Оголошення результату
Апогеєм майже піврічного напруження, назва якому — виборчі перегони, стало засідання Центрвиборчкому, що відбулося 24 листопада.
У звичній манері ЦВК початок засідання затримали майже на півтори години. Проте цього разу причина була більше ніж поважна — п’ятеро членів Комісії не хотіли підписувати підсумковий протокол. Увесь цей час, слід вважати, «бунтівників» «активно вмовляли». «Відмовники» — Андрій Магера та Руслан Князевич — ще напередодні закликали колег гарненько подумати, перш ніж розчерком пера вирішити долю країни на найближчі років десять. Утім, ці двоє, особливо пан Магера, який пройшов до Комісії за квотою «Нашої України», вважаються внутрішньою опозицією, тому їхня позиція була очікуваною. А ось відмова завізувати документ першого заступника Сергія Ківалова Ярослава Давидовича стала, м’яко кажучи, несподіванкою. Ще один ЦВКовець, Олександр Чупахін, зайняв напівопозиційну позицію — поставив свій підпис із застереженням — мовляв, «протокол не відповідає інтересам України».
Поки тривали внутрішні розгляди та переговори, у залі засідань на другому поверсі вердикту чекала вельми солідна публіка. Перші п’ять рядів обабіч президії зайняли народні депутати, представники фаворитів перегонів. Причому сиділи вони за партійною приналежністю, а, так би мовити, впереміш, що пізніше спровокувало не один конфлікт. Ті, хто спізнився, тіснилися під стінкою та мляво пересварювалися за кожне звільнене хоч на час крісло. Зморені очікуванням, обранці народу розважалися, як могли, фотографуючи один одного на камери мобільних телефонів тощо. Проте поведінка і настрій депутатів від екс-більшості були вельми демонстративні: усе, аж до реплік, якими ті охоче обмінювалися з колегами та журналістами, вказувало на те, що, результат їм відомий заздалегідь і він їх цілком влаштовує.
На порядку денному зазначалося лише чотири питання, головне, яке зібрало аншлаг, — другим. Проте затвердити цей порядок дений виявилося справою непростою. Представники опозиції, зокрема Роман Зварич, Юрій Ключковський і Микола Катеринчук цьому активно противилися, пропонуючи розглянути спершу всі скарги, які надійшли, та дочекатися рішень суду щодо деяких із них. Після нетривалого сперечання обох сторін із використанням малозрозумілої юридичної термінології претензії відхилили і робочий план прийняли як є. Тоді Роман Зварич знайшов новий привід — неможливість, за його словами, «повноцінно представляти та відстоювати інтереси кандидата» в «обмежених» умовах. Зокрема, підписувати документи в буквальному значенні на спині в телеоператора «Рейтер». Оскільки бажану перерву не оголосили, з цього приводу почалася навіть короткострокова суперечка.
Перш ніж оголосити остаточні результати, Сергій Ківалов запропонував ознайомитися з підсумками голосування в кожному регіоні окремо. Представники опозиції відреагували на це використанням атрибутики, традиційної для гарячих парламентських дебатів. Для повноти ефекту бракувало хіба що сирен, мигалок і глушителів. Поява на екранах цифр стосовно кожної області супроводжувалася свистом, улюлюканням і криками «Ківалова до в’язниці!», «Де ви загубили совість?!», «Ви що, смішні?», «Усе буде оскаржене в суді!», «Забери руки, Іудо!», «За тобою самим давно нари плачуть», а також іншими сентенціями, якими обмінювалися колеги по парламенту. Прізвище нового глави держави й зовсім потонуло в неймовірному гулі, проте плазмовий екран висвічував: Янукович — 49,53%, Ющенко — 46,66%. Від радощів депутати від екс-більшості негайно витягли з засіків синьо-білу символіку та влаштували стихійний мітинг. Прихильники опозиції, які опинилися в кількісній меншості і затиснуті між стінкою та президією, відбивалися криками «Ющенко!» та універсальним «Ганьба!». Деякі журналістки плакали. Депутати від «НУ» виходили мовчки, з гордо піднятими головами, обіцяючи все оспорити в Верховному Суді.
Для цілковитої схожості з деякими засіданнями Верховної Ради бракувало лише колотнечі, без якої також не обійшлося. На виході з кулуарів виникла коротка, але бурхлива сутичка між, зокрема, добродіями Хмарою, Царевим і Порошенком. Хто, кого, за що та як — у тисняві було не розібрати.
