Вашингтон «пробачив» Ющенку

Слова про те, що «ставлення до України залежатиме виключно від темпів проведення економічних реформ», які звучали під час практично всіх зустрічей, очевидно, були адресовані не тільки безпосереднім учасникам переговорів, але й символізували політичну підтримку прем’єру, дефіцит якої став відчувати уряд у себе на батьківщині.

Точніше всього висловився президент Світового банку Д.Вульфенсон, зазначивши, що сьогодні в Україні ведеться боротьба між реформаторськими силами й тими, хто «втрачає внаслідок реформ пільги та привілеї, які існували роками», причому ці сили вдаються до будь-яких можливостей протистояти діям уряду, зокрема, на міжнародній арені. Не виключено, що цими словами Віктору Ющенку дали зрозуміти, що міжнародні фінансові організації з розумінням ставляться до іншої хвилюючої прем’єра проблеми, рішення якої також було однією з головних цілей його американського турне. Іншими словами, поновлення кредитних відносин з МВФ і СБ залежатимуть від конкретних і відчутних політичних рішень (не тільки й не стільки від імені прем’єра), які називаються «приватизацією, реформами в енергетиці й сільському господарстві». Що ж до конфліктної ситуації, котра не дозволила прем’єру відвідати США близько двох місяців тому, то її благополучне вирішення здається цілком реальним. У понеділок у Вашингтоні прем’єр-міністр України Віктор Ющенко, глава Нацбанку України Володимир Стельмах, міністр фінансів Ігор Мітюков дали роз’яснення директорам Міжнародного валютного фонду від країн «Великої сімки» та Росії щодо підсумків першого етапу аудиту діяльності Нацбанку України. Наступний етап — позитивне рішення Ради директорів МВФ. З цього приводу міністр фінансів Ігор Мітюков сказав: «Буде добре, якщо підтвердять (директори МВФ. — Ред. ), що жодних незаконних операцій не було, що жодної політичної чи приватної вигоди ніхто від цих операцій не одержав, що Україна зробила все необхідне, щоб ці непорозуміння, можливо, помилки, не виникали в майбутньому».

Нагадаємо, в аудиторській доповіді PricewaterhouseCoopers, поданій до МВФ, говориться, що Національний банк України здійснив серію нелегальних операцій, які призвели до завищення розмірів його реальних резервів іноземної валюти більше, ніж на $700 млн. наприкінці 1997 року. Перевірка показала, що Національний банк України здійснив 21 нелегальну трансакцію, при цьому про сім з них на суму $340 млн. МВФ не знав до її проведення. Це призвело до завищення резервів, які становили у вересні 1997 року $391 млн., а в грудні 1997 — $713 млн. У той час, коли Україна перебільшувала свої резерви наприкінці 1997 року, МВФ надав три транші на суму близько $200 млн. Загальна сума коштів, залучених до таємних операцій, які дозволили країні ввести в оману МВФ та одержати від нього кредити, становила $1,28 млрд. За даними PricewaterhouseCoopers, перевищення розмірів валютних резервів банку варіюється між $391 млн. у вересні 1997 року і $713 млн. у грудні 1997 року. Багато експертів говорять, що МВФ не залишається нічого іншого, як зобов’язати Україну повернути фонду частину чи всю суму тих кредитів, які були одержані нею внаслідок цих операцій. Втім, за словами міністра фінансів України Ігоря Мітюкова, під час переговорів у США питання про необхідність повернення кредитів не порушувалось. Такий, власне, «компромат». Втім, низка інших висновків, які нейтралізують компромат, можуть стати основою рішень Ради директорів, на які розраховує українська сторона.

Не менш важливі деталі доповіді PricewaterhouseCoopers, які лишились поза увагою коментаторів, але які також впливають на епопею з поновленням кредитних відносин з фондом, полягають у наступному. По- перше, аудиторській фірмі не вдалося зібрати інформацію про всі операції, які здійснювали комерційні банки з активами НБУ, тому що ті просто не відреагувати на прохання аудиторів. По- друге, всі активи НБУ, за винятком суми в $15 млн., чого НБУ і не приховував, було йому повернено. По-третє, «незаконного привласнення» активів зафіксовано не було. Для МВФ ці два висновки надзвичайно важливі. І, нарешті, по-третє й головне, інформації про прибутки з інвестицій (на користь третіх юридичних осіб) і способи їх використання (тобто про ключову проблему скандалу, який розгорівся) аудитор не має і, схоже, навряд чи колись матиме. Остання обставина грає на руку українським чиновникам.

Щодо претензій до якості й результатів аудиту, то вони були запрограмовані заздалегідь. З одного боку, аудит не повинен давати політичних, правових, моральних тощо оцінок банківським операціям. З іншого — аудиторам не можна пред’явити претензію з приводу того, що «розслідування» неякісне, оскільки не відповідало міжнародним бухгалтерським стандартам. На той період банківська система країни тільки почала поетапно на них переходити (і переходить досі). Згідно з методикою проведення операцій, яку відповідно до стандартного договору з МВФ використав НБУ, провина керівництва Нацбанку не безумовна. Більше того, з середини 1998 року управління валютними резервами було значно поліпшено (що підтвердили «помічники» з МВФ), а їхню реальну вартість було значно зменшено. Це сталося якраз після того, як НБУ публічно визнав (уже після того, як про це стало відомо МВФ) факти використання «подвійного» рахунку при оцінці резервів. До речі, прем’єр підтвердив, що «гармонізацію» підходів Києва та МВФ до оцінки балансових позицій було остаточно завершено лише наприкінці 4 кварталу 1998 року. Це дозволило сторонам надалі уникати подібних розходжень, зокрема, в оцінці резервів.

Таким чином, підсумок нинішнього етапу «гармонізації» взаємин зі Сполученими Штатами взагалі та Міжнародним валютним фондом, зокрема, вже вкотре визначатиметься політичними інтересами всіх залучених сторін. Оскільки головну «технічну» перешкоду, судячи зі слів міністра фінансів знято: «Ми сьогодні не почули якихось застережень відносного того, що поновлення програми EFF чи переговорів взагалі має відбутися після другого етапу аудиту. І я вважаю, що в цьому є позитив».

Коментарі читайте на стор. «День України»