…коли у теперішню глупу ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок. А він таки настане неодмінно.
Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч

Може, настав час грати за правилами? Почнімо з футболу!

20 серпня, 2010 - 00:00

Скандал, роздутий в українському футболі, набирає неабияких обертів. Його, безумовно, можна назвати безпрецедентним, адже нічого подібного в нашій історії не було. Мали й мають місце перманентні протистояння донецьких і київських власників клубів, але щоб таке — мінус дев’ять очок далеко не останнім командам чемпіонату, представникам країни на євроарені, на високих амбіціях яких у першості, що стартує, можна поставити хрест за нібито договірний матч дворічної давнини. Підкреслюю слово «нібито», оскільки цей факт ще треба довести. І довести вже в Спортивному арбітражному суді в швейцарській Лозанні, тому що рішення контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ для фігурантів цього скандалу авторитетним не є. Якщо ж це станеться, байдуже — «Металіст» це з «Карпатами», «Динамо» з «Дніпром» чи хтось інший, карати треба нещадно й дев’ятьма очками не обмежуватися. Так, як це роблять у Європі, до якої ми так прагнемо. Хоч би як це банально звучало, правила одні для всіх, і винятків ні для кого робити не варто.

Те, що бізнес, політика й футбол щільно переплетені в нашій країні, вже давно ні для кого не є таємницею.

Але чим же так не догодив панові Ярославському пан Суркіс, що вони не поділили? Адже донедавна в них були вельми непогані стосунки. Принаймні так здавалося зі сторони. До весняного матчу їхніх команд у Києві, коли президент харківського клубу висловив сумнів у чесності суддівства й відкрито звинуватив у цьому президента ФФУ. І пішло-поїхало.

У заяві на сайті «Металіста» Олександр Ярославський назвав покарання «розправою, замовник якої добре відомий». У цьому він убачає зв’язок між рішенням КДК і його критикою на адресу Григорія Суркіса, до відставки якого він закликав.

Така ситуація вже давно просліджується. Про конфлікт інтересів постійно говорив Рінат Ахметов. За словами президента «Металіста», сталася проста річ — власник «Динамо» прибрав конкурента в боротьбі за лігочемпіонске місце й чималі бонуси в Лізі чемпіонів. З одного боку, з ним можна погодитися — займаючи посаду президента Федерації футболу, не можна вирішувати питання свого клубу. Це корупція в чистому вигляді.

Безумовно, правий він і в іншому. У тому, що йти треба правовим шляхом. А правовим шляхом іти треба до апеляційного комітету ФФУ, який на 100% складається з працівників компанії «Бі-Ай-Ем», де обидва Суркіси є співзасновниками. Головою апеляційного комітету є Олександр Мошинський, заступником — Ольга Жуковська, яка з 1992 року працює в компанії «Бі-Ай-Ем». Куди йти? Ось такий демократичний і справедливий у нас футбол.

Але, з другого боку, хоч би як пан Ярославський прагнув протиставити свій клуб «Динамо», будемо відвертими — у боротьбі за чемпіонство до столичного гранда його «Металісту» ще далеко.

Також президент «Металіста» нагадав про шуби. Мовляв, Суркіси шуби суддям роздавали з метою підкупу судді матчу в Лізі чемпіонів. Так чи інакше, Суркіс подав апеляцію і виграв суд, знявши з себе ганьбу і з часом навіть зумів створити собі добру репутацію серед чиновників в УЄФА й дечого добитися для України від цієї УЄФА.

Якщо вже Олександр Владиленович вирішив іти законним шляхом, нехай апелює й доводить свою невинуватість. Суркіс зумів це зробити й вибрався із складнішої ситуації, ніж та, в якій зараз опинився «Металіст». А слідство тоді скільки тривало — один тиждень, і базувалося на свідченнях аж однієї людини. І жодна прокуратура жодного відношення до цього не мала.

Григорій Суркіс, звісно, не янгол, але не забуваймо, хто приніс для нашої країни в цілому й Харкова зокрема Євро-2012. І саме в світлі цього Євро не хотілося б роздувати цей конфлікт, що не додає привабливості всьому українському футболу.

У будь-якому разі, ця ситуація дуже показова не лише в футболі. Невже вітчизняним «великим босам» (і футбольним, і не лише) набрид бардак, у якому вони самі розібратися не можуть? То може настав час навести лад і грати за правилами? У всіх сферах.

І насамкінець. Довелося почути ще одну, прямо скажемо, неймовірну версію причин конфлікту, що відбувається. Як зараз модно, не обійшлося без Росії. Мовляв, це її «агенти» заварили всю цю кашу з єдиною метою — дискредитувати український футбол в очах європейської громадськості, добитися дискваліфікації «Металіста» й «Карпат» у Лізі Європи цього сезону й анулювати набрані харківським клубом бали в скарбничку України в позаминулому сезоні. А все для того, щоб усунути конкурента в боротьбі за шосте місце в рейтингу УЄФА (яке зараз посідає Україна), що дає право трьом клубам брати участь у Лізі чемпіонів. Ось такі справи...

Євген МАТЮХА
Газета: