9 лютого
В кінці січня Україна вшановувала пам’ять Героїв Крут. Зважаючи на те, що саме ця сторінка історії нашої держави протягом всього радянського періоду піддавалася найсуворішому замовчуванню, 90-річчя загибелі юних борців за незалежність України, як на мене, відзначалося досить скромно.
Згадую, що й я сама дізналася про Крути тільки в кінці 1988 року від... свого учня Ворони Славка. Цей 16-річний хлопчина, який Бог зна звідкіля уже в той час мав такі високі національно свідомі погляди, що ще за радвлади хлопці мого класу, де я була класним керівником, носили жовто-блакитні значки, і на шкільному конкурсі патріотичної пісні мої діти заспівали «Червону калину», яку нас навчив співати Славко.
Днями запитую в онучки, яка навчається у цій же школі, і у внука-студента одного з київських коледжів, які заходи були у їхніх закладах до дня Героїв Крут?
Ніяких.
Я своїм онукам нагадала і розповіла. А чи всім онукам розкажуть про це хоч де-небудь?
