Правда невигiдна. Чому i кому?
Міністерство економіки опублікувало прогноз інфляції до кінця року. Уряд очікує, що показник зростання споживчих цін за 12 місяців не вийде за рамки 6—8%. Нагадаємо, що за підсумками першого півріччя інфляція становила 4,6%. При цьому дивним чином цей показник не врахував червневого вибуху цін на продовольчому ринку. Міністр економіки Валерій Хорошковський пояснив це особливістю вітчизняної статистики. Річ у тому, що обласні органи статистики роблять висновки про місячну інфляцію за станом на 25 число, а районні взагалі на 20. Цінова криза припала якраз на останню декаду червня. Це й стало причиною того, що за підсумками червня офіційне зростання інфляції становило нікчемні 0,1%.
Але в опублікованому звіті Мінекономіки одразу попередило, що й липневий показник інфляції може виявитися низьким. Виявляється, що продовольча група товарів, на яку припало найбільше подорожчання, займає лише 6,5% у загальній базі товарів, за якими вираховують рівень інфляції. Більш того, фахівці Міністерства економіки не виключають, що у липні може бути зафіксована дефляція, тобто зниження середнього цінового індикатора. Таке припущення зроблене на підставі очікуваного здешевлення товарів плодово-овочевої групи. До того ж, уряд уважно зафіксував зниження цін наприкінці червня на яйця та м’ясо.
Одним словом, зростання роздрібних цін на хліб, борошно і крупи, яке в окремих регіонах сягало 120%, пройде повз державну статистику. Чому державі вигідно приховувати і мінімізувати реальні масштаби продовольчої кризи? Відповіді на ці запитання лежать на поверхні. Частково їх показали всі вітчизняні телеканали під час візиту прем’єр-міністра Віктора Януковича до Білої Церкви. Коли глава уряду зайшов на один із місцевих ринків, виявилося, що ціни там були нижчими, ніж до кризи. І тільки обурені городяни, не соромлячись, прокричали прем’єру, що ціни знизилися буквально за кілька годин до його приїзду. Місцевій владі просто невигідно відображати у статистиці велику інфляцію, оскільки кадрові висновки за підсумками кризи робитимуть саме на базі цих даних. А вже про те, як у нас уміють працювати з офіційними звітами, показав «рекордний» урожай минулого року, левова частка якого виявилася банальними приписками місцевих чиновників.
Проте уряд навряд чи призначить перевірки правдивості даних, які видають місцеві адміністрації. Центральна влада об’єктивно також зацікавлена в якнайнижчому показнику інфляції, навіть якщо він не відповідатиме дійсності. Парламент час від часу гостро ставить перед Кабміном питання про необхідність індексувати на відсоток інфляції зарплати «бюджетників» і пенсіонерів. Додаткові витрати з держбюджету, пов’язані з цим, напевно, стануть головним болем для Кабміну. Лише якщо офіційна інфляція виявиться у прогнозованих рамках, уряду вдасться знизити увагу депутатів до цієї проблеми. Хоч, якщо вже говорити про реальний стан речей, то у витратах тих самих пенсіонерів і «бюджетників» хліб та крупи займають, напевно, більше, ніж 6,5%.
«Вам обмануть меня не трудно, я сам обманываться рад», — сказав колись поет, немов уявляючи себе одним із чиновників сучасного українського уряду. Цей самообман був би загалом нешкідливим, і навіть комічним, якби уряд, базуючись на офіційній статистиці, не проводив регулювання розвитку економіки. Кабінет Міністрів удає, що керує країною, — країна удає, що чесно звітує про прибутки підприємств, зарплати громадян, безкоштовно лікує у лікарнях та навчає дітей. Соціальна змова і негативний суспільний консенсус — саме цими термінами (які запропонували соціолог Юрій Сашко і політолог Володимир Небоженко), напевно, і можна пояснити всю цю дивну виставу, в якій гармонії досягають завдяки загальній нещирості. Отже, залишається лише повірити, що за підсумками червня ціни зросли на 0,1%, а за підсумками липня вони і зовсім впадуть. Добре ще, що за зниження цін «бюджетників» і пенсіонерів не примушують доплачувати гроші до держбюджету. Було б ще веселіше.
