Букет із материнок

Від літа у мене вдома залишився розкішний букет материнки. Сухі квіти, звісно, не мають такої привабливості, як свіжі, але цінні іншим. Вони не лише нагадують про теплу пору, а й очищають повітря, заспокоюють, навіюють приємні думки. А ще лікують. «Вирви гілочку материнки, випий запашного чаю», — нагадує мені букет щоранку.

У народній українській традиції материнка — символ материнської любові та здоров’я. Проводжаючи дитину в далеку дорогу, мати давала їй як оберіг материнку, загорнуту у вишитий рушник. Наші прабабусі та бабусі купали немовлят у відварі квіток материнки, аби ті швидше росли. А щоб дитинка була здоровою, молода мати ходила за материнкою «три рази до схід сонця», купала в цьому зіллі дитину, а воду виливали на «три плоти, три дороги, три межі», — розповідається в українському фольклорі. Дівчата вирощували материнку разом із чебрецем, м’ятою, мелісою та іншими пахучими травами, а хлопці на свято Івана Купала кропили напоєм із материнки «від нечистої сили». Наші предки у давні часи вважали материнку зіллям, що відганяє злих духів, її використовували проти чаклунства і чарів.

ОКРАСА ГІР

В Україні можна зустріти кілька видів материнки, але найпоширеніша з них відома під назвою «материнка звичайна», — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — У народі її ще називають душицею, ладанкою. Грецька назва рослини Origanum у перекладі означає «прикраса гір», від слів oros — «гора», ganos — «прикраса». Розповідь про материнку зустрічається ще у працях Гіппократа і Діоскорідоса, де йдеться про «блискучу рослину, що росте на пагорбах», бо рослина під час цвітіння справді неначе покриває землю блискучим килимом. Прегарне видовище!

Материнка росте по всій Україні — у мішаних і листяних лісах, серед чагарників і на галявинах. Біологи кажуть, що у неї багато облич, бо вона і формою, і квітами, і листям, і стеблами дуже відрізняється, залежно від клімату і складу ґрунтів, на яких зростає. Квіти можуть бути рожевими чи білими, листя — зеленим чи сіро-зеленим, гладеньким чи покритим ворсинками, стебла — повзучими чи прямими... У дикій природі материнка особливо розкішно квітне у кліматі Середземномор’я.

ФОТО ОКСАНИ РАЛДУГІНОЇ

На склад ефірної олії і запах материнки впливає і міра стиглості рослини, і навіть час, у який вона цвіте. Чим південніше і тепліше, тим олія запашніша і тим більше в ній вітаміну С, хоча материнку й так можна назвати чемпіоном із вмісту цього вітаміну. Особливо багато його в листі рослини, трохи менше — у квітах, значно менше — у стеблах і насінні.

УСІ МАТЕРИНКИ МАЮТЬ ТОРГОВУ НАЗВУ OREGANO

Улюблена багатьма спеція орегано — це висушені листя й квіти материнки. Завдяки приємному тонкому аромату й пряному, трохи гіркуватому смаку вона збуджує апетит, додає особливої пікантності стравам, сприяє засвоєнню їжі. До слова, влітку під час приготування страв використовують і свіже листя материнки.

Як спеції, всі різновиди материнки (орегано) фахівці поділяють за складом ефірної олії на тимольний (основний компонент тимол) та карвакрольний (основний компонент карвакрол) типи. Саме карвакрол надає материнці пекучого смаку.

Тимол ще має властивість оберігати напої від скисання, тому в давнину торбинки з материнкою опускали в квас чи інший напій і тримали там годин десять. А ще наші предки обкурювали материнкою молочні глечики, щоб молоко довше залишалося свіжим, додавали її при солінні огірків, помідорів, грибів. У Центральній Європі в давнину листям материнки поліпшували смак і збільшували термін зберігання вареного м’яса і домашніх ковбас.

Багато національних кухонь не можуть обходитися без цієї приправи. Без орегано не можна приготувати такі знамениті страви, як італійська піца чи грецький салат. Охоче використовують приправу й сучасні українці для приготування різноманітних страв.

Ефірну олію рослини використовують не лише в кулінарії, а й для виготовлення парфумерної й косметичної продукції. І навіть для отримання червоної, чорної, оливкової фарб. Для збереження одягу від молі гілочки материнки зашивають у марлеві мішечки і підвішують у шафі між одягом. Це рятує речі від пошкоджень і надає їм приємного запаху.

Рослина, як і її далекі родичі — інші ароматні трави, — хороший медонос, що приваблює бджіл своїми чудовими квітами та запахом.

МАТЕРИНСЬКА КВІТКА ЛІКУЄ Й ОБЕРІГАЄ

Материнка з давніх-давен посідає чільне місце серед прянощів, але окрім оригінального смаку та запаху вона відома ще й багатьма лікувальними властивостями. Насамперед, звісно, завдяки ефірній олії, а ще великій кількості вітаміну С, дубильним речовинам, флавоноїдам і фітонцидам, які сприятливо впливають на організм людини. У народній медицині рослину використовують під час лікування багатьох захворювань.

Цілющі властивості материнки описував і знаменитий перський вчений і лікар Ібн-Сіна у своєму трактаті «Канон лікарської науки», який був основним підручником для вивчення медицини в багатьох середньовічних університетах. Він зокрема писав, що всі види материнки виганяють з організму вітри, розсмоктують набряки і слиз, відкривають закупорки, лікують «органи голови і харчування».

Материнка має протизапальні, жовчогінні, сечогінні властивості, її використовують для профілактики й лікування захворювань дихальної системи, шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчного міхура, нирок, знищення неприємного запаху. Завдяки здатності проникати глибоко в тканини олія материнки помічна при гематомах, вивихах, розтягненнях, болях у суглобах.

Відомо також, що рослина має заспокійливу і тонізуючу дію, зміцнює нервову й імунну системи. Її настій застосовують при розладах центральної нервової системи, неврозах, істерії, епілепсії, безсонні, пригніченості. У цих випадках його не лише приймають всередину, а й обтирають тіло відваром.

Материнка в поєднанні з чебрецем, полином, м’ятою, чорнобривцями, ромашкою створюють чарівний і неповторний запах, який надає оселі затишку та спокою. Наші предки пучечки цих квітів клали на покуті та в узголів’ї ліжка. Без тієї краси люди не уявляли життя, вони берегли цей безцінний дар природи. А звичайну материнку вважали зовсім не звичайною.