Загадкова місія

Iз наближенням виборів голови українських політиків почали дедалі активніше повертатися в бік Москви. Причому деякі з вітчизняних діячів стали доволі частими гостями в Білокам’яній. Прикро, однак про реальні причини візитів не завжди стає відомо широкому загалу...

...Напевно, Олега Рибачука так вразила (два тижні тому) робота його російського колеги Дмитра Медвєдєва, що він вирішив вдруге побувати в Москві. Із доволі дивною (як для недавнього віце- прем’єра з євроінтеграції, чиновника країни, що декларує нові підходи до держуправління і публічність) метою — «обговорити досвід роботи адміністрації президента Російської Федерації», яку, як відомо, дуже прозорою не назовеш. Якраз сьогодні має завершитися візит керівника секретаріату Президента України Олега Рибачука до Москви.

Із ким він планував там зустрічатися? Чому Олег Борисович іде тим же шляхом непрозорості, що і його попередник — візит відбувається фактично в засекречених умовах? (Олександр Зінченко теж полюбляв залишати після своїх московських турне шлейф із багатьох запитань). Можливо, керівник президентської служби проллє світло на свої перебування під час інтерв’ю на радіо «Ехо Москви», однак усе одно неприємний осад залишиться — нова українська влада в деяких питаннях вперто не хоче відмовлятися від методів роботи влади старої. Участь в урочистостях із нагоди 15-річного ювілею (святкування відбулося якраз учора) «Еха Москви» була анонсована як ще одна ціль перебування в Росії. Однак, за всієї поваги до колег, здоровий глузд підказує, що й це не могло бути головним наміром під час планування візиту до Москви.

Анонс візиту Олега Рибачука супроводжувався масою не лише загадок, однак і незрозумілих формулювань. Одне з них заслуговує на особливу увагу. Керівник секретаріату президента відправився до Москви «з неофіційним візитом». «День» звернувся до патріарха української дипломатії і знавця дипломатичного протоколу Юрія Кочубея з запитанням, наскільки поширена практика «неофіційних» візитів у офіційних осіб. Відповідь нас не здивувала: «Існують державні, робочі, офіційні візити. Усе інше не стосується державних службовців, які відбувають із візитами у відрядження». Юрій Миколайович зазначив, що «неофіційність» візиту підкреслює його винятковість і особливість, чого у випадку з Москвою, вважає Кочубей, не варто було б робити. «Україна повинна розвивати свої відносини з Росією на засадах міжнародного права, міжнародного протоколу, і не вдаватися до особливих чи, як ще заявляють, братських візитів. Це лише розмиває міжнародно- правовий статус держави», — наголосив дипломат.

Не вселяє довіри і заявлена мета візиту. Адже досвід роботи президентського апарату можна було б вивчити й без спеціальної поїздки. Про що, врешті, хотів довідатися Олег Борисович? Про кількість працівників адміністрації? Однак сумнівно, що ця інформація носить закритий характер. Про вплив російської влади на журналістів та бізнес? Проте і в цьому жодних секретів немає. Більше того — колишня українська влада в цьому питанні не гірший фахівець. Утім, навіть якщо мета справді полягає у вивченні методів державного управління Росії, то чому візит «неформальний»? Його цілком можна було назвати «робочим».

Окремі ЗМІ вчора не виключали в своїх коментарях, що візит Олега Рибачука був якимось чином пов’язаний із недавнім перебуванням у Росії екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Варто визнати, що в Олега Борисовича могло виникнути чимало запитань щодо відвідин Москви Юлією Володимирівною. Ходять чутки, що вона проводила зустрічі не лише в Генпрокуратурі, а її розмови торкалися не лише припинення міжнародного розшуку. Її соратник, екс-керівник СБУ Олександр Турчинов визнав, що Юлія Тимошенко зустрічалася в Москві з «шановними людьми», які належать до центристських політичних сил. Якщо припустити, що ці центристи якимось чином причетні до адміністрації Путіна, то перебування Олега Рибачука в Москві стає більш-менш зрозумілим. Зрозумілим стає і те, чому в такому разі візит було названо неформальним. Адже під час поїздки державний службовець якщо і вирішує справи, то зовсім не національного, а приватного, передвиборного значення. Українські та російські експерти, нагадаємо, пов’язали припинення міжнародного розшуку Юлії Тимошенко із новою тактикою впливу Росії на парламентські вибори в Україні: ставити на кілька, а не на одну політичну силу.

Існує іще одна версія перебування керівника секретаріату в Москві — підготовка візиту Володимира Путіна до Києва. Він, нагадаємо, запланований на другу половину жовтня. Проте чому про це не йдеться в анонсі поїздки? Напевно, це буде дуже незвичайний візит, якщо українському керівнику президентського апарату (і чомусь не російського) довелося двічі їздити до столиці сусідньої країни. До того ж, в обстановці особливої секретності.