартів. Це означає, що продукування і трансляція брехні на весь світ або вже є, або невдовзі стане тотальною, і жодному матеріалу ЗМІ РФ вірити просто не можна за визначенням.

Втім, зрозуміло, що в реаліях сучасного світу неможливо і повністю відгородитися від російських або будь-яких інших сумнівних інформаційних джерел. Що робити? Як захистити себе від фейків, але залишити свої очі та вуха відкритими для різнобічної інформації?

Сучасна медіанаука дає єдину відповідь: потрібно підвищувати медіаграмотність користувачів інформаційного продукту. Люди мають навчитися самостійно розрізняти медійну брехню від правдивих новин — іншого рецепта немає.

У принципі, про такий метод захисту від фейків, як прискіпливий відбір джерел та верифікація інформації, знає, здається, вже кожна освічена людина в усіх цивілізованих країнах. Теоретично знає. Але чи дійсно ці знання та їх застосування на практиці надійно захищає людину від проникнення в її свідомість неправдивих відомостей та дезінформації? На жаль, ні.

БИЙ, БІЖИ, ЗАМРИ

Умови розвитку homo sapiens забезпечили нам здатність швидкої реакції на навколишню дійсність. Рефлекс «бий-біжи» — це закладена в природу людину здатність швидкої та миттєвої реакції на події, реакції без додаткової перевірки і спокійного аналізу ситуації. Тепер, у сучасному світі фейків, людині варто навчитися не реагувати миттєво на отриману із зовнішнього світу інформацію, тобто додати до цієї дилеми «бити або бігти» третій варіант дії — завмерти і нічого не робити, лише збирати й аналізувати додаткову інформацію.

У цьому стані ступору людина мусить раціонально вивчити всю доступну йому інформацію, щоб таким чином дізнатися, чи правдивою була новина, яку він побачив першою та яка його дійсно вразила. Чи справді ми реагуємо на важливі для нас новини саме таким чином? Звичайно, ні. «Наш мозок функціонує майже як велика корпорація. Представник виконавчої влади — наше контрольована свідомість — приділяє увагу найбільш важливим або новим питанням і переадресовує рутинні справи підлеглим. Це делегування ресурсів уваги дає нам змогу реагувати на багато ситуацій швидко, ефективно, інтуїтивно, не витрачаючи часу на обмірковування та аналіз», — пише Давид Майерс у своїй роботі «Соціальна психологія».

Сучасна людина все ще намагається «бити або бігти», тобто реагувати миттєво й інтуїтивно, а не раціонально, якщо те, що вона побачила чи почула, здійснює сильний вплив на її почуття. В стані переляку або в стані ейфорії раціо «відсувається» на «другий план», і все — фейкова новина, якщо вона вас дуже налякала або, навпаки, дуже потішила, вже потрапила до вашої свідомості як повноцінна інформація, якої можна довіряти. Саме тому російські пропагандисти використовують настільки жахливі вигадки — «розп’ятий хлопчик», щоб «виключити» в людини раціональне сприйняття і змусити її вірити в будь-який бред. (На інших війнах були не менш лякаючі образи — футбол відрізаними голосами, намисто з дитячих вух...)

СУСЛИКА БАЧИВ?..

Для зміни цієї запрограмованої поведінки людині треба навчитися бути раціональним навіть у стані емоційного потрясіння. Без цього захисту від фейків не побудуєш. Але сказати легко — зробити важче, якщо взагалі можливо.

Припустимо, ви вирішили розібратися спокійно і ретельно, чи є правдивою побачена вами новина. Як ви можете її перевірити? Переглянути інші джерела інформації? Але ж може бути ситуація, коли багато медіа повідомляють один і той самий фейк, чому ж ні — таке не варто виключати.

Ще менше реалізуємо на практиці самостійну перевірку інформації. Важко зрозуміти, як цю пораду можуть на повному серйозі використовувати деякі тренери з медіаграмотності. Тому що реалії сучасного світу полягають у тому, що людина має довіряти тому, чого ні вона сама, ні її близькі ніколи не бачили на свої очі й ніколи не побачать. Роль отримання інформації про зовнішній світ уже давно грають наші власні органи відчуттів, тоді як засоби масової інформації, а тепер ще й так звані нові медіа, перш за все, соціальні мережі. Життя сучасної людини складається з новин, які вони не можуть самостійно довести або спростувати. І це — просто необмежений простір для маніпуляцій навіть зі свідомістю людини, яка намагається мислити раціонально, зокрема, перевіряє всю інформацію.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ «ЗАВАЛ»

Але це ще не всі проблеми, з якими стикається людина, яка вирішила поводитися раціонально і перевіряти всю важливу для неї інформацію з медіа та соцмереж.

