«Вимивання мізків» під патронатом влади

Останнім часом ми дедалі більше тягнемося до легшої книги, простішого кіносюжету, «жовтішої» газети. Що це — захисна реакція організму на підвищене проблемне тло в суспільстві чи небезпечна тенденція до випрямлення мізків, викликана чи то поганим харчуванням, чи то потуранням звичці до «розжовування» інформації, чи то екологічними «зсувами»? Про те, чи насправді суспільство стає менш розумним, і які тенденції свідчать про це, — в думках експертів.

Микола КОРНЄВ, доктор психологічних наук, завідувач кафедри соціальної психології Київського університету ім. Тараса Шевченка:

— Наше суспільство, безумовно, стає менш розумним. Такий процес почався кілька років тому і, на жаль, посилюється. Масова свідомість звикла до стереотипів, які існували раніше, потім ці стереотипи дуже різко були відкинуті назад, і нічим позитивним не замінені. Тому суспільство різко гойднулося в протилежний бік і дуже швидко засвоїло протилежні, але такі ж пусті стереотипи. Причому ніхто не постарався пояснити їх суть.

Тобто, ми все більше схиляємось до того, про що зовсім недавно говорив відомий французький соціальний психолог Серж Моськовичи, — «суспільство все більше «омасовлюється». До речі, це стосується не тільки нашого суспільства в перехідному періоді, а й інших країн, цивілізованих. Цьому сприяють реклама та певною мірою засоби масової інформації — навіщо думати, навіщо критично до чогось ставитись? Всі наші виборні кампанії також проходять під цим девізом.

Дуже багато хто з розумних людей у нас, на пострадянському просторі, і за рубежем, задумуються про те, чого чекати від цього процесу. Виділяють три найважливіші форми. Перша — це те, що трапилося в тридцятих роках у Німеччині: тоталітарний режим, фашистська або неокомуністична реформи. Друга — це класичний тоталітаризм з якоюсь однією особистістю (у нас він, напевно, неможливий) або якоюсь групою людей — такі групи зараз називають по- різному. У Росії, наприклад, олігархами (не зовсім, до речі, чітке означення, краще б назвати їх плутократами, тому що це не стільки фінансова влада, як влада однієї конкретної групи людей, яка від імені президента замість нього управляє державою). І, нарешті, третя — це шлях Східної Азії, країн Латинської Америки — кримінально-мафіозний, поєднаний з бюрократією.

Можливий, безумовно й інший шлях, але цей шлях, звичайно, пов'язаний з тим, щоб відмовитися від можливих стереотипів, які існували в минулому, і найголовніше, тих, що існують зараз.