Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

«Вінегрет міфів»

Микола МАЦЕНКО: Колись було «Слава КПРС», а тепер — «Кока-кола»
27 серпня, 2010 - 00:00
«КУЛЬТУРА ПРАЦІ». 2008 РІК / «ЕСКІЗ ВЕЛИКОГО ГЕРБА». 2010 РІК. «ГЕРАЛЬДИКА — СПРАВА СЕРЙОЗНА, — З УСМІШКОЮ КОМЕНТУЄ ХУДОЖНИК. — ВОНА СПРАВДІ МУСИТЬ БУТИ НАПОВНЕНА СИМВОЛАМИ. НАПРИКЛАД, ДВА ВІДРА — ЦЕ ДВА МОРЯ — ЧОРНЕ ТА АЗОВСЬКЕ. КОЛОСОК ТА КУКУРУДЗА — ЦЕ СИМВОЛИ ТОГО, ЩО НА НАШОМУ ПРОСТОРІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ДВІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ, ВІДПОВІДНО, ЖИТНЬО-ПШЕНИЧНА ТА МАЇСОВА. ТОБТО ЦЕ СИМВОЛИ СХОДУ ТА ЗАХОДУ, ЯКІ — РАЗОМ. НА ЦЕ ВКАЗУЮТЬ СВИНЯ ТА СОБА

Микола Маценко називає себе актуальним художником. У тому розумінні, що досліджує він теми, які є актуальними для нашої держави. Представлений Миколою напередодні Дня незалежності «геральдичний» проект має назву «Ще не...» Ескіз Великого Герба». Він зондує зрізи свідомості українського соціуму та віднаходить там «вінегрет міфів», символи різного порядку: умовно автентичного, «шароварного», пострадянського, масонського, символи «на експорт» (Майдан, Чорнобиль, Дніпро). «Ще не...» Ескіз Великого Герба» є підсвідомою реакцією на метушню довкола проекту Великого Герба України (яка досі не завершилася остаточним його затвердженням) і, на думку художника, є свідченням того, що Україна досі не віднайшла своєї ідентичності.

Микола Маценко не протиставляє свою власне мистецьку версію герба власне геральдичному проекту, запропонованому Сергієм Якутовичем. «Я не використовую тут жодних державних символів, є тільки алюзії на цю тему, наприклад, вила...» — каже художник. Утім, якби відповідна пропозиція розробити проект Великого Герба надійшла, Микола МАЦЕНКО не відмовився б представити своє бачення.

«День» поспілкувався з художником під час відкриття виставки «Ще не...» Ескіз Великого Герба» в Малій Галереї Мистецького Арсеналу.

 

 

— Миколо, досліджуючи український символічний простір, ви дійшли висновку, що Україна досі не віднайшла своєї ідентичності. Чому, на вашу думку, ми не спромоглися на це протягом останніх 20 років?

— Йдеться навіть не про двадцять років, а про тисячу. Як свідчить історія, наша нація не здатна до самоорганізації. Ми чекаємо, поки прийдуть менеджери зі сторони і організують нас. Чи то Олег зі Скандинавії, чи Чингізхан зі Сходу, чи Ян Казимир із Варшави. Ми дуже добрі виконавці, але як той солдат, чомусь не мріємо стати генералом.

Ментальність народу вибудовує його історію, і навпаки — історія вибудовує ментальність.

— У «Дні» нещодавно вийшов матеріал, де ми аналізуємо те символічне поле, в якому існують українці через київський метрополітен, де досі «висить» Ленін та серпи-молоти. Як ви вважаєте, цей символічний простір впливає на нове покоління:?

— Звісно, впливає. Молодь виростає серед цих абсурдних символів і сприймає їх як нормальні. Колись було «Слава КПРС», а тепер — «Кока-кола». Звісно, це все впливає, воно не може не впливати. До речі, Росія, на яку ми часто орієнтуємося, ще в 90-х роках відмовилася від багатьох радянських символів, зокрема, куйбишеви були перейменовані в самари, ленінгради — в петербурги, а вулиці Горького в Москві немає. Були просто повернуті історичні назви. Так само повинна бути повернута історична справедливість в Україні.

— Робота «Україна — морська держава», що представлена на виставці — це реакція на ситуацію із флотом?

— Я — художник, який займається актуальним мистецтвом у розумінні того, що є актуальним для нашої держави. Це справді реакція на ситуацію з флотом, але не з російським Чорноморським, а з українським... Якось я відпочивав на Дніпрі разом зі своїм родичем із Росії, і він каже, мовляв, тут же, мабуть, якісь підводні човни контролюють увесь цей підводний простір Дніпра. Я кажу: у кого, у нас? У нас і по Дніпру нічого не плаває, бо все на «цвєтмєт» порізали. Хто тут буде плавати під водою? Це ж небезпечно!.. Ситуація з флотом, якого Україна не має, в той час як наші моряки плавають до сомалійських піратів у гості, мене, безумовно, бентежить, і назвою цієї роботи я хочу нагадати, що така проблема є.

 

 

Виставка Миколи Маценка «Ще не...» Ескіз Великого Герба» триватиме в Малій Галереї Мистецького Арсеналу (вул. Лаврська, 12) до 12 вересня.
 

 

 

 

 

 

 

Марія ТОМАК, «День». Зображення надані Мистецьким Арсеналом
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