Розходилися напрочуд швидко, при цьому екс-більшовики весело підганяли один одного вигуками «Усi до «Зоряного»!», «Хлопці, туди приїде прем’єр!». Хтось додав: «І Президент. Тобто Кучма»...
У штабі було на диво тихо та спокійно. У центральному залі, як і раніше, тривав телемарафон, на знімальному майданчику зміняли один одного депутати, які підтяглися з ЦВК, вони якось не дуже переконливо вітали Віктора Федоровича і «всіх, хто голосував за та проти» з його президентством. Інших ознак переможної ейфорії не спостерігалося. Акваріум прес-центру був зовсім порожнім. Були представники телеканалiв НТН та «Інтера», який, власне, вів трансляцію.
Найвигіднішим інформаційним майданчиком виявився внутрішній двір штабу. Сюди низкою підтягалися шикарні іномарки зі спецномерами, господарі яких поспішали привітати Віктора Федоровича з майбутнім переїздом на Банківську. З’явився Гліб Павловський. На вулиці візитерів зустрічали Сергій Тігіпко й Едуард Прутник, який тихо курив осторонь. Разом iз братами Григорєм та Ігорем Суркісами прибув Ринат Ахметов, який трохи ніяковів перед необхідністю давати коментарі. Трохи пізніше «підтягся» Генпрокурор Геннадій Васильєв, і вже зовсім спізнився Віктор Черномирдін.
Торжество було напрочуд короткостроковим: прем’єр у режимі прямого ефіру звернувся до українців, що могли спостерігати телеглядачі «Інтера» та УТ-1. Подякував за підтримку й пообіцяв діалог усім зацікавленим, зауваживши, що керуватиметься насамперед власним баченням ситуації, а також пунктами передвиборної програми. «Молодець, це сильно!», — видихнув один великий кабмінівський чиновник. Решта присутніх поводилися стримано. Уривчасті рукостискання, попліскування по плечу та скупе «Вітаю! Такий радий!» — усе, що довелося споглядати. Сам Віктор Янукович свій виступ швидко згорнув, сфотографувався на спомин із нечисленною групою підтримки (вони ж — співробітники штабного Центру паралельного підрахунку голосів) і, вирушивши угору сходами, крізь «живий коридор», оперативно створений усіма охочими привітати, стрімко пішов. Уже через десять хвилин скупчення представницьких авто під «Зоряним» почало розсмоктуватися...
КОМЕНТАРI
Рінат АХМЕТОВ, бізнесмен:
— Дуже радий, що перемогу отримав Віктор Федорович. Особисто я в цю перемогу вклав найдорожче, що мав — свій голос, а безпосередньо в кампанії, тим більше в агітації, участі не брав. Я займаюся футбольним бізнесом і надалі, як і раніше, все робитиму для свого клубу, ні на які пости не розраховую. Що ж до політичних кроків, то сам Янукович вам краще скаже, я простий громадянин. Головне — торжество демократичних цінностей.
Сергій ТІГІПКО, начальник виборчого штабу В. Януковича, голова НБУ:
— Звісна річ, що прихильники Ющенка з приходом Януковича відчувають для себе певні побоювання. Однак вираження своєї громадянської позиції — це нормально, і не треба нікого боятися. Тому наше щонайперше завдання — побоювання розвіяти не словами, а справами, конкретними ініціативами, в тому числі законодавчими. Так, я вже висловлювався про «пакет пропозицій», з якими ми йдемо до опозиції. В цьому ж контексті потрібно чекати прийняття закону про ЗМІ, з тим, щоб забезпечити до них рівний доступ усіх зацікавлених сторін. Упевнений, що команді прем’єра, а тепер вже нового президента вдасться довести, що ми гідні довіри, наданої нам мільйонами українців.
Тамара ПРОШКУРАТОВА, фракція СДПУ(О):
— Не потрібно ділити суспільство на переможених і переможців. Те, що розрив між кандидатами був невеликий, лише зайвий раз підтверджує, що у нас сформовано громадянське суспільство, в якому діє потужна опозиція зі своїм харизматичним лідером. А це в свою чергу стимулює до роботи нашу команду і не дає розслаблятися. Утім, мені б хотілося, щоб наразі опозиція була максимально виваженою і толерантною по відношенню до опонентів і не зловживала симпатіями народу. Щодо конкретних ініціатив, то я цілком поділяю позицію пана Тигипка, проте, окрім політичної реформи, закону про опозицію, потрібно внести деякі зміни до закону про статус столиці та прийняти закони про страйки та мітинги, а також про діяльність молодіжних організацій.
