Снігові ягоди

Щоосені в дитинстві по дорозі в школу ми чекали зустрічі з цими дивовижними кущами, вкритими білими кульками, наче зі снігу. Вони були не лише гарними, а й дуже пружними і головне — лопалися, як повітряні кульки. Дурні діти рвали ці кульки оберемками і кидали одне одному під ноги, радіючи отриманому ефекту.

Ніхто з нас не звертав уваги на ці кущі не в осінній час, ми навіть не бачили, коли і як вони цвіли, хоч мало не щодня ходили тією ж дорогою. Під час цвітіння ці кущі зовсім не привертають уваги, вони непомітні, проте ніжні й чарівні.

БАТЬКІВЩИНА СНІЖНОЯГІДНИКА — ПІВНІЧНА АМЕРИКА

Це сніжноягідник — рід кущів з родини жимолостевих, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Походить він з Північної Америки. Відомо п’ятнадцять видів цієї рослини, у дикій природі вони переважно ростуть саме в Північній Америці, один вид — у Китаї. Особливо люблять сніжноягідники займати ніжні яруси хвойних лісів на гористих схилах і берегах Тихого океану.

В Україні ростуть три види таких кущів: сніжноягідник білий, сніжноягідник кулястий і сніжноягідник західний.

Родова назва рослини складається з грецьких слів «Sympherin» — збирати разом і «Karpos» — плід, що цілком пояснюється його зовнішнім виглядом. Ну а з українською — сніжноягідник — теж легко погодитися, дивлячись на білі плоди-ягоди, які прикрашають кущі, ніби сніг.

Цвіте сніжноягідник з липня по вересень дрібними непоказними квітками — зеленувато-рожевими дзвіночками, зібраними в щільні суцвіття-китиці, які розташовуються на кінцях гілочок.

Тоді ці кущі люблять не лише діти, а й бджоли. Бджоли, звісно, якраз завдяки цим непоказним квіточкам, які, трапляється, тримаються на кущі, навіть коли там з’являються плоди.

ХОРОШИЙ МЕДОНОС, АЛЕ НЕ ЇСТІВНИЙ

Квітки сніжноягідника розміщуються по декілька штук у пазухах яйцеподібного листя. Що більший ріст пагонів, то довше триває цвітіння і бджоли мають можливість збирати нектар. Виділення нектару стійке і значно менше залежить від впливу несприятливих умов погоди, ніж в інших медоносів. Пасічники відзначають, що медопродуктівність сніжноягідника досягає 400 кілограмів з гектара, отож цей невибагливий медонос заслуговує ширшого використання.

Особливо гарними стають ці кущі восени, коли на них з’являються невеликі білі кульки, наче іграшки, зроблені з воску. Ці кульки неїстівні. Деякі джерела навіть вказують, що вони отруйні, особливо для малих дітей.

«Вони мають неприємний смак, не отруйні для дорослих людей (отже, їх все-таки хтось їсть). Проте у дітей можуть викликати блювоту і запаморочення, отож навіть пробувати їх не варто» — зазначено у довіднику садівників.

Проте смак ягід не лише ніякий, скоріше неприємний, так що дітей з цієї точки зору вони мало цікавлять.

Ягоди містять отруйні для людини сапоніни. Але саме завдяки їм корінні американці використовували ці кульки як мийний засіб. На основі сніжноягідника вони готували миючі речовини, якими користувалися і в побуті, і при проведенні спеціальних ритуалів.

Місцеві індіанці, а потім і європейські поселенці знали й лікувальні властивості білих ягід, застосовуючи їх для загоєння поранень, порізів на шкірі. Свіжим соком ягід також лікували виразку шлунка та різні гнійники.

ЛЕГКО ПЕРЕНОСИТЬ СПЕКУ, МОРОЗИ І ЗАГАЗОВАНІСТЬ

Сніжна ягода добре росте в сонячних місцях, хоча непогано почувається і в тіні. Невибаглива до ґрунтів, вона добре переносить і сильні морози, і спекотні дні, а також атмосферні забруднення.

На одному місці кущі сніжноягідника можуть зростати десятки років без шкоди для свого цвітіння і плодоношення. Люди, які помітили здатність рослини легко переносити загазованість і задимленість, охоче висаджують її біля автостоянок і автозаправок. І ця властивість чагарників безперечно гідна ширшого використання.

СТІЛ І ДІМ ПТАХАМ

Плоди сніжноягідника — привабливі й для багатьох птахів. Особливо подобаються вони перепілкам, рябчикам і омелюхам. Птахам, на відміну від людей, насіння сніжних ягід зовсім не шкодить, швидше навпаки. У голодну пору їх також залюбки їдять миші і зайці.

А ще густі кущі слугують багатьом птахам затишною домівкою, хай і тимчасовою, і захистом від вітрів і морозів.

Гілочки з ягодами охоче використовують в композиціях сухоцвітів. Вони роблять декоративні букети особливо святковими.

Окрім всього, кущі сніжноягідника й самі дуже декоративні, вони прикрасять будь-який ландшафт, особливо восени, коли кущі вкриті сніговими кульками, що робить їх особливо ошатними і святковими.

Такі рослини пожвавлять і галявину перед будинком, і потайний закуток саду. Вони таки справді вносять нотку оптимізму в доволі сірий передзимовий ландшафт і сприяють передноворічному настроюю.

Найкрасивіше чагарник виглядає, якщо його формувати кулею — радять ландшафтні дизайнери. — Тоді кущ стає схожим на зимову ялинкову іграшку, особливо якщо ягідки тримаються на ньому всю зиму.