На цьому шляху людина може потрапити в іншу пастку — інформаційне перенавантаження.

Наприклад, ви побачили новину про початок польотів нового лоукосту, в якого ціни на квитки будуть найнижчими. Це була саме новина, не реклама — я сама таку нещодавно бачила.

Отже, що має зробити раціонально мисляча, медіаграмотна людина? Правильно — порівняти ціни нового перевізника з цінами конкурентів.

Але подекуди, на популярних напрямках, буває досить складно. Якщо вам знадобиться порівняти кілька десятків різних варіантів перельотів, включно з перельотами з пересадками та перельотами із інших міст, за умови, що ви туди можете дістатися наземним транспортом, — то не факт, що, врешті-решт, вам вдасться достеменно підтвердити або спростувати твердження про те, що згаданий у новинах рейс насправді є найдешевшим. Ви просто будете інформаційно перевантажені і, врешті-решт, або повірите, або не повірите авторам матеріалу про дешеві квітки. Тобто повернетеся до стану мадіанеграмотної людини.

Швидкість обробки інформації в людини — як і в комп’ютера — величина скінченна. Що ж до інформаційного перевантаження, коли кількість отриманої інформації перевищує можливості ресурсів для її зберігання, комп’ютер повідомляє про переповнення пам’яті. Людина просто перестає сприймати інформацію, що надходить, занурюючись у стан інформаційного «ступору». Як наслідок, раціональний вибір, раціональна оцінка отриманої інформації для неї вже важка й непідсильна справа.

Таким чином, навіть якщо людина є медіаграмотною і намагається діяти правильно та розумно, вона все одно виявляється обмеженою у своїй здатності розпізнати фейк.

По-перше, через відсутність гарантії щодо достовірності інформації, яку «сам не бачив і не чув».

По-друге, через інформаційне перевантаження, якого може зазнати реципієнт у разі перевірки новини на популярну тему.

Втім, найпоширенішою причиною низької ефективності існуючих ліків від фейків є якраз перевірка інформації, але все ж таки зазвичай це пояснюється першою причиною.

КОСМІЧНА МАЯЧНЯ

До речі, саме цим — неможливістю самому все почути й побачити — пояснюється феномен поширення віри у пласку землю. Ось стислий опис цієї «теорії»:

•  Земля є пласким диском завдовжки 40 000 кілометрів у діаметрі, з центром у Північному полюсі.

•  Сонце й Місяць обертаються над поверхнею Землі. Те ж саме відбувається з зірками.

•  Гравітація виникає через те, що Земля рухається вгору з прискоренням швидкості 9,8 м/с.

•  Південного полюса не існує. Те, що нам здається Антарктидою, — крижана стіна, яка оперізує світ.

•  Всі фотознімки Землі з космосу — підробки. Висадка людини на Місяць була містифікацією, знятою в Голлівуді.

Напевно, ви не будете здивовані, якщо дізнаєтеся, що цю маячню активно розповсюджують... російські ЗМІ.

У вересні 2017 року на телеканалі РЕН ТВ про теорію пласкої Землі показали цілий документальний фільм за проектом «Найбільш шокуючі гіпотези». У ньому, зокрема, стверджувалося, що агентство NASA (звичайно ж, в усьому винні американці) спеціально редагує зняті з орбіти фотознімки, щоб змусити людей думати, що Земля має форму кулі. Показово, що ведучий проекту за підсумками року одержав премію ТЕФІ як найкращий автор науково-просвітницьких проектів.

Але не тільки у сусідів ЗМІ примудряються всерйоз поширювати подібну «дичину». Ось низка відносно свіжих заголовків статей уже з українського інформаційного простору: «5 доказів, що Земля є пласкою», «Названо головні причини вважати Землю пласкою», «Як пояснюють рівнодення прихильники теорії про пласку Землю?»

На прикладі розповсюдження цієї безумної гіпотези можна побачити, як світом крокує вигадка. У даному разі — це «космічна маячня», у другому, «з хлопчиком в трусиках» — брехня про Україну та українців... Але методи транслювання і просування ті ж самі — шокуюче повідомлення, яке самі люди не можуть перевірити, а далі — наступне нагнітання пристрастей навколо цього фейку...

Домашнє завдання читачам: спробуйте спростувати фейк про «пласку Землю», користуючись порадами з курсів медіаграмотності. І напишіть у редакцію про результати й ваші враження від процесу.