В Україні розпродують за безцінь рештки флоту

Чи жарт, усього за $80 тис. ліцитатор продав 4-палубний пасажирський теплохід «Одеса-сан» (колишня назва «Узбекистан»)! А за $2,2 млн. змінив власника і найбільший морський лайнер «Тарас Шевченко»! Хтось із глядачів, порушуючи режим судово-аукціонного дійства, зронив: «От і дожили до повної безкарності — спихнули теплохід по ціні 4-кімнатної квартири...». На що сусід, озброєний міні-калькулятором, заперечив: «Нічого ти і не зрозумів: щойно на наших очах умільці відхопили 8 мільйонів «зелених», що відповідає, за моїми підрахунками, 27 мільйонам гривень. Так що ти виявився свідком виникнення ще одного мільйонного майна! Вчися...».

Утім, представників бізнес-структури, що перемогла на торгах, менше за все цікавили думки жителів портового Іллічівська та одеських журналістів. Вже 22 січня, згідно з дозволом голови міськсуду Василя Шептія, кілька осіб піднялися на борт лайнера «Тарас Шевченко». Однак не вони не змогли пред’явити капітану судна Геннадію Марічереді ані довіреності від імені нового судновласника, ані належним чином оформленого документа на проведення інвентаризації. Не було у візитерів і акту про проведений аукціон. А тому капітан і випровадив відвідувачів, запропонувавши наступного разу представити документи, що підтверджують зміну судновласника і правомочність бізнес-структури на володіння морським лайнером.

Подібні стосунки склалися також між дирекцією менеджерської компанії «Укрпас Інк.» і капітаном проданої «Одеси-сан» з одного боку, і керівництвом компанії, що перемогла на торгах 21 січня, — з іншого. До того ж керівництво Одеської облпрокуратури зажадало не допускати виходу лайнера «Тарас Шевченко» з морського порту. Передусім охоронці законності наполягають на розгляді Вищим арбітражним судом України поданої позовної заяви від 17 грудня 1998 р. про визнання недійсними договору про заставу судна «Тарас Шевченко», укладеного 11 березня того ж року між «Графф кредит-банком Лтд.» і компанією «Укрпасфлот», а також угоди між представниками сторін-відповідачів.

Укладені договір і угода суперечать інтересам української держави, вказується в документі, оскільки створюють підстави для відчуження держмайна оцінною вартістю $11 млн., по вартості не поверненого кредиту в розмірі $2114 тис., і повинні бути визнані недійсними, згідно зі ст. 49 ГК України. Автори позову також уточнюють, що прокурорські органи продовжують перевірку дотримання чинного законодавства керівництвом ряду офшорних компаній, створених на базі держмайна.

Оскаржив рішення іллічівського судді В. Шептія і гендиректор компанії «Укрпас Інк.» Сергій Косинкін, вказавши в аргументуючій частині документа на те, що 21 листопада минулого року компанії «Укрпас Інк.» і «Гейбл навігейшн Лтд.» (заставники) направили до прокуратури заяву про спростування виконавчого документа приватного нотаріуса п. Лічман, згідно з договором про заставу (теплоходу «Тарас Шевченко») від 11 березня 1998 р. і додаткової угоди до договору від 31 липня 1998 р., на основі якого здійснено виконавчий напис нотаріусом про повернення кредиту в порядку примусових аукціонних торгів.

Облпрокуратура, в свою чергу, направляє до Іллічівського міськсуду, на території юрисдикції якого знаходиться «Тарас Шевченко», висловлюючись шерехатою мовою документів, постанову про припинення позовного судочину на вимоги банку-заставодержателя і нотаріуса «у зв’язку зі спростуванням заставником виконавчого напису нотаріуса». Однак суд вирішив просто-напросто знехтувати прокурорською постановою, і 22 січня поточного року «судовий виконавець звернув стягнення на майно заставника (теплохід «Тарас Шевченко») шляхом його реалізації з аукціону».

Тим самим, на думку керівництва компанії «Укрпас Інк.», іллічівський суддя В. Шептій порушив вимоги статей 105 і 367 (п.4 і п.7) ГПК України, що зобов’язують судовий орган припинити виконавчий судочин, у разі спростування боржником виконавчого напису нотаріуса, а також винесення постанови посадовими особами, котрі мають на те законні повноваження (статті 289 і 283 ГПК України). Поки керівництво облсуду розглядає скаргу, кореспондент «Дня» звернувся з проханням до самого Василя Шептія — прокоментувати, чим же керувався суд, нехтуючи постановою облпрокуратури про відстрочку виконання напису приватного нотаріуса? «Якщо у Вищому арбітражному суді є позовна заява прокуратури, нехай суд і скасовує наше рішення, — сказав Василь Григорович. — А що стосується рішення про перенесення аукціону на більш пізній термін, то це запитання не до мене...»

Таким от гранично лаконічним виявився коментар голови Іллічівського міськсуду. Більше часу зміг приділити кореспонденту гендиректор «Укрпас Інк.» Сергій Косинкін. «Питання полягає не тільки у втраті 11-палубного «Тараса Шевченка», оцінною вартістю в $11 млн., і менш дорогого теплоходу «Одеса-сан», але також у потенційній можливості втратити найближчим часом за цим ж сценарієм останній теплохід компанії — «Шота Руставелі». Сюрвеєри визначили його вартість у $12 млн. Претензії на цей круїзний лайнер є у компанії «Планмарін», стосунки з якою також бажають бути кращими...»

Словом, судна з одеською пропискою з усіх боків «обложені» вітчизняними та зарубіжними партнерами. І є всі підстави чекати, що після реєстрації спільної судноплавної компанії «Бласплан», що має в своєму розпорядженні два пасажирські лайнери, незабаром виникає ще одна — на базі інших суден Чорноморського пароплавства. Попит на послуги пасажирських теплоходів у рік паломництва російських туристів до святих місць у Єрусалимі різко зріс. А отже — і конкурентна боротьба за оволодіння українськими суднами через аукціони та інші форми легального відчуження, поза сумнівом, загостриться. Адже «добути» за безцiнь (за $2,2 млн.) такий круїзний лайнер, як «Тарас Шевченко», можна тільки в Україні.

Один лише ремонт теплоходу, що отримав сертифікат відповідності, обійшовся власнику в 1997—98гг. в $1,2 млн. Італійська фірма «Ровел трейдинг», а також югославські та українські судноремонтники замінили 8,5 тис. метрів труб, наново проклали 20 кілометрів кабелю, переоснастили півтисячі кают, забезпечивши комфортні умови понад восьмистам морським мандрівникам. Додамо: до послуг туристів на «Тарасі Шевченку» — великий музичний зал, кінозал, 6 барів, ресторан, спортзал, 3 басейни тощо. І все це, виявляється, можна отримати всього за $2,2 млн.. Як же не скористатися унікальною ситуацією, створеною нинішнім українським керівництвом?