Не здобутки техніки, а вага Слова в суспільстві визначає міру його цивілізованості.
Андрій Содомора, український перекладач, письменник, науковець

Соціальні мережі & маніпуляцій

«Треба вчитися бути господарями власних емоцій, а не йти за емоціями, які нам нав’язують», — соціальний психолог
31 березня, 2017 - 09:28
ВАДИМ ВАСЮТИНСЬКИЙ

Рух публічного визнання свого фіаско почав набувати популярності п’ять років тому, причому не лише в соціальних мережах. По всьому світу організовували клуби відвертих розмов не знайомих між собою людей, де учасники відверто розповідали про власні провали під час вступу в університет, прийому на роботу, подання на грантові програми тощо. У соціальних мережах цей рух набув резонансу після того, як Адріано Дестро отримав погану новину: його не взяли на роботу в корпорацію Facebook, про яку він дуже мріяв. Але замість того, щоб мовчки переживати своє фіаско, чоловік написав у мережі LinkedIn, що ця відмова стала «найбільш блискучим провалом у його житті».

Тобто рух «мененевзяли» давно відомий і давно апробований. Чим, власне, і скористалася російська пропаганда, актуалізувавши його в день заборони від СБУ на в’їзд в України для участі в «Євробаченні» співачки Самойлової. На російських сайтах і сьогодні можна прочитати сотні повідомлень, які розпочинаються словами: «Шанувальники Самойлової з рішенням української влади не згодні. Щоб підтримати Юлю, інтернет-користувачі запустили в соцмережах флешмоб «Мене не взяли». Що характерно, до нього долучилися й українці».

Тема маніпуляцій масовою свідомістю в час гібридної війни — не нова. На неї, до речі, окрему увагу звернув Сергій Моругiн, експерт із медіакомунікацій під час круглого столу в «Дні» «Українська журналістська платформа». «У нас склалася нова ситуація, яка раніше не мала місця. Ми увійшли в епоху цифрових технологій, і виявилося, що все не так однозначно. З’явилася проблема протидії пропаганді й маніпуляціям громадською думкою. Діють спеціальні структури, які втручаються у вільний дискурс і роблять все для того, щоб «переключити» увагу, заговорити, вкласти в голови певні думки. Європейці намагаються вести нас тим шляхом, яким ішли самі, коли виходили з тоталітарних режимів... Але ми живемо в інших обставинах і давно травмовані. Коли вони закликають нас до вільної свободи слова, то треба розуміти, що проти України діють спеціальні сили, які «надиктують» інформаційне поле», — зауважив експерт.

«День» поцікавився у відомого соціального психолога, доктора психологічних наук, професора, головного наукового співробітника лабораторії психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Вадима ВАСЮТИНСЬКОГО, як не стати жертвою маніпуляцій в соціальних мережах.

— Незалежно від того, чи запускають навмисно такі маніпулятивні речі, вони все одно з’являються і будуть з’являтися. У людей є велика потреба заочно спілкуватися з незнайомцями, а теперішні технології дають таку спокусу. Ти за хвилину можеш оголосити свою думку на увесь світ. Коли в сучасної людини є проблеми, вона не задоволена від життя чи психологічно перенавантажена, традиційно може шукати розраду у віртуальному житті. І, безумовно, завжди будуть ті, хто з метою політичного чи економічного маніпулювання запускають флешмоби. Якщо це роблять правильно, з акцентом на емоційну реакцію, резонанс у соціальних мережах буде. Головне, щоб те, з чим звертаються, било на емоцію та резонувало з потребою багатьох людей, — говорить Вадим Васютинський. — У Росії задіяні великі сили, спрямовані на маніпулювання в соцмережах. Я в цьому навіть не сумніваюся. Причому вони працюють на кількох фронтах — створюють фейкові сторінки від імені українських націоналістів і так звані сторінки сепаратистів, які стверджують, що з Росією треба дружити... Українцям головне не піддаватися першим емоціям. Прочитавши якусь новину в соціальних мережах — заклик до флешмобу чи прохання долучитися до публічних акцій, — треба дати собі час на переосмислення такої інформації. Так би мовити, «охолонути» і пізніше ще раз перечитати те, що ви читали. Друга порада — звертати увагу на джерело, на автора, і важливо завжди ставити собі питання: чи не є це провокацією. Словом, нам треба вчитися бути господарями власних емоцій, а не йти за емоціями, які нам нав’язують. В соціальних мережах — це особливо важливо.

Також, на мою думку, в країні має бути активніша політика інформаційної безпеки, ті ж самі викриття фейкових новин, фейкових акаунтів... Міністерство інформаційної політики у нас є, а його діяльність — непомітна, принаймні, простим людям. Маніпуляції суспільною думкою продовжуються. Це дуже небезпечні тенденції. Як показують дослідження, сьогодні негативні емоційні реакції українців у першу чергу спрямовані не на зовнішні сили, країну-агресора, а проти української влади. А все через те, що влада не вміє, не хоче, чи просто лінується спілкуватися з власним народом і давати людям об’єктивну інформацію про те, що відбувається в країні насправді.

Приблизно 10% людей завжди віддаватимуть перевагу в отриманні інформації не живим людям, не авторитетним ЗМІ, а соціальним мережам. У чому такі люди отримують кайф? Їм здається, що вони самі шукають, що їх більше цікавить, що вони самі формують власну «інформаційну стрічку» — в залежності від поглядів своїх френдів, від сторінок, на які підписані тощо. Насправді ж, це не зовсім так. Дійсно, ми вибираємо у френди лише тих, думки і погляди яких поділяємо самі. Нам приємно читати свою стрічку, і складається враження, що мало всі навколо однодумці й загалом ситуація в країні вам цілком зрозуміла. А ті, хто щось написав неприємне, обурливе... його завжди можна розфрендити чи взагалі забанити. Але в такому умовному віртуальному середовищі людина отримує не реальну, а лише бажану їй інформацію, люди формують інформаційний сприятливий кокон довкола себе. І саме такими 10% найактивніших користувачів соціальних мереж можна маніпулювати.

Українське суспільство зараз дуже відкрите емоційно. І тому — піддається впливам.

Вадим ЛУБЧАК, «День»
Газета: 
Рубрика: