Боротьба «за картинку»

Не встиг Президент і новий прем’єр пообіцяти українському бізнесу спрощення пакету бюрократичних процедур, як для «зошитної» галузі вони раптом різко ускладнилися. Річ у тім, що днями міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко заборонив використовувати школярам щоденники і зошити, що не мають грифа (посвідчення) Міністерства освіти і науки. Тепер художнє оформлення продукції шкільного асортименту не має містити нічого такого, що відволікає і розважає, — допускається оформлення тільки з навчально- пізнавальної тематики. Міністр наголосив, що на ринку сьогодні надто багато шкільного приладдя, художнє оформлення і зміст якого не відповідають педагогічним вимогам і художньому смаку. Нововведення зачіпає сотні тисяч людей і величезний ринок: наші школярі за рік списують 450 млн. зошитів. Виявляється, існує особлива процедура визнання такої відповідності. І найбільші підприємства (їх нараховують по Україні 13), як правило, узгоджують iз МОН свої картинки на обкладинках зошитів. До речі, це недешево. За сам процес узгодження картинок треба заплатити 80 грн. за кожну. Використати на узгодженні макет обкладинки не можна — потрібен готовий «цупкий» зошит, а це також додаткові витрати. Потрібно звернути увагу ще й на те, що оцінювачами якості тут виступають не ті, хто «споживає» зошити, а серйозні тітки і дядьки, які вже могли забути, що саме приваблювало їх у дитинстві. Як відомо, у педагогіці самими заборонами не виховати, а позбавлення дитини можливості вибирати формує неповноцінну особистість. Володимир Чайковський, директор фірми «Тетрада» сказав «Дню»: «Ручне керівництво законами ринку ні до чого хорошого не призводить. В Україні потужності з випуску зошитів втричі перевершують попит, тому і конкуренція дуже велика. Для того, щоб добрати оформлення на обкладинки продукції нашої фірми, ми вручну виготовляємо кілька десятків зразків. Потім запрошуємо дітей з 2-3 шкіл і просимо їх назвати найбільш цікаві на їх погляд зразки. Тільки після такого критичного відбору запускаємо в масове виробництво, а воно у нас обчислюється мільйонними тиражами. У мене вже надруковано обкладинок на півроку наперед...»

До речі, в Україні досі не розроблено державний стандарт зошита. Попереднім же, котрий було створено років 20 тому, користуватися неможливо — писальний папір, iз якого за старим стандартом мають робити зошити для школярів, в Україні сьогодні взагалі не випускають. Зараз застосовують спеціальний офсетний, допустима якість якого позначається виробленими 2001 року технічними умовами.

Вихідні дані зошитів фіксують, для яких видів робіт застосовано зошит і чи відповідає його папір ТУ (технічним умовам). Відповідність буде означати, що писати в цьому зошиті не буде шкідливо для очей — аркушики не просвічують, а сторіночки не сліплять білизною і не відштовхують сірістю. Тобто мова про збереження здоров’я дітей. Дізнатися ж про те, як на думку Міністерства освіти даний продукт впливає на душу дитини, тобто чи схвалено даний примірник, можна тільки в тому разі, якщо у продавця при купівлі зажадати сертифікат. У ньому така рекомендація має бути зафіксована. Виробники зошитів визначають термін, потрібний на технічне рішення міністерської вказівки, приблизно — рік. Адже треба не тільки внести корективи до самого процесу виробництва. Треба ще списати вже куплені школярами зошити. Батьки й так постійно скаржаться на високі витрати на спорядження дітей до школи. До речі, зошити з «грифами» стануть коштувати дорожче. Нагадаємо, за затвердження зошитів і щоденників доведеться платити додатково. Нудні ж зошити навряд чи приваблюють сьогодні покупців. Адже вже був прецедент: зошити з не дуже вражаючими портретами гетьманів України не мали попиту й були знищені. Причому гетьмани не винні. За словами В. Чайковського, якість зображень історичних персонажів не була протестована на дітях. Безумовно, якість шкільного товару на ринку має хтось контролювати. Тільки новації мають впроваджуватися через деякий час після визначення параметрів «що таке добре, а що таке погано». (До речі, в Латвії будь- яка зміна в сфері освіти, навіть на рівні вступу в предмет нової теми, здійснюється через два роки після її оприлюднення).