Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

В травні 2022-го

Міф про перемогу і російська агресія проти України
29 квітня, 2022 - 10:59

Російські війська захоплюють Україну під червоними прапорами. Встановлюють їх на військову техніку, в окупованих містах та селах… Як вони кажуть, це «прапори перемоги», тобто, копії знамені, яке червоноармійці встановили на німецькому Рейхстазі наприкінці-квітня – на початку травня 1945 року.

Не будемо зараз зупинятися на тому, хто, що і коли дійсно було встановлено в Берліні після того, як місто взяла під контроль Червона армія. Розглянемо ідеологічний міф та фейковий світ, який побудували кремлівські пропагандисти на основі старої радянської пропаганди і нових політтехнологічних конструктів і завдяки якому сьогодні виникло таке явище, як «рашизм».

РЕАНІМАЦІЯ УРСР

Отже.

Згідно міфологізованому, або просто фейковому уявленню про перемогу Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні, яке панує сьогодні в Росії,

• сучасна Російська Федерація = СРСР часів ВОВ,

• російська армія = Червона армія.

Ворогами, тобто «фашистами», в Росії натомість вважають

• колишні республіки Радянського Союзу, що воювали в складі СРСР, але зараз хочуть бути незалежними від РФ,

• колективний Захід, що не хоче «розуміти» Росію, навіть якщо ці західні країни за часів Другої світової війни були членами антигітлерівської коаліції.

Метою Росії – «спадкоємиці СРСР» – є

• «звільнення від нацистів», або «денацифікація», території колишнього Радянського Союзу,

• а там, чим чорт не жартує, і Європи.

Окрім червоних прапорів, атрибутами «нового порядку», який несе російська армія в Україну, є також відновлення всієї радянської символіки.

Про повернення Леніна на п’єдестали вже всім відомо. Але, окрім того, росіяни, відмовляючи в праві на існування незалежної демократичної України, намагаються повернути і назву колишньої республіки СРСР.

Українці, яких побували в полоні чи у «фільтраційних таборах» росіян, розповідають, як в якості місця проживання їм писали «Українська радянська соціалістична республіка».

У мешканців сучасної України ці дії Росії викликають лише подив – символи, держави, якої давно немає, в українців давно не викликає ностальгії та тем більш бажання повернутися в ті часи.

Чому ж росіяни використовують всі ці совкові атрибути?

ВНЕСОК ПОЛІТТЕХНОЛОГІВ

Цю дивну картину світу творили давно, вона не виникла в 2014 році, коли почалася російська агресія проти України. Автором цього твору політтехнологічного мистецтва є ті самі ідеологи Кремля, яких ми знаємо за порадами щодо «вирішення українського питання», і які з кінця 1990-х працювали із українськими олігархами та топ-політиками.

Після перемоги Майдану та втечі Януковича, саме тим російським політтехнологам попрацювати більше не вдалося, і тому відомості про настрої людей в них є дуже застарілими. Ну і бажання вигідно «продати» клієнту бажане за дійсне треба враховувати.

Ідея росіян полягала в тому, щоб відтворити СРСР в нових, зменшених рамках. Головним завданням було повернути в голови українців совок, точніше, викликати ностальгічне захоплення совковими мріями. Стержнем цього політтехнологічного плану було втягування українців всередину нового російського міфу про Велику Вітчизняну війну.

На відміну від радянського, російська міфологія, присвячена ВОВ була не про «нет - войне» и «берегите мир», а про «можем повторить». Бо наратив про збереження миру ніяк би не допоміг захопити інші держави.

Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, напередодні 9 травня 2021 року, написав: «Гасло "Можемо повторити" стає небезпечним мейнстрімом, а культ перемоги саме конкретного народу над усіма іншими затуляє собою жахи війни і необхідність пам’ятати всі її обставини».

В статті для «Української правди» рік тому голова УІНП зазначав:

«Найнебезпечніше у цьому всьому, що Москва не лише сама промотує через держпропаганду подібні моделі пам’ятання, але поширює їх на сусідні країни, претендуючи на представлення "спільної ідентичності" та намагається мобілізувати за її допомогою людей для боротьби за "русский мир"».

«Риторика "боротьби із фашизмом", пам’ять про дідів-воїнів, використання георгіївської стрічки, зокрема, проросійськими бойовиками, перетворюється Росією на інструмент боротьби, зокрема проти України, та виправдання військової агресії».

МІФ ПОЧИНАЄ І…

Сьогодні ці теоретичні роздуми реалізуються на практиці.

Вся інформаційно-пропагандистська підтримка російської «спеціальної військової операції» проти України обертається навколо наративів «битви з фашизмом», «продовження справи дідів», «звільнення українців від нацистської влади», і загалом «денацифікації». Останній термін, «денацифікація», який використовувався для опису політики союзників щодо нацистської Німеччини після Другої світової війни, знов, як і «червоні прапори перемоги», повертає нас в травень 1945-го.

Наступного дня після початку повномасштабного вторгнення в Україну, Deutsche Welle зробило фактчекінг російських «пояснень» агресії. Німецькі журналісти, зокрема, з’ясували, що Музей Освенцима і Музей Голокосту США не те що не зрозуміли, а навіть обурилися маніпуляціями Кремля, заснованими на використанні риторики Другої світової війни.

Втім, судячи з усього, ані російське керівництво, ані пересічні росіяни не збираються відступати від своїх переконань. Тому продовжують окуповувати сусідню країну під радянськими знаменами та повторювати штамп про «боротьбу із нацизмом».

Напередодні 9 травня, очевидно, треба чекати апофеозу цього дійства, цієї «спецоперації». Принаймні, перехоплення американської розвідки свідчать про те, що Путін зосереджений на цій даті, і хоче "відсвяткувати хоча б якусь перемогу".

Бо міф про «Велику Перемогу» вже став настільки могутнім, що сам почав диктувати свої правила тим, хто його створив та виростив.

Наталя ІЩЕНКО
Рубрика: