«Жахливо, коли українці – проти України на російському ТБ»

Із російських телеканалів продовжує йти нескінченний потік дезінформації та пропаганди щодо реальної ситуації в Україні. Якщо в інформаційних програмах ще трапляються факти, що відповідають дійсності (парламентські голосування, візити в нашу країну західних високопосадовців тощо — звісно, у необхідному їм соусі), то в політичних ток-шоу здебільшого — суцільний потік свідомості: «хунта, нацисти, фашисти»... Більшість цих програм побудовано за загальним принципом: ведучі займають чітку провладну позицію, «експерти» розтлумачують глядачам головні кремлівські месиджі тижня, а присутні у студіях гості за командую аплодують. Необхідна картинка — «під ключ». Десятки ж мільйонів глядачів не лише з Росії, а й з пострадянських країн та ЄС, де транслюють канали, шукаючи дискусії, насправді дивляться псевдо-діалоги з оббріхуванням України.

Для більшого рейтингу подібних програм «захищати» Україну можуть покликати лише одного-двох російських «национал-предателей» або українських «представителей киевской хунты», які мають виконувати роль «м’яча для биття». Саме тому частина наших експертів відмовляється брати участь у пропагандистських шоу.

Але система інколи дає збій. Справжній резонанс викликають виступи українського політичного експерта Олесі Яхно. Вона у спокійному стилі поміркованої та аргументованої розмови двома-трьома фразами перетворює відомих у РФ людей на елементарних клоунів. І це дає ефект. Тож, чи варто таки йти на російські ток-шоу і до чого треба бути готовим?

«Я розумію тих українських експертів, які не хочуть брати участі в російських ефірах. Але в мене особисто позиція інша. Простого ігнорування — замало, — говорить «Дню» Олеся Яхно. — Якщо ми розраховуємо тільки на людей, які присутні в студії — учасників шоу або глядачів, — то їхню точку зору змінити важко, хоча також можливо. Але треба мати на увазі значно ширшу аудиторію — глядачів не лише Росії, а й пострадянського простору, передовсім Білорусі, Казахстану, Узбекистану та інших країн. Спочатку в мене не було довгострокової мети постійно брати участь у цих ток-шоу. Просто хотілося подивитися, як пропаганда працює зсередини. Тим паче, що я знаю добре російські реалії та біографії деяких ведучих. Було цікаво, наскільки щиро агітатори самі вірять у пропаганду».

За словами Олесі Яхно, багато хто з ведучих та експертів пропагандистських шоу насправді не вірить у те, що говорить, — ідеться про компроміс із совістю. Люди просто відпрацьовують запропоновані їм гроші. «Це добре видно, коли у присутніх вичерпується «потенціал», немає аргументів... Тоді вони часто взагалі вдаються до маячні. Дехто ж публічну стоїть на одній позиції, а поза ефіром тисне руку і бажає успіху Україні, — продовжує пані Яхно. — У студіях працювати нелегко, але потрібно. Уявіть ситуацію: там — сотня людей. Переважна більшість — ворожі до України. Туди, звичайно ж, запрошують формально від України «експертів», але це персонажі типу Симоненка, Олійника, Чаленка або взагалі Царьова. Це — найжахливіше, коли українці виступають проти України на російському ТБ. Багато хто із запрошених взагалі не розуміє, що у світі відбувається. Вони прийшли на ефір за гроші, за сигналом аплодують, мають кілька завчених фраз. Істерія — зашкалює. В цьому провина самого телебачення. Коли оголошують рекламну паузу, до мене підходять 5 — 7 людей і буквально кричать, що я фашистка. Утім, ситуація не безнадійна. Мабуть, найбільшим відкриттям для мене стали люди, які після ефіру говорять слова співчуття та просять вибачення за Росію. Насправді, за моїми спостереженнями, не більше 20% після ефіру мають до мене претензії: вони погрожують, обіцяють знайти, пишуть у соціальних мережах по 200 — 300 образливих повідомлень. Близько 30%  називають мене опонентом, але готові слухати. Так, вони займають абсолютно іншу позицію, але дають мені пояснити свої аргументи. А майже половина з тих, хто дивився програми з моєю участю, — писали слова підтримки».

Попри психологічну складність участі в подібних ефірах, пані Яхно на російському ТБ не втомлюється говорити глядачам про присутність російських військових на сході України, про те, що саме Росія не дотримується «мінських домовленостей», і про незаконну анексію Росією українського Криму... Як реакція — засилля негативних емоцій сотень людей в студії та... сумніви мільйонів глядачів по той бік екранів.

«Коли в російських експертів закінчуються аргументи, мені прямо в ефірі говорять відверту маячню типу — «в тебе одяг зеленого кольору, це ж колір доларів» або «щоб у тебе народилися діти-фашисти». Коли таку дурню кажуть нібито поважні, принаймні відомі в Росії, люди, зайвий раз переконуєшся, що правда на твоєму боці. Адже емоції йдуть тоді, коли немає аргументів, — продовжує Олеся Яхно. — Я психологічно готова до таких ефірів, бо знаю основні типи поведінки, на які вони розраховують. Спочатку тебе втягують у свою лексику псевдодискусії про нацистів-фашистів, і щоб ти за ці рамки не виходив. Далі — психологічно тиснуть, щоб ти розгубився, не зміг чітко сформулювати свою думку, виглядав недалеким. Насправді, треба лише знати російські реалії, їхні слабкі місця, і можна переконливо пояснювати росіянам на їхніх же каналах елементарні речі. Бо, по суті, російська пропаганда примітивна, вона й досі блукає в трьох соснах — нацисти, НАТО та США. А досягнути їй ефекту в нас допомогла сама ж Україна, яка всі ці роки не займалася інформаційною політикою та не допомогла частині громадян ідентифікувати себе з нашою культурою, історією та цінностями».