Iгор ПАСIЧНИК: «Я на собі відчув прогалини в українському законодавстві»
Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18 січня 2012 року Ігоря Пасічника, доктора психологічних наук, професора, Героя України призначено ректором Національного університету «Острозька академія» строком на сім років, з 19 січня 2012 року до 19 січня 2019 року, як обраного за конкурсом, згідно з Законом України «Про вищу освіту». Нагадаємо, 19 листопада минулого року наказом міністерства його було звільнено з посади ректора у зв’язку із закінченням контракту. Вже 21 листопада Ігоря Пасічника було призначено виконуючим обов’язки ректора Національного університету «Острозька академія». Проте це звільнення викликало резонанс серед українських ЗМІ, його пов’язували з перепідпорядкуванням Острозької та Києво-Могилянської академій: з минулого року ці університети підпорядковані Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, хоча раніше були в підпорядкуванні Кабміну.
«Я дякую Богу, що ці випробовування з моїм переобранням випали на мою долю. Дуже цінною була для мене реакція студентів, яку я читав у соцмережах і відчував щоденно. Їх підтримка стала для мене підтвердженням того, що все-таки те, що я робив усі ці роки в Острозькій академії, було правильним, — зазначив Ігор Пасічник в інтерв’ю «Дню». — Заразом я на собі відчув деякі прогалини в законодавстві. Скажімо, чітко не прописана сама процедура обрання і призначення ректора. Записано, що ректор в національних університетах обирається до семи років, у державних — до п’яти. Ця часточка «до» дає право обирати чи на рік, чи на два, чи на п’ять, чи на сім. І це рішення залежить від органів центральної влади, незважаючи на те, що ректора обирає колектив. Крім того, сам той факт, що кандидатура ректора проголосована колективом, повинен бути абсолютною підставою для його призначення, і ніяких комісій і додаткових перевірок. Процес обрання ректора можна було б і скоротити. Адже він лихоманить колектив. Термін «виконуючий обов’язки» дуже специфічний і магічним чином змінює ставлення до тебе. Треба було б чітко виписати саму процедуру голосування, хто повинні бути делегатами на цій конференції, як це має відбуватися. Але загалом вся ця непроста епопея, яка вказала на недосконалість українського законодавства, водночас привчає нас до європейського звичаю. Таємне голосування, обговорення в колективі... Я особисто мав багато чого переоцінити в своїй діяльності, щоб насмілитись іти на наступний термін. Я не знаю, скільки мені Бог дасть можливості працювати, але я докладу максимум зусиль, щоб реалізувати все, що задумав. Це, в першу чергу, добудова нового гуманітарного корпусу академії, це створення повноцінної спортивної бази, це відкриття нових життєвоважливих для країни спеціальностей. Але найперше — я це пообіцяв собі і колективу — ми створимо український Оксфорд».
Інтерв’ю з Ігорем Пасічником читайте на шпальтах «Дня» наступного тижня.
