Кожній мамі — по психологу

Близько тисячі дітей в Україні стають сиротами в перші хвилини життя, бо від них відмовляються мами ще в пологових будинках. На те, щоб утримувати дитину в інтернатному закладі, щорічно потрібно близько десяти тисяч гривень. У разі відмови від виховання дитини законодавець не передбачив ніяких соціальних форм роботи з такою матір’ю. Через це зв’язок дитина — матір відразу втрачається. Ця проблема стала поштовхом для реалізації у 2003 році Херсонським обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проекту «Профілактика раннього соціального сирітства. Створення реінтеграційного майданчика повернення дітей, позбавлених батьківського піклування, для біологічних родин» за підтримки ЮНІСЕФ та благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні. Цей пілотний експериментальний проект реалізовувався на базі акушерського та дитячого відділень лікарні Дніпровського району міста Херсона, Херсонського обласного будинку дитини, де утримуються і виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківської опіки, віком від народження до трьох років.

За матеріалами проекту, із загальної кількості дітей, які переведені або повинні бути переведеними до Будинку дитини, 30% — діти, від виховання яких відмовилися батьки, 70% — діти, батьки яких написали заяви про тимчасове влаштування дитини до Будинку дитини. Але з цих дітей у біологічні сім’ї вибув лише 1% дітей, більшість — у інтернатні заклади (65—70%).

У ході реалізації проекту з’ясувалося, що від виховання дітей відмовляються жінки, які, як правило, є: матерями дітей- інвалідів; психічно хворими; алкогольно та (або) наркотично залежними; жертвами зґвалтування та інцесту, не готовими до материнства; випускницями інтернатних закладів; неповнолітніми з асоціальних сімей; мають значні матеріальні проблеми; бояться втратити місце роботи; народили дитину поза шлюбом та проти волі найближчих родичів (своїх батьків).

За п’ять місяців проекту було надано психологічну допомогу породіллям і мамам, чиї діти виховувались у Будинку дитини. В результаті дві дитини повернулися до сімей, чотири мами відмовилися від наміру залишити своїх малюків, батьки трьох дітей регулярно відвідують дітей у Будинку дитини (спеціально для спілкування мами з дитиною було обладнано кімнату).

Другим етапом стало створення наприкінці 2003 року Центру матері та дитини — він став першим в Україні закладом соціального захисту, створеного для тимчасового перебування у ньому матері з дітьми віком від народження до 18 місяців. За 18 місяців, які проводять у Центрі мами з дітьми, їм допомагають знайти психологічний контакт з дитиною, роботу, житло, піти вчитись.

Із 2004 року за херсонським прикладом по всій України запрацювали консультативні пункти спеціалізованої служби соціальної підтримки сімей «Родинний дім» центрів соціальних служб для молоді у будинках дитини, пологових будинках та дитячих лікарнях. Зараз по всій Україні розпочинають створювати і мережу Центрів матері та дитини. Херсонський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з вересня 2005 року розпочав працювати над новим пілотним проектом, спрямованим на оцінку індивідуальних потреб і соціальної реінтеграції дітей, залишених без батьківської опіки. Можливо, він теж стане основою для розробки методичної та нормативно-правової бази у цій сфері.

КОМЕНТАР

Світлана ТОЛСТОУХОВА, директор Державного центру соціальних служб для молоді:

— Проблема безпритульності та бездоглядності в Україні має різноманітні причини, але в основі більшості з них лежить сім’я. Найгіршим є те, що у дитини, яка сьогодні опиняється на вулиці, є живі батьки. Щоб зменшити соціальне сирітство, з 2002 року Держсоцслужбою здійснюється робота, спрямована на запобігання відмовам від новонароджених дітей та реінтеграцію дітей з будинків дитини в сімейне оточення. Результати проекту показали високу ефективність роботи соціального працівника у пологових будинках: 67% матерів, з якими проводилась робота, змінили намір відмовитись від дитини, 14 дітей були реінтегровані з будинків дитини у сім’ю.

На сьогоднішній день в мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді функціонує 363 консультативні пункти у пологових будинках, будинках дитини та центрах планування сім’ї. Досвід цієї діяльності сформував передумови переходу до нового етапу — забезпечення сприятливих умов для збереження родинного зв’язку матері та дитини. З цією метою з 2005 року по Україні відкриваються заклади тимчасового проживання жінок на сьомому — дев’ятому місяці вагітності та матерів з дітьми до 18 місяців — соціальні центри матері та дитини. Відкриття таких закладів дає змогу вирішити одночасно кілька важливих завдань:

— по-перше — тимчасово вирішується проблема житла, яка могла бути чи не основною причиною намірів матері залишити дитину;

— по-друге — з’являється можливість ефективної та постійної взаємодії соціальних працівників з жінкою, що зробить процес її соціальної реабілітації простішим, а соціальну послугу доступнішою;

— по-третє — забезпечення належних умов існування новонародженої дитини під час розв’язання матір’ю складних життєвих обставин, які заважають нормальному функціонуванню сім’ї.